Із них понад 100 письменників. Премії присуджувались як персонально, так і деяким творчим колективам, наприклад: редактор, заступник редактора і членам вченої редколегії, редакторові, заступникові редактора, і членам редколегії, — за "Шевченківський словник" в галузі історії та теорії літературознавства (1980); а також за розробку наукових принципів, упорядкування і підготовки текстів "Зібрання творів у 50 томах" І.Я.Франка та коментарії (1988); відомий літературознавцям, за навчальний посібник "Історія української літератури 20 століття" у 2 книгах (1996); в галузі оперно-театрального мистецтва, композиторові, режисерові, виконавцям ролей, — за оперу "Богдан Хмельницький" (1978); авторові, режисерові, художникові, виконавцям провідних ролей, — за виставу "Тил" у Львівському українському драматичному театрі ім.Заньковецької (1978); в галузі образотворчого мистецтва авторам і художникам діорами "Дніпро" (1979) та іншим.
Протягом цього періоду внесені певні зміни у "Положення", склад Комітету, кількість премій, грошову її частину. Змінювався і сам статус і назва премії. З 23 квітня 1969 року вона перетворюються з Республіканської на Державну премію УРСР ім.Т.Г.Шевченка в галузі літератури, мистецтва та архітектури. З 1992 р. вона стала Державною премією України (РУ 9 травня 1969). Президента від 27 вересня 1999 р. № 1228/99 перейменована з Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка в Національну премію України ім.Т.Г.Шевченка. Комітет з державної премії України ім.Т.Г.Шевченка.
Указом президента від 27 вересня 1999 року № 1228 змінено статті 4, 5 попердньо Указу і затверджено "Положення про Комітет Національної премії України", "Положення про Національну премію ім.Т.Г.Шевченка" (РУ 2000, 29 червня), за яким щорічно встановлюється 5 Національних премій з таких номінацій:
— художня література;
— документальна та науково-критична література;
— музика;
— образотворче мистецтво;
— сценічне та екранне мистецтво.
Премія іноді присуджувалася з кон'юктурних причин чи заслуг, іноді була за ідеологізованою, але в своїй основі, серед їх Лауреатів ми бачимо Золотий фонд нашої літератури і мистецтва — гордість України.
Література і примітки
[1] Таиров А. Записки режиссера. Статьи, беседы, речи, письма, вто, 1970, с. 286.
[2] Там же, с. 285-287.
[3] Станиславский К.С. Моя жизнь в искусстве. М.-Л., 1941, с. 82.
[4] Шварц В. Йозеф Кайнц. Л., 1*972, с. 153.
[5] Эллеи Терри, История моей жизни. М.-Л., 1963, с. 203.
[6] Там же, с. 219.
[7] В кн.: Липков А. Шекспировский экран, М-, с. 258.
[8] Таиров А. Записки режиссера.., с. 287.
[9] Барташевич А. Английский театр. Сценическое искусство. В кн.: История западноевропейского театра, т. 7, М-, 1985, с. 299-300.
[10] Финкельштейн Е. Картель четырех. Л. 1974, с. 245.
[11] Там же, с. 296, 182.
[12] Варташевич А. Шекспир на английской сцене —(конец XIX — первая половина XX в). М., 1986, с. 192.
[13] Варташевич А. Шекспир на английской сцене. с. 198.
[14] В кн.: Громов В. Михаил Чехов, М., 1970, с. 130.
[15] Таиров А. Записки режиссера.., с. 287.
[16] Морозов М— Избранные статьи в переводы. М, 1954, с. 61.
[17] Хранится в архиве Шекспировского кабинета ТГУ; Киасашвили Н. По следам замысла Котэ Маджанишвили. День Грузинского театра. 1974 г. (на груз. яз.). Урушадзе П. Неосуществленный замысел К. Марджанишвили. Театроведческие изыскания. 1983 г.
[18] Финкельштейн Е. Указ. книга, с. 344.
[19] Там же.
[20] Зингерман. Б. Очерки истории дамы 20 века. М., 1979. с. 366.
[21] Зонина Л. Послесловие к сборнику. Пьесы, т. 2, М., с. 13.
[22] Jean Anouill, Romeo et Jeannette. Edltion de la Table Ronde, Paris, 1971, с. 366.
[23] В кн.: Липков А. Шекспировский экран, с. 260.
[24] Там же, стр. 164.
[25] Липков А. Указ. книга, с. 267.
[26] Аникст А. Творчество Шекспира, М. 1963, с. 228-230.
[27] Лавренев Борис. Собрание сочинений. М., Худ. литература, 1982, т. І, с.99. В дальнейшем тексте указываю том и страницу.
[28] Решеттовская Наталья. Александр Солженицын и читающая Россия. М., Сов. Россия, 1990, с.14
[29] Решеттовская Наталья. В споре со временем. АПН, 1975, с.39
[30] Там же, с.39
[31] Решеттовская Наталья. Александр Солженицын и читающая Россия. М., Сов. Россия, 1990, с.17
[32] Литературная газета. 27.03.91
[33] Звезда Востока, № 2, 1990, с. 125