Міфи прийшли до нас із сивої давнини. В ті далекі часи ще не існувало писемності. Люди передавали розповіді один одному з уст в уста. Через те міф — це жанр усної народної творчості, фольклору. У міфах зібрано увесь досвід, мудрість попередніх поколінь.
Міфи творилися за таких часів, коли доросла людина була багато в чому подібною до дитини. Тому ці прадавні часи інколи називають "дитинством людства".
Людина завжди була допитливою, цікавилася навколишнім світом, навіть тоді, коли ще не було наукових пояснень різним явищам природи. Але так хотілося знати про все на світі... Чому іде дощ і гримить грім? Чому змінюються пори року? Чому віє вітер восени і квітнуть сади навесні? Звідки з'явилася людина, як виник світ? Люди вигадували дивовижні історії. Ці історії просто і зрозуміло давали відповіді на всі незліченні запитання. Саме тому міф — це не просто цікава вигадка. Міф — це уявлення стародавніх людей про навколишній світ, їхні думки, погляди.
Із захопленням читаю я кожен міф. Він — жива частинка минулого. Минули тисячоліття, і з міфів виокремилися релігія, наука, мистецтво. А ще міфи — це перші кроки на шляху до усвідомлення людьми законів, за якими живе світ. Насамкінець варто, напевно, додати, що міфи актуальні й для сучасного покоління, бо з них людство дізнається про думки й погляди на життя давніх людей, їхні уявлення про виникнення світу.