О.Кобилянська, на думку Соломії Павличко, "…відобразила вихід на історичну сцену жінок, яких Елейн Шовалтер називає… "новими". Про них мало відомо, але і соціалістка Анна Павлик, і доктор Софія Морачевська, і письменниця Наталя Кобринська були такими жінками" [9, 71]. Сама ж О.Кобилянська відзначала, "…що побіч до теперішніх Марусь, Ганусь і Катрусь можуть станути і жінки європейського характеру, не спеціально галицько-руського" [11, 22].
Поширення в українській літературі кін. ХІХ ? поч. ХХ ст. феміністичних ідей, викликало неоднорідну реакцію з боку чоловічо-літературної еліти того часу. "Офіційне" ставлення було досить толерантним, а "жіночі проблеми" знайшли своє відображення у творах І.Франка ("Сойчине крило", "Зів’яле листя") та М.Павлика ("Ребенщукова Тетяна"). Проте приязнь, сприяння друкові, популяризація жіночих творів та ідей були відносними. Промовистим прикладом цього стали міркування, висловлені В.Стефаником у листі до Л.Бачинського з приводу активізації в Галичині жіночого руху та діяльності Н.Кобринської: "Я дуже скептично відношуся до образовання галицьких жінок … Кобринська, наприклад, є талановита, та образовання в неї нема. Stuart Mill, кілька книжок інших за еманципацію і з економії ? то ціле джерело, з котрого черпає, ? і є нудна" [12, 351].
У свою чергу І.Франко, друкуючи в Літературно-науковому віснику оповідання Н. Кобринської "Ідеї", дозволяє собі редагування тих частин твору, де висловлено основні ідейно-феміністичні авторські настанови [13, 352].
Втім, про скептичне ставлення до жіночих студій в кін. ХІХ ? поч. ХХ ст. зізнається і С.Єфремов, аналізуючи літературно-мистецьке життя того часу. Дослідник свідчить, що "градом пересудів, глузування, наклепу стріли філістери змагання жінки до людських ідеалів…" і таких прикладів можна навести багато. Саме з цієї причини, як зауважує Соломія Павличко, "Леся Українка … не довіряє запевненням галицьких поступовців про співчуття до жіночого питання" [9, 75].
Така реакція зі сторони представників літературної еліти того часу є нічим іншим, як всього-навсього свідченням елементарного страху маскулінної культури перед "новими", сильними жінками, які на повний голос почали говорити про свої проблеми, потреби та бажання. Пізніше ігнорування жіночої активності посилювалося, і вже на початку 20-х р. ХХ ст. усі жіночі питання і проблеми в нас були остаточно "вирішені", аж до сьогодення.
І лише зараз (як не дивно, знову на межі тисячоліть), у кінці ХХ ст., переосмислюючи та відтворюючи події літературно-мистецького життя кін. ХІХ ? поч. ХХ ст., можемо із впевненістю говорити про те, що однією із найколоритніших барв українського модернізму того часу був саме жіночий літературно-феміністичний дискурс, який у багатьох аспектах випереджав західноєвропейські феміністичні теорії.
Література
1. ЄФремов С. Історія українського письменства. ? К.: Femina, 1995.
2. Агеєва В. Поетеса зламу століть. ? К.: Либідь, 1999.
3. Юлина Н.С. Проблемы женщин: философские аспекты. (Феминистическая мысль в США) // Вопросы философии. ? 1988. ? № 5. ? С.137-144.
4. Бовуар С. Друга стать: У2-х т. ? К.: Основи, 1994.
5. Кравченко У. Н. Кобринська (До 10-річчя з дня смерті Н.Кобринської) // Слово і час. ? 1990. ? № 3. ? С. 21-27.
6. Кріль К.А. Неопублікована стаття ак. М. С. Возняка. // Українське літературознавство. ? 1970. ? Вип. 10, Львів. ? С.109-112.
7. Рудницька М. Українська дійсність і завдання жінки. // Рудницька М. Статті. Листи. Документи.– К., 1998. ? С. 195-196.
8. Українка Леся. Зібр. творів: У 4 т. ? К.: Дніпро. ? Т. 4. ? 1982. ? С. 154-177.
9. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. ? К.: Либідь, 1999.
10. Українка Леся. Зібр. творів: У12 т. ? К., Дніпро. ? Т. 12.? 1979.
11. Кобилянська О. Твори: В 5 т. К.: Дніпро. ? 1963. ? Т. 5.
12. Стефаник В. Лист до Л. В. Бачинського, 14 травня 1896 р. // Стефаник В. Твори. ? К.: Дніпро. ? 1976.
13. Кобилянська О. Вибрані твори: В 3 т. К.: Дніпро. ? 1952. ? Т.3. (примітка до оповідання "Ідеї").
? Зокрема, під враженням від праці Дж.Ст.Мілля були Леся Українка, О. Кобилянська, Н.Кобринська, М.Павлик та ін.
? Уперше статтю було надруковано в журналі "Жизнь". ? 1900. ? № 12. ? С. 196-213.