Народна творчість — Притча про сіяча (скорочено)

Ось вийшов сіяч, щоб посіяти своє зерно. І як сіяв, упало одне край дороги. Там воно було витоптане, а птахи небесні його повидзьобували. Інше ж упало на ґрунт кам'янистий і, зійшовши, засохло без вологи. Ще інше упало під терен, який виріс і заглушив паросток.
Одне ж упало на добру землю, а зійшовши, вродило стократно. Це сказавши, закликав: "Хто має вуха, щоб слухати,— нехай слухає!"
Запитали ж учні Господа, що значить ця притча.