У зв'язку з цим у структуру твору входять сцени в штабах, міркування про плани противника, воєнні збори, планування воєнних операцій, номери дивізій, корпусів, їхнє комплектування, розташування на місцевості тощо. Погода, пейзаж — все сприймалося очима війни: "Тучи над австрогерманцами сгустились 31 мая; гроза должна была разразиться 2 (15) июня ... [...] все пристально вглядывались и в капризные изгибы речки, и в яркую зелень долины на той стороне, и в притаившиеся за долиной холмы, в глубине которых тянулись позиции врага" [5, 814]. Или: "Гильчевский зорко всматривался, как полтора года назад на Висле, в берега Стыри, где они круче, где отложе...[...] Всё замечал, что могло облегчить переправу"; "Всё было рассчитано, — магия цифр и чисел владела всеми, — не было только предусмотрено такой досадной мелочи — дождя, а дождь ... хлынул как раз ночью, когда нужно было совершать перегруппировку войск и передвигать артиллерию" [5, 715].
Війна заглушувала природні сприйняття світу: "Взмахнув в яркую высь, ещё трепетало в ней (у місцевості біля річки Тарнавки. — Л.О.) то невыразимо— прекрасное, что отделилось, отсочилось от утренней летней земли, и Левенцов ещё чувствовал это, но с каждым новым моментом бой впереди подавлял, заглушал, заволакивал дымом красоту и земли, и неба" [5, 836].
Головними носіями цього мислення були генерали — Брусилов, Гільчевський та ін. Охоплювало воно і офіцерів, і солдатів. Брак "мислення війною" призводив до трагічних наслідків. Мирні уявлення про умови праці конфліктно стикалися з вимогами війни: "Крестьяне и рабочие городов, попав в армию ... не хотели понять, что дождь ли, грязь ли, ночь ли, а работать надо: им всё казалось, что это как-то не по закону с них требуют" [5, 716].
С.Сергєєв-Ценський, приділяючи багато уваги "мисленню війною", тим самим розкривав трагедію народів, які були втягнуті в криваву бойню.
Не випадково література наполегливо зосереджувалася на подіях Першої світової: це був вузол усіх подальших історичних подій, говорячи словами О.Солженіцина, який у структуру "Красного колеса", насамперед, увів політичний аспект. Перша світова війна стала ознакою найкривавішого століття, і, щоб зрозуміти її епоху і стан людства на той час, важливо розглядати в зіставному аспекті твори письменників різних країн як єдиний текст. Тільки за цієї умови може виникнути макротекст, з якого й постане повна картина того, що тоді сталося. На нашу думку, це найактуальніше завдання сучасного порівняльного літературознавства.
Література
1. Iwaszkiewicz Jaroslaw. Slawa i chwala. — Warszawa: Panstwowy Instytut wydawnicy, 1977.— T. 1. — 501 s.
2. Леонов Л. Вор // Собр.соч.: В 10 т. — М.: Худож.лит., 1970. — Т.3. — 628 с.
3. Пастернак Б. Доктор Живаго // Собр.соч.: В 5 т. — М.: Худож.лит., 1990. — Т.3. — 734 с.
4. Самчук У. Волинь: Роман у трьох частинах. — К.: Дніпро, 1993. — Т.1. — 574 с.
5. Сергеев-Ценский С. Преображение России. — Симферополь: Крымиздат, 1953. — 1100 с.
6. Соболенко В. Жанр романа-эпопеи: Опыт сравнительного анализа "Войны и мира" Л.Толстого и "Тихого Дона" М.Шолохова. — М.: Худож. лит., 1986. — 205 с.
7. Шолохов М. Тихий Дон: В 4 кн. — М.: Худож. лит., 1962. — Кн.1. — 375 с.
? "Война? Удивился Янош. — Как война? Чтоб люди стреляли в других людей, убивали их? Ну, в Европе это вряд ли произойдёт. Люди уже отвыкли от войны" (Ивашкевич Я. Хвала и слава. — М.: Прогресс, 1965. — С.56).
? — Что значит — война? Это конец всему!
Для кого конец, а для кого начало, — задумчиво сказал Володя. (Там же, с.57).