До Сварога та Берегині постійно приходили люди, щоб подивитися на хатину, піч та жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на сонце.
І сказали їм Сварог та Берегиня, щоб виходили вони з печер і будували світлі хати, щоб не ходили в диких шкурах, а вчилися ткати полотно та ходити в білому одязі, як личить дітям Білобога.
Люди слухали й раділи, але коли надходила ніч, страх виповзав "відусіль, бо земля починала трястись і гойдатись. То лютував Чорнобог.
Наслав Чорнобог на людей своє чорне військо — стадо ящерів, якому наказав знищити Сварога, Берегиню й Сварожичів.
Не могли зупинити чорних ящерів ані мечі Сварожичів, ані палаючі смолоскипи самого бога Сварога. І тільки Берегиня в яскраво-білому вбранні з вишитими червоними "стрілами Перуна" та "соколами" змогла це зробити. Вона пішла на ящерів з піднятими догори руками — і грізне військо відступило. Ящери відповзали назад, поки не по-топилися в річці Рось і не перетворилися на скелі.
З того часу люди вважають Берегиню богинею Краси, Великою Охоронницею. Вони вирізьблюють її образ на дверях, віконницях, нишивають її постать на рушниках та сорочках, щоб Берегиня завжди захищала їх від усього злого.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Так за допомогою міфу народ пояснив перехід людства від первісного стану — печер, диких шкур — до цивілізації — хат, використання вогню, приготування їжі; оспівав світло (Білобога), добро, яке постійно бореться з пітьмою (Чорнобогом), злом. Зображення Берегині на стародавніх вишивках свідчать про те, що українці вважали її охоронницею оселі, їх самих від пиха, зла.