А перед нами не просто твір, а роман філософа-екзистенціаліста. Проблеми, які в ньому порушуються, — філософські. Думки, ідеї, підходи — все це пов'язано з філософією А.Камю, що унаочнювалося в його попередніх творах.
У романі чума є образом-символом для означення чогось, що для А.Камю є цілком реальним. Чума — це темрява, яка огорнула невеличкий острівець світла, в якому живе людина, озброєна розумом. Світло — це певні істини, уявлення, поняття, яких дотримується людина і які є для неї аксіоматичними. Коли ж світло гасне, людей огортає цілковита темрява. Весь світ виявляється незбагненним, несталим, безглуздим, ворожим, злим, чужим, абсурдним.
Отже, роман "Чума" містить думки автора про людське І буття. Ірраціональність, жорстокість, незбагненність, нудота, зло — все це відкривається в якісь періоди людській свідомості. Людина або позбувається абсурду в смерті, або підкоряється пошесті абсурду. Окремі особистості намагаються будь-яким чином упоратися з чумом (абсурдом): діяльністю, націленою на пошуки гармонії, впорядкованості; щастям спілкування з близькими людьми і з природою тощо. Це не допомагає людині знищити чуму, але дає змогу опиратися пошесті, противитися тотальному впливові хвороби, зберігати надію і власне "Я".
Література
1. Камю А. Чума. Міф про Сізіфа. Сторонній. — К., 1989.
2. Великовский С. Грани "несчастного сознания". — М., 1979.
3. Попович М. Бунтівливий Камю// Зарубіжна літературв. — 1998. — № 20.
4. Кобасенко Ю. Альбер Камю// Тема. — 2002. — № 2. — С. 118-121.
5. История зарубежной литературы/ Под ред. Гражданской. — М., 1992.