Уявлення давніх слов'ян про природні стихії (за "Міфом про Сонце")
І. Відображення в міфах уявлень первісної людини про навколишній світ. (Міфи складалися у ті давні часи, коли людина, ще не маючи достатньо знань про навколишній світ, намагалася пояснити виникнення та будову всесвіту, явища природи, зрозуміти, що впливає на долю людей. Так виникли міфи про надприродні сили, що створили світ та правлять ним, часто втручаючись у життя людей. Міфічні боги наділялися якостями тієї чи іншої стихії.)
ІІ. Головні боги, яким поклонялися давні слов'яни. (Верховним богом був Сварог — бог неба, небесного світла та вогню. Дажбог — син Сварога, божество сонця та земного достатку. Хорс-сонце — воїн-змієборець. Стрибог — повелитель вітрів. Окрім головних богів, у слов'янській міфології були другорядні божества: русалки, мавки, водяники, лісовики, домовики.)
ІІІ. Портрет славетного Дажбога — родоначальника русів-українців. (Дажбог мав мужнє, широке, схоже на сонячне колесо обличчя й русяву бороду. У правій руці він тримав турячий ріг із вином, а ліва рука торкалася меча, що висів на поясі. Дажбог був богом, що давав і карав.)
ІV. Кінь Дажбога. (Дажбог часто мчав зі сходу на захід на баскому білому коні. Вуздечка й сідло на коні були оздоблені золотом та сріблом, стремена були із золота.)
V. Півень — божий вісник. (Появу Дажбога оповіщав співом півень. Віщу птицю зображали на жертовниках і на всіх речах, які присвячувалися Дажбогу.)
VІ. Значення Дажбога у житті слов'ян. (Бог Сонця давав усім і усьому життєві сили, був джерелом багатства й благополуччя кожної родини. Дажбог подарував нашим далеким предкам сонячний календар, визначив основні життєві закони. Він заступався за свій народ у часи війн і лихоліть.)
VІІ. Покарання за провини або недостатню повагу до бога Сонця. (Дажбог був насамперед богом, який давав, а не карав, тому свою ласку на гнів змінював дуже рідко. Але вже коли прогнівається, тоді нещадно палить поля посухою і нищить хліба або довго не посилає тепла на землю.)
VІІІ. Пошанування давніми слов'янами Дажбога. (Для здійснення обрядів давні слов'яни влаштовували святилища — місця молитв і жертвоприношень. У центрі них стояли ідоли — вирізьблені з дерева або каменю зображення божества. Для вшанування Дажбога слов'яни обрали один із семи днів тижня — неділю. Люди, бажаючи повсякчасного заступництва Дажбога, носили при собі сонячні обереги із зображенням символів бога: півня, коня, диска, хреста, ромба. Якщо люди хотіли когось виділити з-поміж інших за духовну красу, то прирівнювали його до Дажбога і називали "красним сонечком".)