Поляни жили родами. Були собі три брати — Кий, Щек і Хорив та сестра їхня — Либідь. Збудували вони місто і на честь старшого брата назвали Київ. Навкруги міста був великий ліс, у якому водилося багато звірів. Поляни полювали на них, були мужі мудрі й тямущі.
Дехто каже, що Кий був перевізником коло Києва, тому-то й говорили: "На перевіз на Київ". Але якби Кий був перевізником, не ходив би він до грецького царя, не приймав би той його з почестями.
955-го року попливла княгиня Ольга в грецьку землю, де царем був Костянтин.
Побачив цар, що Ольга дуже красива й розумна, захотів узяти її ні дружину. Розгадала княгиня цей намір і сказала, що вона язичниця, треба її охрестити. Але хай цар зробить це сам, інакше вона не хреститиметься. І охрестили її цар із патріархом. Просвітившись, раділа Ольга тілом і душею.
Після хрещення Костянтин сказав Ользі, що хоче одружитися І нею.
Олег князював у Києві, мирно жив з усіма країнами. Якось згадав він про свого коня, на якого не став сідати, бо один ворожбит напророкував йому смерть від нього. Спитав у конюха, де його улюблений кінь, якого звелів годувати й доглядати. Конюх відповів, що коня давно немає. Олег дорікнув ворожбитові за неправдиве пророцтво. Вирішив поїхати подивитися на кістки коня. Приїхав на те місце, посміявся, зліз із коня і наступив ногою на череп. Звідти виповзла змія й ужалила князя в ногу.
Читати скорочено →Коли Володимир прийшов у Київ, то звелів повалити ідолів (язичницьких богів). Перуна ж наказав прив'язати коневі до хвоста й волочити з гори до ріки Почайни. Дванадцять дружинників били Перуна палицями.
Нехрещені люди оплакували свого бога. Коли Перуна кинули її Дніпро, князь Володимир наказав своїм людям відпихати ідола під берега, якщо пристане. І тільки після порогів залишити. Проминув Перун пороги, викинуло його на мілину. Донині називають те місце Перуновою мілиною.