Це місяцелік з різними легендами і міфами, зв'язаними з тими чи іншими числами місяця. Тут прославляється те, чого в метаморфозах дуже мало, а особливо вся римська сторона з її культами, історичними подіями, міфами.
Еротика, легенди і положення, поєднання релігії з анекдотом, велика вченість і тонкий художній стиль характерні для "Фаст", так як для "Метаморфоз".
Третій період творчості. Блиск художнього таланту Овідія, легкість його розповідей, витонченість його художнього стилю не могли не потемніти в період заслання поета, коли замість блискучого життя в столиці, він опинився в самій віддаленій частині імперії, серед напівдиких варварів, які незнайомі не тільки з столичною обстановкою, але навіть з латинською мовою. Головними витворами цього періоду являються у Овідія "Скорбні пісні", "Листи з Понта".
а) "Скорбні пісні" складаються з п'яти книг. Із першої книги особливою популярністю користуються елегії 2 і 4, де описується буря в час плавання Овідія на місце свого заслання, і елегія 3 з описом прощальної ночі в Римі. Всі ці елегії Овідія різко відрізняються від його попередніх творів глибоким душевним болем, почуттям безвихідного становища і катастрофи. Інші елегії першої книги присвячені римським друзям і дружині. Друга книга — суцільні жалісні молитви до Августа про помилування. Останні три книги присвячені тяжким роздумам про власне життя в вигнанні, проханням про помилування, звернення до друзів і дружини за допомогою. Елегія 10 присвячена автобіографії поета, звідки ми дізналися про місце його народження, про батька, брата, про його три одруження, дочку, про ранню здатність писати твори.
б) "Листи з Понта" складаються з 4 книг. Новиною являються звернення до знаменитих друзів із згадкою про їх імена, чого раніше Овідій не робив, боячись гніву Августа на своїх адресатів. Трапляються також молитви веселого характеру і якогось задумливого гумору.
До останнього періоду творчості Овідія відносяться також витвори "Ібіс", "Рибна ловля", — витвори або малоцікаві в історико-літературному відношенні, або незакінчені.
в) Даючи загальну характеристику останнього періоду творчості Овідія, не можна бути суворим до поета за одноманітні тони його витворів і дуже часті прохання про помилування.
Про витвори цього періоду прекрасно сказав Пушкін: "Книга "Gristium" не заслуговує такого строгого засудження. Вона вища, краща по нашому розумінню за всі попередні твори Овідія".