Не до шмиги, звісно, були ченцям рельєфно виписані портрети братчиків, що як шакали чекали смерті багатія і домагались якнайбільшої частки для себе в його заповіті (діалог "Похорони"). Змістом деяких діалогів послужили розданий сатирика над людським життям-буттям; суспільними явищами того часу, морально-етичними, педагогічними проблемами, які цікавили його сучасників, сімейними відносинами тощо. Як і в інших творе", в "Домашніх бесідах" він осуджує війну, феодальні міжусобиці, загарбницькі походи, які несли непоправне лихо народам (діалог "Сповідь солдата", "Похорони", "Харон"). Війни, на його думку, ведуться для заспокоєння честолюбних амбіцій монархів, а кров ллється простих людей, які гинуть на полях битв або вертаються додому каліками. На війнах наживаються воєначальники (як Георгій Балеарський в діалозі "Похорони"), що збагачуються різного роду нечесними махінаціями — привласненням платні солдатів, накладанням данини на мирних громадян, зокрема купців. Не таврує війни навіть духівництво, яке під час тлумачення Євангелій доводить, що "війна справедлива, свята, благочестива" і "більше користі воно має від умираючих, ніж від живих. Тут і заповіти, і похоронні обряди, і булли та багато інших доходів" (діалог "Харон"). На війні все дозволено — "підпалювати доми, грабувати храми, ґвалтувати черниць, обдирати бідарів, убивати невинних" ("Сповідь солдата"). Сміливо відстоював Еразм право жінок на освіту ("Абат і вчена дама"), палко виступав за злагоду в сімейному житті ("Ганьбителька шлюбу..."), осуджував проституцію, вважаючи одруження найкращою формою взаємовідносин між чоловіками й жінками ("Юнак і розпусниця"), виступав проти нерівних шлюбів, коли молоду дівчину видають заміж за старого, морально деградованого, але багатого сифілітика ("Нерівний шлюб"). У цьому відношенні Еразм стояв вище від своєї епохи, випереджаючи її погляди на декілька століть. Ганьбив тих із низів, що правдами й неправдами намагались наслідувати у всьому знать і пролізти в її ряди ("Рицар без коня, або Самозвана знатність"). З огляду на це він немов випереджає сюжет комедії Мольєра "Міщанин у дворянстві", написаної на двісті років пізніше, коли прагнення уподібнитися за зовнішніми ознаками життя вищим верствам суспільства стало охоплювати городян. Пластично змальовано образ багатого скупердяги (діалог "Скнарий достаток"). Приваблюють зарисовки з життя школярів ("Клопоти школярів", "настанови вихователя") та інші.
Сатиричне перо Еразма стало влучною зброєю в непримиренній його борні з пережитками, відсталістю і всілякою негіддю, породженою феодальним ладом.
"Ювеналів бич" брали також до рук та в унісон з творцем "Похвали Глупоті" батожили середньовічні порядки визначні німецькі гуманісти Й.Рейхлін, В. Піркхеймер і У. Гуттен.
Еразм із задоволенням спостерігав, як здає свої позиції схоластика, як створюється нова світська культура, осяяна ідеями гуманізму, як людська особистість набуває дедалі більшої ваги, визволяючись від гнітючого тягаря церковно-феодального світогляду. Він уже думав, що його старання не пропали марно. Певний час йому здавалось, що Європа стоїть уже на порозі золотого віку й наближається перемога ідеалів гуманізму, торжество нової доби. Проте розгорнулись події, у вирі яких він з болем побачив крах своїх надій на краще завтра.
Критичне і раціоналістичне тлумачення Еразмом пам'яток раннього християнства, заклик до докорінної зміни звичаїв духовенства і перегляду церковної догматики, критика ченців та схоластичної філософії, засудження формалізму обрядів тощо зробило свій вплив. Еразм став (за висловом французького філософа-скептика П. Бейля) "Іоаном Предтечею" Реформації, прапороносцем тих, хто прагнув до реформи католицької церкви.
Коли в жовтні 1517 p. M. Лютер виступив із своїми тезами і згодом християнський світ на Заході Європи розколовся на два непримиренні табори, папісти й лютеранці намагались заручитись підтримкою Еразма, скористатися з його авторитету для своєї перемоги. Проте великий гуманіст, принципово антифанатичний, не хотів служити ні тій, ні другій стороні. Його спроби примирити противників виявились безуспішними. Переконавшись у ворожому ставленні протестантів до гуманістичного руху, Еразм вступив у пряму полеміку з Лютером: у своєму трактаті "Про свободу волі" (1524 р.) відстоював свободу людської волі, моральну відповідальність людини за її вчинки, різко засуджував песимістично-мізантропічні концепції протестантизму, його зневіру в людському розумі і світських знаннях. З тривогою спостерігав Еразм, як з розвитком Реформації в Німеччині лютеранство перетворилось у переслідувача вільної наукової думки. "Там, де перемагають лютеранці, занепадають науки", — заволав Еразм. У результаті Лютер кидає в його адресу прокляття, але й католицька церква забороняє його твори, зокрема занесені були до списку заборонених книг "Похвала Глупоті" і "Домашні бесіди".
Еразм Роттердамський був складною особистістю. Він — кабінетний учений — покладав всі надії на просвітницьку силу розуму, мріяв про повернення до якоїсь "євангельської чистоти" початкового християнства, яка разом з гуманістичною культурою повинна була, на його думку, ідейно й морально обновити європейське суспільство. Коли в Німеччині спалахнула люта соціальна і релігійна боротьба, він зайняв позицію пасивного спостерігача. Але, незважаючи на обмеженість свого світогляду, Еразм як борець проти марновірства, обскурантизму, всілякого фанатизму, доктринерства, як пропагандист миру і приязні між народами відіграв позитивну роль у культурі Європи.
Важко переоцінити Еразмів вплив на сучасників: інколи його порівнюють із впливом Вольтера у XVIII ст. Він був душею раннього гуманізму; однодумців Еразма називали еразмістами. Він багато зробив для поширення античної культури і класичних мов на півночі Європи, перебував у тісному контакті з європейськими гуманістами Й. Рейхліном, Т. Мором, X. Вівесом, Г. Бюдде та іншими. Значним був авторитет автора "Похвали Глупоті" серед гуманістів слов'янських країн. До наших днів дійшло його листування з польськими поетами-неолатиністами А. Кржицьким і Я. Дантишеком, чеськими — Б. Лобковіцем, С. Геленієм, С. Турзо і Я. Шлехтою, південнослов'янськими (сербськими і хорватськими) — Я. Банічевичем, Т. Андроніком і Я. Паннонієм (Я.Чесмінним). Підтримував зв'язки Еразм з угорським поетом М. Олахом. [10]
В одному із своїх латинських віршів А. Кржицький твердить, що слава гуманіста розійшлася широко на сході Європи:
Де є той край, що про тебе б не чув, велемудрий Еразме?
Де є той день, що в людей пам'ять про тебе зітре?
Навіть суворий сармат твої книги численні гортає,
Навіть нескорений скіф тягнеться нині до них.
Вченим був і Назон, та з латинської мови дзвінкої
Гети, при ньому ж таки, посміх робили собі.
Нині — Еразм на устах; він із рук до рук переходить
Там, де шумить Танаїс, там, де північна зоря.
(Переклад А. Содомори)
Вплив творчості Еразма Роттердамського, зокрема її сатиричної галузі — "Похвали Глупоті" і "Домашніх бесід" — на наступні століття був значний. Його сліди спостерігаються в європейській літературі і суспільній думці аж до XIX ст. За даними дослідників, помітний цей вплив у творах Ф. Рабле, М. Монтеня, К. Маро, Маргарити Наваррської, М. Сервантеса, Б. Паскаля, В. Скотта, Е. Ростана, Л. Стерна та інших.
Праці нідерландського гуманіста були відомі вченим Києво-Могилянської академії, вони були в бібліотеці цього навчального закладу, педагогічні принципи Еразма використовувались при організації навчання. Вихованець Академій засновник греко-латинськоі школи в Москві Єпіфаній Славинецький переклав педагогічний трактат Роттердамця "Про пристойність дитячої поведінки" і видав у 60-і роки XVIII ст. під заголовком "Гражданство обычаев детских" — вольное переложение "Книжицы о приличии детских нравов". Твори Еразма Роттердамського перекладено багатьма мовами світу. Українською мовою була освоєна "Похвала Глупоті" в перекладі В. Литвинова ("Дніпро", 1981). "Домашні бесіди" довго не знаходили свого перекладача. Пропонована добірка, що включає кращі, цікавіші для сучасного читача діалоги (усього їх 21 діалог), є першим виданням Еразмового твору українською мовою.
Використана література:
1. Ауганбаев М.А. Эразм и И. Агрикола // Чиколини Л. С. Эразм Роттердамский и его время.— М.:Наука, 1989.
2. Еразм Роттердамський. Похвала глупоті. Домашні бесіди. К.: Основи, 1993. 320 с. — С.: 3-11.
3. Література Відродження / За ред. Ковалевського Р.В. — К., 1999.
4. Літературна енциклопедія. — К., 1994.