ПСАЛМІВ
ПСАЛОМ
Блажен муж, що за радою
несправедливих не ходить,
і не стоїть на дорозі грішних,
і не сидить на сидінні злоріків,
та в Законі Господнім його
насолода,
і про Закон його вдень та вночі
він роздумує!
І він буде, як дерево, над
водним потоком посаджене,
що родить свій плід своєчасно,
і що листя не в'яне його, —
і все, що він чинить, —
щаститься йому!
Не так ті безбожні, —
вони як полова, що вітер її
розвіває!
Ось тому то не встоять
безбожні на суді,
ані грішники у зборі
праведних,—
дорогу бо праведних знає
Господь,
а дорога безбожних загине!
ПСАЛОМ
Для диригента хору. Псалом Давидів.
Доки, Господи, будеш мене
забувати назавжди,
доки будеш ховати від мене
обличчя Своє?
Як довго я буду складати в
душі своїй болі,
у серці своїм — щодня смуток?
Як довго мій ворог підноситись
буде над мене?
Зглянься, озвися до мене, о
Господи, Боже мій!
Просвітли мої очі, щоб на
смерть не заснув я!
Щоб мій неприятель не сказав:
"Я його переміг!"
Щоб мої вороги не раділи, як я
захитаюсь!
Я надію на милість Твою
покладаю,
моє серце радіє спасінням
Твоїм!
Я буду співати Господові,
бо Він добродійство для мене
вчинив...
ПСАЛОМ
Для диригента хору. Давидів.
Дивіться також
своїм: "Нема Бога!"
Зіпсулись вони, і обридливий
чинять учинок,
нема доброчинця! ...
Господь дивиться з неба на
людських синів,
щоб побачити, чи є там
розумний,
що Бога шукає.
Усе повідступало, разом стали
бридкими вони,
нема доброчинця, нема ні одного! ...
Чи ж не розуміють всі ті, хто
чинить безправ'я,
хто мій люд поїдає?
Вони хліб Господній їдять, та не
кличуть Його ...
Тоді настрашилися страхом
вони,
бо Бог в праведнім роді.
Раду вбогого ганьбите ви,
та Господь охорона йому.
Аби то Він дав із Сіону
спасіння Ізраїлеві!
Як долю Своєму народу
поверне Господь,
то радітиме Яків, втішатися
буде Ізраїль!
ПСАЛОМ
Алілуя!
Заспівайте для Господа пісню
нову,
Йому слава на зборах святих!
Хай Ізраїль радіє Творцем своїм,
хай Царем своїм тішаться діти
Сіону!
Нехай славлять Ім'я Його
танцем,
нехай вигравають для Нього на
бубні та гуслах,
бо знаходить Господь уподобу в
народі Своїм,
прикрашає покірних спасінням!
Хай радіють у славі святі,
хай співають на ложах своїх,
прославлення Бога — на їхніх
устах,
а меч обосічний — ув їхніх
руках,
щоб чинити між племенами
помсту, між народами — кари,
щоб їхніх царів пов'язати
кайданами,
а їхніх вельмож — ланцюгами,
написаний!
Він — величність для всіх
богобійних! Алілуя!
Суд Соломона
І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його. І сказала одна жінка: "Прошу, пане мій, — я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі. І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі. А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього. І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, — а невільниця твоя спала. — і поклала його при своєму лоні, а свою померлою вона поклала при лоні моїм ... І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось — помер він! І придівилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила" ... А інша жінка відказала: "Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!" А та говорила: "Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!" І так сперечались вони перед царем. І сказав цар: "Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: "Ні, то син твій мертвий, а мій син — живий". І сказав цар: "Подайте мені меча!" І принесли меча перед цареве обличчя. І сказав цар: "Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!" ... І сказала до царя жінка, що син ті — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: "Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його!" ... А та каже: "Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!"... А цар відповів та й сказав: "Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!" І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.
КНИГА ПРИПОВІСГйИ СОЛОМОНОВИХ
Мудрий провадить чеснотне життя
Не стримуй добра
потребуючому,
коли в силі твоєї руки це
вчинити,
не кажи своїм ближнім:
"Іди, і знову прийди,
а взавтра я дам", коли маєш
з собою.
Не виорюй лихого на свого
ближнього,
коли він безпечно з тобою
сидить.
Не сварися з людиною дармо,
якщо злого вона не вчинила
тобі.
Не заздри насильникові,
і ні однієї з доріг його не
вибирай,
бо бридить Господь крутіями,
а з праведними в Нього дружба.
Прокляття Господнє на домі
безбожного, а мешкання праведних Він благословить, —
з насмішників Він насміхається,
а покірливим милість дає.
Мудрі славу вспадковують,
а нерозумні носитимуть сором.
Навчайтеся мудрости й розуму
Послухайте, діти, напучення
батькового,
і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
бо даю я вам добру науку:
закона мого не кидайте,
бо сином у батька свого я був,
пещений й єдиний у неньки
своєї.
І навчав він мене, і мені
говорив:
Нехай держиться серце твоє
моїх слів,
стережи мої заповіді та й
живи!
Здобудь мудрість, здобудь собі
розум,
не забудь, і не цурайся слів
моїх уст, —
не кидай її — й вона буде тебе
стерегти!
кохай ти її — й вона буде
тебе пильнувати!
Початок премудрости —
мудрість здобудь,
а за ввесь свій маєток здобудь
собі розуму!
Тримай її високо — і підійме
тебе,
ушанує тебе, як її ти
пригорнеш:
вона дасть голові твоїй гарний
вінок,
пишну корону тобі подарує!
Послухай, мій сину, й бери ти
слова мої,
і помножаться роки твойого життя,—
дороги премудрости вчу я тебе,
стежками прямими проваджу тебе:
коли підеш, то крок твій не буде
тісний, а коли побіжиш —
не спіткнешся!
Міцно тримайся напучування,
не лишай,
його стережи, — воно бо життя
твоє!
КНИГА ПГОРОКА САЇ
Глава . Блаженство Божого народу по муках
Звеселиться пустиня та пуща,
і радітиме степ, і зацвіте,
мов троянда, —
розцвітаючи, буде цвісти та
радіти,
буде втіха також та співання,
бо дана йому буде слава
Лівану,
пишнота Кармелу й Сарону, —
вони бачитимуть славу Господа,
велич нашого Бога!
Зміцніть руки охлялі,
і підкріпіть спотикливі коліна!
Скажіть тим, що вони
боязливого серця:
"Будьте міцні, не лякайтесь!
Ось ваш Бог, помста прийде,
як Божа відплата, —
Він прийде й спасе вас!"
Тоді то розплющаться очі
сліпим
і відчиняться вуха глухим,
тоді буде скакати кривий,
немов олень,
і буде співати безмовний язик,
бо води в пустині заб'ють
джерелом,
і потоки в степу!
І місце сухе стане ставом, а спрагнений край —
збірником вод джерельних;
леговище шакалів, в якім
спочивали,
стане місцем тростини й
папірусу.
І буде там бита дорога та путь,
і будуть її називати: дорога
свята,—
не ходитиме нею нечистий,
і вона буде належати народові
його;
не заблудить також нерозумний,
як буде тією дорогою йти.
Не буде там лева,
і дика звірина не піде на неї, не
знайдеться там, а будуть ходити лиш викуплені.
І Господні викупленні
вернуться
та до Сіону зо співом увійдуть,
і радість довічна на їхній
голові!
Веселість та радість осягнуть
вони,
а журба та зідхапня втечуть!
Безум поганства
Всі, що роблять бовванів,
— марнота вони, і їхні
улюбленці не помагають,
а свідками того самі:
не бачать вони та не знають,
щоб застидатись!
Хто бога зробив та ідола
вилив,
що він не помагає?
Тож друзі його посоромлені
будуть усі,
майстрі ж — вони тільки
з людей.
Хай вони всі зберуться та
стануть:
вони полякаються та
посоромляться разом!
Коваль кує з заліза сокиру,
і в горючім вугіллі працює,
і формує божка молотками
та робить його своїм сильним
раменом,
а при тім той голодний й
безсилий, не п'є води й мучиться ...
А тесля витягує шнура,
визначує штифтом його, того
ідола,
гемблями робить його та
окреслює циркулем це,
і робить його на подббу
людини,
як розкішний зразок чоловіка,
щоб у домі поставити.
Настинае кедрин він собі,
і візьме граба й дуба,
і міцне собі викохає між
лісними деревами,
ясен посадить, а дощик
вирощує.
стане людині оце все на
паливо,—
і візьме частину із того й
зогріється, теж підпалить в печі й спече
хліб.
Також виробить бога й йому
поклоняється,
ідолом зробить його, —
і перед ним на коліна впадає.
Половину його він попалить
в огні,
на половині його варить м'ясо
та їсть,
печеню пече й насичається,
також гріється та приговорює:
"Як добре, — нагрівся, відчув я
огонь" ...
А останок його він за бога
вчинив, за боввана свого,
перед ним на коліна впадає та
кланяється,
йому молиться й каже:
"Рятуй же мене, бо ти бог мій!"
Не знають і не розуміють вони,
бо їхні очі зажмурені, щоб
не побачити, і стверділи
їхні серця, щоб не розуміти!
І не покладе він до серця свого,
і немає знання ані розуму, щоб
проказати:
"Половину його попалив я
в огні,
і на вугіллі його я пік хліб,
смажив м'ясо та їв. А решту його за огиду
вчиню, — буду кланятися дерев'яній
колоді?"
Він годується попелом!
Звело його серце обманене, —
і він не врятує своєї душі,
та не скаже: "Хіба не брехня
у правиці моїй?"
Жертва Отрока Божого
Хто нашій спасенній тій
звістці повірив,
і над ким відкривалось
рамено Господнє?
Бо Він виріс перед Ним,
мов галузка,
і мов корінь з сухої землі, —
не мав Він принади й не мав
пишноти;
і ми Його бачили,
та краси не було, щоб Його
пожадати!
Він погорджений був,
Його люди покинули,
страдник, знайомий з хоробами,
і від Якого обличчя ховали,
погорджений, і ми не цінували
Його...
Направду ж Він немочі наші
узяв
і наші болі поніс,
а ми уважали Його за
пораненого,
ніби Бог Його вдарив
поразалш й мучив ...
А Він був ранений за наші
гріхи,
за наші провини Він мучений
був, — кара на Ньому була за наш
мир,
Його ж ранами нас
уздоровлено!
Усі ми блудили, немов ті
овечки,
розпорошились кожен на власну
дорогу, —
і на Нього Господь поклав гріх
усіх нас!
Він гноблений був та
понижуваний,
але уст Своїх не відкривав.
Як ягня був проваджений Він
на заколення,
й як овечка перед стрижіями
своїми мовчить,
так і Він не відкривав Своїх
уст...
Від утиску й суду Він забраний
був,
і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний
був, за провини Мого народу на
смерть Його дано...
І з злочинцями визначили Йому
гроба Його,
та Його поховали в багатого,
хоч провини Він не учинив,
і не було в Його устах омани ...
Та зволив Господь, щоб побити
Його,
щоб муки завдано Йому.
Якщо ж душу Свою покладе
Він як жертву за гріх,
то побачить насіння,
і житиме довгії дні,
і замір Господній рукою Його
буде мати поводження!
Він через муки Своєї душі буде
бачити плід,
та й насититься.
Справедливий, Мій Отрок,
оправдає пізнанням Своїм
багатьох,
і їхні гріхи понесе.
Тому то дам уділ Йому між
великими,
і з потужними буде ділити
здобич за те,
що на смерть віддав душу
Свою,
і з злочинцями був порахований,
хоч гріх багатьох Сам носив
і заступавсь за злочинців!
Евангелія від Матвія
Проповідь на горі
І, побачивши натовп. Він ви йшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
Хто блаженний
"Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне."
"Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені."
"Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони."
"Блаженні голодні та спрагнепі правди, бо вони нагодовані будуть."
"Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть."
"Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога."
"Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть."
"Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне."
"Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, — нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами."
Завдання апостолів
"Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми."
"Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі."
Ісус і Старий Заповіт
"Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, — ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все. Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім. Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!"
Не гнівайтеся на свого ближнього
"Ви чули, що було стародавнім наказане: "Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові". А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: "рака", підпадає верховному судові, а хто скаже "дурний", підпадає геєнні огненній. Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось мас па тебе, — запиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, — і тоді повертайся, і принось свого дара. Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули. Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!"
При пожадливість, перелюб та розвід
"Ви чули, що сказано: "Не чини перелюбу". А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. Коли праве око твоє спокушає тебе, — його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
І як правиця твоя спокушає тебе, — відітни її и кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геснни все тіло твоє було вкинене.
"Також сказано: "Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового". А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.
Не кляніться
"Ще ви чули, що було стародавнім наказане: "Не клянись неправдиво", але "виконуй клятви свої перед Господом". А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, — бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше ж слово хай буде: "так-так", "ні-ні". А що більше над це, то те від лукавого.
Не противтеся злому
"Ви чули, що сказано: "Око за око, і зуб за зуба". А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, — підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, — віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, — іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче позичити в тебе — пе відвертайсь від нього.
Любіть і ворогів своїх
"Ви чули, що сказано: "Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога". А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!
Про милостиню
Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як пі, то не матимете нагороди від Отця вашого, що па небі.
"Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! З А як ти чиниш милостиню, — хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
Про молитву
"А як молитеся, то пе будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, "увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися" Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. "А як молитеся, не проказуйте зайвого, як її погани, — бо думають, ніби вони будуть вйслухані за своє велемовство. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!
Ви ж моліться отак:
"Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться Ім'я Твоє,
нехай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя,
як на небі, так і на землі.
Хліба нашого насущного
дай нам сьогодні.
І прости нам довги наші,
як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не введи нас у
випробовування, але визволи
нас від лукавого.
Бо Твоє є царство, і сила,
і слава навіки. Амінь".
Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.
Про піст
"А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
Складайте собі скарби на небі
"Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, — там буде й серце твоє!
"Око — то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, — то яка ж то велика та темрява!
Покладіть на Бога надію свою!
"Ніхто двом панам служити не може, — бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматися одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.
"Через те вам кажу: Не журіться про життя своє — що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, — у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться зможе додати до зрбсту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, — не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, — скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
Отож, не журіться, кажучи:
Що ліи будемо їсти, чи:
Що будемо пити, або:
У що ми зодягнемось?
Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.
Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, — а все це вам додасться.
"Отож, не журіться про завтрашній день, — бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день мас досить своєї турботи!"
Не судіть своїх ближніх
Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. З І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: "Давай вийму я заскалку з ока твого", колії он колода у власному оці? Лицеміре, — вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.
"Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас ..."
Усе потрібне просіть у Отця вашого Небесного
"Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам; бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знаходить, а хто стукає — відчинять йому. Чи ж то серед вас е людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, — скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього! Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.
Ходит'ь дорогою вузькою
"Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога що веде до погибелі, — і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, — і мало таких, що знаходять її!
Стережіться фальшивих пророків
"Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині — хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіги — із будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родити добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, — зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо, — по їхніх плодах ви пізнаєте їх!
Чиніть волю Отия вищого Небесного
"Не кожен, хто каже до Мене:
"Господи, Господи!" увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: "Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?" І їм оголошу Я тоді: "Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!"
Не будуйте на піску
"Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, — та не впав, бо па камені був він заснований. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, — подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, — і він упав. І велика була та руїна його!"
Закінчення проповіді на горі
І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його, Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.
Мудреці зо сходу поклоняються Ісусові
Коли ж народився Ісус у Віфлесмі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали:
"Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому". З І, як зачув це цар Їрод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: "У Віфлєємі Юдейськім, бо в пророка написано так:
"І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він насти народ Мій ізраїльський".
Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: "Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, спо вістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому". Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились йому. І, відчинивши
скарбниці свої, піднесли йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони ішпіім шляхом до своєї землі.
Притча про сіяча
"Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, — і пташки налетіли, та їх повидзьббували. Другі ж упали на грунт кам'янистий, де не мали багато землі, — і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.
А інші попадали в терен, — і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю — зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втрйдцятеро.
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!"
Вияснення притчі про сіяча
"Послухайте ж притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. А посіяне на кам'янистому грунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний;
коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокутується. А між терен посіяне, — це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, — і воно зостається без плоду. А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро".
Притча про немилосердного боржника
"Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, — і заплатити. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: "Потерпи мені, — я віддам тобі все!" І змилосердився пан над рабом тилі, — і звільнив його, і простив йому борг. А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав:
Віддай, бо ти винен!" А товариш його впав у ноги йому, і благав ного, кажучи: "Потерпи мені, — і я піддам тобі!" Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, — аж поки він боргу не верне. Як побачили ж товариші ного те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. То ще пан його кличе його, та й говорить до нього: "Рабе лукавий, — я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?" І прогнівався пан його, — і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів".
Притча про слухняного й неслухняного сина
"А як вам здасться? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: "Піди по, ї дитино, сьогодні, працюй у винограднику!" А той відповів і сказав: "Готовий, панотче", — і не пішов. І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: "Я не хочу". А потім покаявся, і пішов. Котрий же з двох учинив волю батькову?" Вони кажуть: "Останній". Ісус промовляє до них: "Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство. Бо прийшов був до вас дорогою праведностн Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.
Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже
Тоді фарисеї пішли й умовля лись, як зловити на слові його. І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: "Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?" А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: "Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
Покажіть Мені гріш податковий". І принесли динарія Йому.
А Він каже до них: "Чий це образ і напис?" Ті відказують:
"Кесарів". Тоді каже Він їм: "Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже". А почувши таке, вони дивувалися. І, лишивши його, відійшли.
Притча про мудрих і нерозумних дів
"Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли за баривсь молодий, то всі задрімали й поснули. А опівночі крик залунав: "Ось молодий, — виходьте назустріч!" Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: "Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть". Мудрі ж відповіли та сказали: "Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі". І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, — і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: "Пане, пане, — відчини нам!" Він же в відповідь їм проказав: "Поправді кажу вам. — не знаю я вас!" Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
Притча про блудною сина
Він оповів: "У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: "Дай мені, батьку, належну частину маєтку!" І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, — і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам'ятався й сказав: "Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як однбго з своїх наймитів" ... І, вставши, пішов він до батька свогб. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його,
— і перепбвнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм" ... А батько рабам своїм каже: "Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, — будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!" І почали веселитись вони. "А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав однбго зо слуг, та й спитав: "Що це таке?" А той каже йому: "То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, — бож здоровим його він прийняв". І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: "Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я ... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодоване" ... І сказав він йому: "Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей
брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!"