Ліричний герой вірша — не Гамлет, не Христос, не Юрій Живаго і не Пастернак. Це людина у широкому культурно-історичному контексті. Письменник показав нам особистість, котра увібрала в себе духовний досвід попередніх епох. Пастернаківський герой — це герой XX століття, але який переймається тими ж філософськими проблемами, що і його попередники. Це людина, котра протистоїть "фарисейству" і бореться з ним тільки одним доступним йому засобом — силою духу, внутрішньої свободи і творчості.
У вірші відчуваються елементи драматизації. Тут є зовнішній конфлікт (героя і суспільства) і конфлікт (героя і суспільства) і конфлікт внутрішній —психологічний, розв'язання якого більш важливе, на думку Пастернака, оскільки від того, якою буде душа людини, залежить, яким стане і весь світ.
Поетична мова. У вірші використовуються різні тропи. Вони допомагають поетові у символічній формі показати духовний стан людини і світу. Особливо важлива метафора "присмерк ночі". Мова йде, звичайно, не про ніч, а про морок зла і насильства, які панують у світі. Усі речення повні. Синтаксичні і метричні періоди збігаються, що є ознакою свідомого вибору ліричного героя, його рішучості, моральної стійкості.
Особливості віршування. Вірш написаний п'ятистопним хореєм, який широко використовував у своїй філософській поезії Лєрмонтов. Пастернак продовжує класичні традиції. Римування перехресне. Рими жіночі й чоловічі.