Уже в передмові автор високо підніс образ України як рідної матері. За межами свого краю ук-раїнці згадують її теплим словом, журяться, що вона їх "сиротами по світу пустила". Вітчизна окреслюється в їхній уяві як батьківська хата "з садочком вишневим", широ-ке поле, гаї і луки, Дніпро могутній, який у минулому носив "човни козацькі на синєє море". Як бачимо, поет створив романтичний образ рідного краю вже у вступі до твору, а далі доповнював його в усіх шести "піснях". Не випадково автор вдається до неоднозначного уза-гальненого образу чумаків, через який ідентифікується складна доля України на шляхах історії впродовж кількох століть. Саме образ чумаків як відкривачів нових земель, людей гордих і вільних, символізує невмирущість україн-ського руху до свободи й незалежності.
Основою сюжету твору стали історичні події, що відбувалися в Україні впродовж кінця ХVІ — першої половини ХІХ ст. Але в центрі уваги Морачевського — Коліївщина 1768 р. Найбільшому гайдамацькому по-встанню присвячено п'ять пісень з шести,
Без сумніву, авторитет Кобзаря відчутно позначився й на змісті, і на стилі "Чумаків..." Морачевського. Типо-логічну спорідненість обох поем легко помітити в побу-дові, образності, коломийковому розмірі вірша, а, го-ловне, в ідейному пафосі — поетизації визвольних зма-гань народу. Обом творам притаманна глибока соці-альність та вірність кращим традиціям національного мистецтва, зміст і форма їх здебільшого чітка, відшліфо-вана, оперта на фольклорний Грунт.
Створені Морачевським образи Івана Чуприни і Ган-нусі своїм походженням, душевними пориваннями близько стоять до виведених Шевченком у "Гайдама-ках" постатей Яреми Галайди та Оксани. Ідентичне на-вантаження мають і ліричні відступи в обох творах.
Легко виокремити, однак, і ті моменти, якими відрізня-ються поеми. Це передусім їх джерела. Якщо Шевченко повністю спирається на фольклор, то Морачевський звер-тається до наукових студій з української історії (насам-перед до праці "Історія Малоросії" М.Маркевича). На думку Шевеліва, "Чумаки..." подавали ширшу картину гайда-маччини порівняно з поемою Шевченка і якоюсь мірою доповнювали Її. Так, Морачевський "...додає розділ про долю гайдамаків, а також— окремий розділ про зруйну-вання Січі та про кіш запорізький за Дунаєм... Автор по-еми "Чумаки", з одного боку, поширив тему "Гайда-маків", а з другого — наблизив їх до дійсності, поклавши в основу поеми історичні джерела" 5.14 "Чумаки..." є одним з найкращих творів Морачевського. Використаний поетом коломийковий вірш прав-диво відтворює боротьбу селян-гайдамаків проти польської шляхти, їх походи на Лисянку, штурм Умані тощо. Поет звертається до романтичної символіки: сим-воли та алегорії захмареного неба, сонця, освячених гайдамацьких ножів тощо. Крім того, дія твору часто обертається в колі снів і візій (віщі сновидіння Чуприни, з'ява тіні Ганнусі чи загиблої уманської панни і т.п.). При цьому автор за химерністю візій не приховує кричущих суперечностей, контрастів і конфліктів відтворюваної істо-ричної доби, прагне знайти істину, якою б суворою вона не була. У поемі виразно звучить ідея національного відродження України, порушується пекуче питання дер-жавницьких змагань народу. Образ річки, що "реве та гуляє", стає уособленням Коліївщини, а використання старовинних мотивів козацьких дум та легенд свідчить, що автор органічно поєднує історичну конкретність з узагальненнями філософського плану. При цьому, прав-да, відчувається дещо наївна прямолінійність поетових уявлень про шляхи революційного перетворення не-справедливої дійсності.
Прикметно, що Коліївщина віддзеркалюється Морачевським у двох ліричних ракурсах — через сприйняття автора (особливо це помітно в численних ліричних відступах) і спогади безпосереднього її учасника чума-ка Чуприни. Твір не вичерпується однією ідеєю: рівнобіжно з центральною виникає чимало супровідних, що спонукають до роздумів., Поет вірить у перспективу гай-дамацької боротьби, бо вона не знищила ненависного ворога. Ця обставина ускладнює колізію, виникають до-даткові міркування про патріотизм і обов'язок перед народом, гуманізм і людську пам'ять. Автор устами го-ловного героя просить читачів заховати його пісню "коло свого серця", бо, може, прийде час заспівати її "дітям або онучатам", "сердечним вкраїнським хлоп'ятам", що берегли в серці "свою матір — рідну Україну".
Твір Морачевського, за словами Шевеліва, "платить дань романтизмові". Справді, у поемі помітне роман-тичне світовідчуття і ствердження правди борців за волю України. Як і більшість романтиків (М.Костомаров, Т.Шевченко, А.Метлинський, П.Куліш), поет звертаєть-ся до бурхливої української історії, сповненої драма-тичних зіткнень, суперечностей, потужної національ-но-визвольної боротьби українців за волю й неза-лежність. Морачевський послуговується прийомом, типовим для багатьох романтичних творів, — оповід-дю героя про своє минуле. Цій оповіді передує в поемі невеликий вступ. Традиційною є й постать героя — са-мотнього, заглибленого у свої невеселі думи, дещо відчуженого від інших. Водночас старий чумак Іван Чуприна, що мріє про волю України, абсолютно не схожий на покірного ченця чи, скажімо, розчаровано-го в житті дворянина — постатей, які були особливо популярними у творах російських романтиків першої половини ХІХ ст. Від традиційної європейської роман-тичної поеми ''Чумаки..." відрізняються й відчутно знач-нішою роллю у творі місцевого колориту, посилення якого зумовлене в Морачевського досвідом Шевчен-кового художнього моделювання дійсності в цьому ліро-епічному жанрі.
Поет явно порушує й типовий композиційний прин-цип романтичної поеми — винятковість подій і героїв. Він заміняє це прийомом відтворення кульмінаційних, етапних моментів, епічною розповіддю, яка послідовно розкриває весь ланцюг подій. Незважаючи на те що в поемі чимало умовного, міфологічного, її композицій-ною основою є не вигадка, а історична подія — Коліїв-щина. Помітно також вільне поводження письменника з історичними фактами (наприклад, у зображенні Гонти), а героїчний ідеал часто виступає в дещо відстороненій формі, зокрема в авторському ставленні до Коліївщини.
Маємо підстави твердити: романтичні інтонації в "Чумаках..." органічно поєднуються з реалістичними, а також натуралістичною описовістю. Всенародний гнів і ненависть до чужоземних зайд відтворено тут не куче-рявими, а цілком зрозумілими, переконливими словами і конкретними образами. Заклики до помсти сприйма-ються як логічний висновок з яскраво описаних числен-них картин, у яких діє невблаганна машина окупаційного національного гноблення чужинцями корінного, авто-хтонного населення краю. Ось один з епізодів, де автор, зображуючи ворожі сили, використовує образ чорної хмари:
Чорна хмара від заходу
Небо покриває...
Україна плаче, тужить,
Що долі не має.
Вражі ляхи yd шляхи,
Мов сарана, вкрили,
Верховодять на Вкраїні,
Як зможуть їх сили.
Чванна шляхта по городах,
По селах гасає;
П'є, гупяє, що де зуздрить —
Собі загрібає;
Бідний народ український
Нівечить, як хоче;
Ріже, мучить божевільна,
Ще й собі регоче!
І козаки, і жінки їх,
І діти, і хати —
Все її... Що хоче робить...
І треба мовчати!.. Не випадково Морачевський насичує поему пафосом визвольної боротьби, наповнює текст численними побу-товими деталями, настроями учасників гайдамацьких загонів і особливо переживаннями колишнього колія, а тепер чумака Івана. Героїчне втілюється в поемі у своєму конкретно-історичному виявленні, подається як реальна історія народу, як те, що збереглося в документах і на-родній пам'яті. Наприклад, героїчною є постать Максима Залізняка, хоча Морачевський у зображенні героя не вдається ні до штучної героїзації, ні до романтичних ефектів. Керівника Коліївщики у творі оточує цілком ре-альна обстановка. На початку поеми Максим — монас-тирський "служка", якого ігумен Мелхіседек Значко-Яворський посилає з грамотою на Січ, щоб він підняв і очолив запорожців у боротьбі проти польської шляхти. І Максим виконав це доручення з честю.
У вирі Коліївщини гайдамацький отаман зображе-ний у героїчному ключі. Високо оцінюючи діяльність Залізняка, Морачевський порівнює його помсту воро-гові з "Божою волею", наголошуючи таким чином на її безсумнівній справедливості; Є в поемі й згадка про істо-рично зафіксований факт обрання Залізняка гетьманом України, подаються різні версії загибелі народного ва-тажка. "Хто ж тепер за Україну, як він, стоять буде?" — з болем запитує письменник. 15 Нічого умовного, помпезного чи риторичного не-має і в самій грандіозній картині Коліївщини, яка до-кладно вимальовується в "Чумаках..." Лейтмотивом у її зображенні є викриття й осудження національного гноб-лення українців, здійснюваного окупантами. Поет відвер-то таврує тих "сусідів", які "кілля з тину розібрали", зали-шили "пеньки" на місці розкішних вишневих садків і зелених гаїв. Тому Коліївщину автор називає "святом":
...Не спізнились козаченьки
На святую раду:
Адже завтра Маковія —
Великеє свято!
О, то свято в Україні
Буде над святами!
З нього слава козацькая
Виросте віками. Сумні мотиви в поемі породжені передусім історич-ними умовами — новою невдачею визвольних змагань і кривавою розправою над Коліївщиною.
Зображуючи трагічну постать Івана Гонти, Морачевський утверджує передовсім віру в силу волі люди-ни, яка не зраджує своїх переконань, розкриває драма-тичну колізію почуттів, де в непримиренному двобої з внутрішньою роздвоєністю перемагає вірність клятві.
За версією автора, Потоцький свого часу примусив Гонту одружитися з католичкою, яку Іван не любив, на-зивав "лядською утробою". Більше того, перебуваючи на службі в поляків, Гонта відчував їх зневажливе став-лення до себе, тому, як українець-патріот, у вирішаль-ний момент перейшов на бік повсталого народу.
Із симпатією змальовано в "Чумаках..." і зовнішність Гонти ("козачище важний, дужий, плечистий", "уси довгі, ніс орлиний, соколині очі" тощо). У картині страти героя поет порівнює його з біблійним Самсоном, що "лева розідрав руками". Однак у зображенні Гонти є й зайва описовість, невміння автора відрізнити суті описуваних подій від їхнього зовнішнього вияву.
Високе ідейне навантаження має в поемі образ опо-відача Івана Чуприни.