Але Дюрренматтові комедії трагічні, вони наближаються до жанру трагікомедії чи трагіфарсу. Недаремно він говорив, що комедія — це "своєрідна форма вираження відчаю".
Найвідомішою п'єсою Дюрренматта є "Гостина старої дами". Прикметне, що автор визначив її жанр як "трагічну комедію". Основу її змісту складає гріхопадіння мешканців вигаданого провінційного містечка Гюллен. Сюди, до свого рідного міста, після сорока років відсутності прибуває "стара дама" Клер Цаханасян, найзаможніша жінка світу. Вона має мету реалізувати план помсти. Колись вона, юна Клер Вешер, дочка бідного каменяра, і молодий Альфред Ілль кохали одне одного. Вона чекала від нього дитину. Але любов була розчавлена: Альфред одружився з іншою — дочкою заможного крамаря. Дитина померла через рік у притулку, а Клер стала проституткою. В будинку розпусти вона зустріла старого банкіра Цаханасяна, який одружився з нею. По його смерті Клер успадкувала величезні кошти і стала справжньою володаркою світу. І ось, прибувши в Гюллен, вона пропонує мешканцям міста, — занедбаного міста, де все майно давно закладено, де єдиний завод багато років простоює, а повз вокзал, не зупиняючись, мчать потяги, — мільярд за ... вбивство Альфреда Ілля.
Ця жахлива пропозиція викликає обурення у гюлленців. "Ми поки ще живемо в Європі, — говорить мер. — Ми ще не стали язичниками... Ми краще житимемо бідними, ніж заплямованими кров'ю", і кожен городянин спочатку проявляє благородні пориви... Але поступово один з мешканців Гюллена з'являється у нових жовтих черевиках, другий палить дорогу сигару, а ставлення до Альфреда Ілля змінюється, починаючи з членів його сім'ї, котрі від співчуття переходять до роздратування, і ось уже старий міський учитель каже іллю: "Я скажу вам... дуже важливу річ. Вас уб'ють. Я знаю це з самого початку.! ви теж знаєте це давно, хоча жодна людина в Гюллені не хоче цьому вірити. Занадто великою є спокуса, занадто безвихідними є наші злидні". Через деякий час цей учитель, посилаючись на античних класиків, обґрунтовує необхідність убивства на урочистих зборах гюлленців.
"Гостина старої дами" — чудовий зразок дослідження суспільної психології. На зміну поширеній приказці "не у грошах щастя" приходить твердження "ми не можемо терпіти серед нас злочинця". Процедуру перших гюлленських зборів, які одностайно відкинули страшну пропозицію, повторює хід других із протилежним рішенням. Отже, "трагічна комедія" Дюрренматта — не просто фантастичний гротеск. Вона присвячена поширеному в реальності XX століття явищу —здатності людей, натовпу змінювати під тиском обставин свої переконання. "Гостина старої дами" — притча, яку можна тлумачити і як антифашистський твір, і ширше.
Бесіда за запитаннями:
Назвіть основних представників та ідейно-естетичні ознаки театру абсурду. Чому категорія абсурду є центральною для естетики цього напряму? Чим тлумачення абсурду його представниками перегукується із концепцією екзистенціалістів?
Хто з драматургів другої половини XX ст. звертався до драми-притчі? Поясніть сутність цієї жанрової форми.
До яких проблем звертався у своїх драматичних творах Макс Фріш? Прослідкуйте за поглядами Дюррематта на жанри комедії І трагедії, гротеск І парадокс. Чи відбилися ці теоретичні настанови в його п'єсах? Чому Дюрренматт назвав п'єсу "Гостина старої драми" "трагічною комедією"? У чому можна побачити притчовість цієї драми?
Крім оглядової теми, програмою передбачено ще дві години, відведені на ознайомлення учнів із творчістю одного з провідних представників західної драматургії другої половини XX ст. (Макса Фріша, Фрідріха Дюрренматта (про їх творчість йшлося на оглядовому уроці), Ежена Йонеско — за вибором учителя).