Видно, що багато чого порушено у душі Румати пережитим на Арканарі. Анка, "не дихаючи дивилась, як через галяву до них іде Антон — величезний, широкий, з світлим, але засмаглим обличям. Нічого у ньому не змінилось, він завжди був трохи похмурий. Вона пішла йому назустріч ... Він простягнув до неї величезні руки. Вона несміливо потягнулась до нього і тут же — відсахнулась. На пальцях у нього... Але це була не кров — просто сік суниці".
Вражаюча сила мистецтва Стругацьких дозволяє нам збагнути глибинну реальність фантастичного світу, вчить нас вдивлятись у наше земне життя і розуміти його приховані, потаємні імпульси, робить нас мудрішими, чистішими і добрішими.