Сполучене вживання колоризмів-антонімів змальовує незвичну, важку для сприймання картину — така затримка є необхідною умовою актуалізації образу. Об'ємність та індивідуальний його характер створюються завдяки несподіваній сполучуваності колористичних номінацій, поєднанню їх у складі генітивної метафори із стрижневим іменником абстрактного значення — словом спеціального вжитку закись [10, т. 4]:
И снова ночь. Как удалась мгновенью
такая закись света и темна?
Туоми, так ли? Я тебе не верю.
Прощай, Туоми. Я люблю тебя.
(Б.Ахмадулина)
Поетеса утворює складний оказіональний предикативний прислівник темно-светло в єдиному комплексному значенні, що виникає десь посередині завдяки поєднанню протилежностей:
Так значит, как вы делаете, други?
Пораньше встав, пока темно-светло,
открыв тетрадь, перо берете в руки
и пишете? Как, только и всего?
Семантичні ознаки проміжного типу (вже не темно, але ще немає світла) вербалізуються, що робить образ об'ємним, рельєфним. Ужитий автором оказіональний прислівник є яскраво індивідуальним та емоційно насиченим, він утверджує самоцінність слова в поетичному тексті. М.М.Бахтін найвище цінує це відчуття народження значущого слова: "Это не чувство голого органического движения, порождающего физический факт слова, но чувство порождения и занимания позиции цельным человеком, движения, в которое вовлечен и организм, и смысловая активность, ибо порождается и плоть и дух слова в их конкретном единстве" [4, 81]. Увесь вірш Б.Ахмадуліної побудований за принципом антитези: поетеса зіставляє власний метод творчості з працею своїх колег, наголошуючи на відмінності. А сполучені колористичні антоніми у структурі антитези обігрують взаємооберненність компонентів:
Нет, у меня — все хуже, все иначе.
Свечу истрачу, взор сошлю в окно,
как второгодник, не решив задачи.
Меж тем в окне уже светло-темно.
Протиставлення увиразнюється й ужитими поряд прислівниками часу — пока темно-светло й уже светло-темно.
Світловий контраст у ліриці 70-80-х рр. ХХ ст. найчастіше слугує тлом, котре відбиває:
а) складний душевний стан ліричного героя:
Уж много раз менялись свет и темь.
В пустыне мглы, в тоске неодолимой,
сиротствует и полыхает День,
мой невоспетый, мой любимый — львиный.
(Б.Ахмадулина)
б) внутрішню боротьбу, болісну трансформацію особистості:
Ты весь огонь берешь себе на грудь,
И, свет зари перемежая с тенью,
Твоей свободы выстраданный путь
Проходит через гибель к воскресенью.
(М.Дудин)
в) надію на зміни до кращого у майбутньому:
В глазах темно,
И сердце как кистень,
Но все равно
Светлеет новый день.
(М.Дудин)
Для периферійних компонентів колористичного поля, як це було відзначено раніше для ядерних, характерною є наявність дієслівних форм — від темный — темнить, белый — белить і под.;
Но Заболоцкий спал. Его черты
темнила ночь Италии. Белила
луна Италии, что с высоты
лучами нашу комнату делила.
(Б.Слуцкий).
Лірика 70-80-х рр. ХХ ст. виявила прагнення до посилення експресивного забарвлення художнього твору, що збуджує емоційні відчуття людини. Тому поети нерідко актуалізують семи блиску, що було характерною ознакою поетичного мовлення XVIII-XIX ст. Такі семи у складі антитез виявляють багатство і розмаїтість їх форм, відбиваючи протиборство, психологічні протистояння:
Ямой черною за ней зияли
эти года два,
а глаза осветились и сияли
с высоты метр восемьдесят два.
(Б.Слуцкий)
Мы сами раскрыли ворота, мы сами
счастливую тройку впрягли,
и вот уже что-то сияет пред нами,
но что-то погасло вдали.
(Б.Окуджава)
Подсолнечное семечко без блеска,
Сейчас — вот словно тусклая железка
В тевтонской маске. Но, прозрев, тяжелый
Кольчужный лик яснеет...
(Н.Матвеева)
До компонентів дальньої периферії також належать і такі колоризми та колористичні позначення: белесый, молочный, ясный, бледный, прозрачный, карий і т.п. (белесый фланг і черная палка, полусвет молочный і темный сон, в небо ясный вход і темнеющая загадка, прозрачный чертог і свалка чернот, дрожь карих радуг і белизна). Вони звичайно виступають тільки у складі метафоричних конструкцій (за винятком означення бледный: бледная женщина в черном).
Поєднання, "двоєдине" вживання белого і черного кольорів — найяскравіший колористичний контраст у російській поезії 70-80-х рр. ХХ ст. Цей контраст є образним навіть тоді, коли колористичні номінації вживаються у "прямому" значенні: на виникнення образних ускладнень впливає естетична функція слова в художньому цілому, загальне лексичне оточення.
Найбільш продуктивними способами реалізації колористичного контрасту в художніх текстах є такі: 1) сумісне вживання прямо протилежних колірних позначень ядерних і периферійних одиниць; 2) накладення або поєднання колористичних номінацій; 3) виділення протилежного кольору на тлі антонімічного відповідника.
В оформленні антитези в поетичних текстах беруть участь і ближня, і дальня периферії колористичного поля.
Література
1. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс (Теория метафоры). — М.: Прогресс: 1990. — С. 5-32.
2. Бабій І. Колірне означення як ситуаційний конкретизатор // Актуальні проблеми менталінгвістики: Наук.зб. — К.: Брама, 1999. — С. 188-190.
3. Басилая Н.А. Метафора в поэзии Сергея Есенина // Слово в русской советской поэзии. — М.: Наука, 1975. — С. 234— 246.
4. Бахтин М.М. Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве // Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. — М.:Худож.лит., 1986. — С.26 —89.
5. Винокур Г.О. Об изучении языка литературных произведений // Винокур Г.О. О языке художественной литературы. — М.: Высш. шк., 1991 — С.32-62.
6. Григорук С.І.Колористична лексика в поезії Г.Р.Державіна (у контексті поетичного мовлення епохи): Автореф. канд.дис. — К., 1998. — 18 с.
7. Еремина Л.И.Рождение образа (О языке художественной прозы Льва Толстого). — М.: Наука, 1983. — 191 с.
8. Літературознавчий словник-довідник. — К.: Академія, 1997. — 752 с.
9.Словарь русского языка: В 4 т. — М.: Русский язык, 1981.
10. Словарь современного русского литературного языка: В 17 т. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948-1965.
11. Філон М.І. Символічні значення лексичних одиниць у поезії Тараса Шевченка // Слово про Шевченка. — Х.:Основа, 1998. — С. 92-101.
12. Черкасова Е.Т. Опыт лингвистической интерпретации тропов // Вопр. языкознания. — 1968. — № 2. — С. 28-38.