Так склалося, що здавна троянда є улюбленою квіткою різних народів світу. Нею захоплювалися, нею милувалися, її дарували коханим і близьким людям, про неї складали вірші і співали пісні. Минали десятиліття і століття, а троянда продовжувала чарувати і вабити серця людей. Я теж люблю троянди, люблю милуватися оксамитовими пелюстками і розмірковувати над красою і досконалістю світу. Я цікавлюся всім, що написано про мою улюблену квітку. До речі, "царівною квітів" назвала троянду давньогрецька поетеса Сафо, яка жила кілька століть до нашої ери. Пізніше чимало легенд про троянду з'явилося на Сході. Одна із легенд мусульманського світу розповідає про те, як квіти вирішили замінити собі царя. До цього всі поклонялися лотосові — такій собі "сонній" квітці. Пішли квіти до Магомета, Той вислухав представників квіткового царства, призначив царівною квітів троянду.
Багато розповідається про троянду і в індуській міфології. У ній стверджується, що перша і незрівнянна красуня Лакшим народилася з пелюсток троянд.
Жодна інша квітка так швидко не завойовувала популярність у всьому світі, як троянда. В Римі на честь троянд влаштовувалися свята. В Ірані ця рослина вважалася священною. Саме з трояндою з давніх-давен пов'язані різні високі і шляхетні людські почуття. Це і краса, і досконалість, і радість, і любов, і слава, і гордість, і мудрість.
Любили і шанували троянду і давні греки. Для них вона була квіткою богині Афродіти, бо обидві народилися з морської піни. У Греції троянда була символом скороминучості людського життя. Бутон троянди символізував безкінечність.
В українському фольклорі троянда — це ружа, рожа. Мудрість наших пращурів дає таке універсальне визначення цій квітці: "Дерево древ'янське, листя коханське, цвіт янгельський, а кігті диявольські". Про троянду можна почути немало прислів'їв та приказок: "В кожній троянді є колючки", "Рожа і межи кропивою рожею зістане" тощо.