Ілля Муромець
А хто б нам сказав про старовину,
Про старовину, про бувальщину,
Про того хоча б Іллю Муромця?
А хто б нам сказав про старовину,
Про старовину, про бувальщину,
Про того хоча б Іллю Муромця?
Переказ:
Найулюбленішим героєм давніх греків був Геракл, син Зевса і смертної жінки Алкени. Гера, дружина Зевса-Громовержця, зненавиділа позашлюбного сина свого чоловіка, тому зробила все, щоб могутній і щирий герой мусив підкорятися неймовірним завданням боягузливого і пихатого царя Еврисфея.
За сивої давнини, коли над усім світом панував іще не Зевс, а його батько Кронос, люди, що тільки-но розселились по землі, були кволі, безсилі, лякливі. Вони не вміли ні думати, ні розуміти того, що бачили довкола. Зі страхом дивилися вони на грозові хмари й на пекуче сонце, на безкрає море й на височенні гори. І здавалося людям, що то могутні божественні істоти.
Читати скорочено →Великий Карл, володар наш славетний,
Сім повних літ в Іспанії провів,
Нема вже замку, що не покорився б,
Нема ні міста, ні муру цілих,
Крім Сарагоси на вершку гори.
Там засіли нечесні бузувіри, що служать Магомету. Їх очолював король Марсіль. Він попередив своїх князів та графів, що володар Франції, Карл Великий, прийшов їх завоювати. Але у них не було достатньо сил та війська, щоб мірятися з ним.
Бланкандрін, наймудріший із них, готовий був постояти за свого пана.
Гей, у славному та у городі у Муромлі,
Та у тому селі та Карачаєві,
Гей, то не старий дуб к землі нагинається,
Ой то добрий молодець Ілля Муромець
Батьку-матері уклоняється:
"Благослови, батьку та матер рідна,
У славний город Київ з’їздити,
Присвячено рицарям славним пісні,
Робін Гудові зокрема,
А про те, як в єпископа злого він взяв,
Крім моєї, пісні нема.
Коли в травні буяє зелений лист
І на вітах рясніє цвіт,
Співають малі лісові пташки,
Радіє й сміється світ.
Тож слухай, для тебе співаю я,
Веселий і вільний люд!
Милий Боже, що за дивне диво!
Ой зібралось військо на Косові,
А в тім війську Юговичів дев’ять1,
А десятий Юг-Богдан поважний.