У цей же час Толстої створює одну з кращих своїх п'єс — "Живий труп". Її герой — найдобрішої душі, м'який, совісний Федя Протасов іде з родини, рве відносини зі звичної йому середовищем, попадає на "дно" і в будинку суду, не винісши неправди, удавання, фарисейства "добропорядних" людей, пострілом у себе з пістолета зводить рахівницю з життям. Гостро пролунала написана в 1908 р. стаття "Не можу мовчати", у якій він протестував проти репресій над учасниками подій 1905-1907 р. До цього ж періоду відносяться розповіді письменника "Після балу", "За що?".
Тяготячись укладом життя в Ясній Галявині, Толстой не раз збирався і довго не зважувався неї залишити. Але жити за принципом "нарізно" уже не міг і в ніч на 28 жовтня (10 листопада) таємно залишив Ясну Галявину. По дорозі він занедужав запаленням легень і змушений був зробити зупинку на маленькій станції Астапово (нині Лев Толстой), де і вмер. 10 (23) листопада 1910 р. письменника поховали в Ясній Галявині, у лісі, на краю яру, де в дитинстві він разом із братом шукав "зелену палочку", що зберігала "секрет", як зробити всіх людей щасливими.
Використана література:
Російські письменники. Бібліографічний словник. — Т2. — М., Освіта, 1990. —С.295