ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ ПРОКЛАМАЦІЯ ДО ВІЙСЬКА І НАРОДУ УКРАЇНСЬКОГО.
"Стоїмо ми тепер, браття, над двома прірвами, готовими нас проковтнути, коли не виберемо для себе надійного шляху, щоб їх обійти.
Воюючі між собою монархи... наблизили театр війни до наших кордонів... переможений з них... зруйнує собою і свою державу і приведе її у ніщо. Жереб тих держав передозначений долею вирішиться на нашій батьківщині і на наших очах, і нам бачучи цю загрозу, що зібралася над нашими головами, як не помислити і не подумати про самих себе?
Моя думка, далека від кожної пристрасти і душевного потяту є така: коли Король Шведський, завжди переможний і якого шанує і перед яким тремтить вся Европа, переможе Царя Московського і зруйнує його царство, то ми неминуче будемо причислені до Польщі і віддані в рабство по волі переможця і за бажаннями його сотворіння і улюбленця, Короля Лєщинського. І тут вже нема і не буде місця на договори про наші права і привілеї, та і давні на те договори і трактати самі собою знищаться, бо нас природньо уважатимуть за завойованих або покорених зброєю, отже будемо нікчемними рабами і наша нова доля буде гірша від першої, котрої зазнали від Поляків наші предки з такою гіркістю, що сама згадка про неї кидає в жах.
А коли допустити Царя Московського стати переможцем, то вже загрожує нам біда з боку самого цього Царя; бо бачите, що хоч, походить він з коліна вибраного народом із своєї шляхти, але, присвоївши собі необмежену владу, карає той народ по своїй уподобі, і не тільки воля і маєток народній але й саме життя його поневолені єдиній волі і примсі царській.
Бачили ви і наслідки цього деспотизму, яким він винищив численні родини найбільше варварськими, карами за провини, кинеш доносом і вимушені тиранськими катуваннями, яких не може стерпіти і витерпіти жодне людство...
І так лишається нам, Братіє, з видимих зол вибрати менше, щоб нащадки наші, вкинуті в рабство нашою нездарністю, не обтяжили нас своїми скаргами і прокляттями.
Я їх не маю і мати звичайно не можу, отже байдужий я в справах спадщини, і нічого не шукаю, крім благоденствія для того народу, який ушанував мене теперішньою гідністю і з нею доручив мені свою долю.
Окаянний я був би і вкрай безсовісний, коли б віддав вам злим за добре і зрадив його за свої інтереси.
Але час відкрити вам, що я вибрав для цього народу і самих вас.
...Не повинні ми воювати ні з Шведами, ні з Поляками, ні з Москалями, а повинні, зібравши наші військові сили стояти у відповідних місцях і захищати нашу власну Батьківщину відбиваючи того, хто нападе на неї війною...
А при майбутньому спільному мирі всіх воюючих держав рішено поставити нашу країну в той державний стан, в якому вона була перед польським володінням, при своїх природніх князях і при всіх давніх правах і привілеях, що значать вільну націю.
Заручуватися це взялися перші в Европі Держави:
Франція і Німеччина і ця остання сильним способом настоювала на такому стані нашому ще у дні Гетьмана Зиновія Хмельницького при Імператорі Фердинанді ІІІ-му, але не здійснилось воно через усобиці та необдуманості предків наших.
Договори наші про вище сказане, заключен! мною з Королем Шведським писемним актом, підписаним обома сторонами і обявленим у означені держави, і ми тепер повинні рахувати Шведів за своїх приятелів, спільників і добродіїв і якби від Бога нам посланих для звільнення нас з рабства, ганьби і для повернення нас у первісний стан волі і самодержавства.
Бо відомо, що перше були ми те, що тепер Московці: влада, першенство і сама назва Русь од нас до них перейшли, але ми тепер у них яко притча во язиціх!
Договори ці зі Швецією не нові і не перші з нею, але підтвердження і поновлення давніх договорів і спілок, предками нашими з Королями Шведськими заключених.
Бо відомо, що дід і батько теперішнього Короля Шведського, мавши важливі послуги від нашого війська у їх війні з Ливонцями, Німцями і Данією, гарантували нашу країну і часто за неї вступалися проти Поляків, а потім і від Гетьмана Хмельницького, за з'єднання вже з Росією, посланий був сильний корпус козацький, при Наказному Гетьманові Адамовичеві, на допомогу Королеві Шведському, Густавові і помагав йому при взятті столиць польських, Варшави і Кракова.
Нинішні договори наші зі Швецією є тільки продовженням попередних, уживаних у всіх народів.
Тай щож то за нарід, коли не дбає за свою користь і не попереджує видимої небезпеки?
Такий народ нікчемністю своєю уподобляється справді безчувственним тваринам, що ними гордують всі народи".
(З "Історії Русов"), (Стор. 74 — 76).