Його життя навiки переплелося з вiтчизною, вiн приносив їй в жертву частинку себе, а вона зцiлювала його душу своїм "гойним простором".
Блок бачив Росiю такою, якою її бачив Гоголь — надхмарною й прекрасною. Вона — дитя Гоголя, його твориво. "Вона вiдкрилася йому в красi й музицi, в свистi вiтру та в польотi навiженої трiйки", — писав О. О. Блок у статтi "Дитя Гоголя". В цю ж саму трiйку й сiдає поет, у нiй вiн летить безмежними полями, розмитими й брудними шляхами Росiї. Та дорогою Блок бачить те, що стискає його серце — вбогiсть i приниженiсть Вiтчизни.
И в лоскутах ее лохмотий
Души скрываю наготу.
Душа поета гола, тому що гола країна. "Це — стрункий танок тисячоокої Росiї, якiй уже нема чого втрачати; все тiло своє вона подарувала свiтовi i тепер, вiльно кинувши руки на вiтер, пiшла в танок по всьому своєму безцiльному, непридуманому роздоллю", — писав Блок у статтi "Безчасся". Та саме безцiльним роздоллям лiкує Росiя людину. Треба полюбити її, "треба проїздитися по Росiї", — писав перед смертю Гоголь.
Над печалью нив твоих заплачу,
Твой простор навеки полюблю...
Приюти ты в далях необъятных!
Нас и жить и плакать без тебя.
О. О. Блок створив свою власну заповiдь любовi: "Якщо тiльки полюбить росiянин Росiю — полюбить i все, що є в Росiї. Без хвороб i страждань, якi в такiй кiлькостi накопичились в нiй i в яких виннi ми самi, не вiдчув би нiхто з нас спiвстраждання до неї. А спiвстраждання вже є початком любовi..." Блок жив любов'ю до Росiї, i це додавало йому сил.
У поезiях Блока лунає пророче передбачення й вiдчуття долi вiтчизни в минулому. Величезне значення мають вiршi "Скiфи" та "На полi Куликовому". Поезiя "Русь" просякнута магiчними й казковими мотивами. Перед нами постає така Русь, якою її створив Гоголь, повна обрядiв i таємниць. Росiя для Блока — це особлива країна, приречена перенести жахи й приниження, але стати переможецею. Ключ до перемоги О. О. Блок бачив у революцiї, в її, як вiн вважав, високих iдеалах. Вiн розглядав революцiю як стихiю, здатну перетворити свiт. Але цього не вiдбулося, i поетова мрiя розвiялась, як мана, лишивши в душi лише гiркий осад надiй, якi не справдилися.
"Вiтчизна — це життя або смерть, щастя або загибель". Життя за таким принципом для Блока — не фанатизм, а цiлковита Вiдданiсть Росiї. Поет вiрив, що настане час, коли на країну впаде промiнь сонця, i вона заграє всiма кольорами райдуги. Сьогоднi, на рубежi третього тисячолiття, тiльки ми маємо вибирати мiж життям i смертю i тим самим визначати свою долю.