Бурхлива епоха, в яку жив М.С.Гумільов, корінні зміни в усіх сферах життя, рух, характерний для кінця ХІХ та початку ХХ століття, дозволили поету повірити у власну оригінальну, масштабну теорію нового людського буття. Як і всі подібні теорії, вона була утопією. Але М.С.Гумільов зберіг вірність своїй концепції до кінця життя. В останньому циклі віршів "Вогнений стовп", у "Пам'яті" читаємо:
Я — угрюмый и упрямый зодчий
Храма, восстающего во мгле... [2, 289]
Хоча вже не бачимо колишньої радості, захоплення від "созидания". Напевно, поет усвідомлював нездійсненність своєї мрії. Зізнання у цьому і в рядках, що не ввійшли в останній варіант "Пам'яті":
Каждое мной сказанное слово —
Это молот, бьющий в груди гор,
Злящийся, что время не готово
И пространство медлит до сих пор [2, 537].
Дійсно, ні час, ні простір не з'єдналися, Храм не побудовано. З обличчям похмурим та втомленим з'являється нам Гумільов-реаліст, зберігаючий вірність романтичній мрії про відродження друїдів — жерців— поетів, мудреців, які будуть керувати світом.
Таким чином, звернення М.С.Гумільова до низки провідних літературних, релігійних, філософських ідей не лише данина часу, у який він жив. Усі вони, незважаючи на різнорідність їх походження, підпорядковані єдиній меті — встановленню у майбутньому влади друїдів, жерців-поетів, іншими словами, встановленню поетократії. Саме під прапором друїдизму М.С.Гумільов проходить свій шлях і в літературі, і в житті як воїн, представник однієї з каст.
Художньо-філософська основа творчості М.С.Гумільова підпорядкована ідеї шляху до Храму Слова, Дому друїдів, де час і простір неподільні. З огляду на цей факт творчість письменника є своєрідним щоденником подорожнього, у якому — його вчинки, спогади, думки, почуття, враження. Тому варто розглянути твори М.С.Гумільова з точки зору літератури імпресіонізму та потоку свідомості.
Література
1. Богомолов Н.А. Читатель книг // Гумилёв Н.С. Сочинения. В 3 тт. —Т. 1. — М.: Худож. лит., 1991. — 590 с.
2. Гумилёв Н.С. Сочинения. В 3 тт. — Т.1. — М.: Худож. лит., 1991. — 590 с.
3. Зобнин Ю.В. Странник духа: О судьбе и творчестве Н.С.Гумилёва // Гумилёв Н.С.: рro et contra: Личность и творчество Н.Гумилёва в оценке русских мыслителей и исследователей. — СПб.: РХГИ, 1995. — 672 с.
4. Раскина Е.Ю. Миром должны управлять поэты: Друидизм в творчестве Н.Гумилёва // Всесвітня література. — 1996. — № 5. — С.61-62.