1. Від покоління до покоління. (Казка є найулюбленішим фольклорним жанром як для дітей, так і для дорослих. Мало кого можуть залишити байдужим розповіді про неймовірні пригоди героїв казок, про фантастичні події, про загадкові скарби і закляті міста. Деякі персонажі та окремі епізоди стають популярними у повсякденному житті людини. Окремі народні казки мають давнє коріння. Упродовж століть народ втілював свої мрії і фантазії у казках, що передавалися від покоління до покоління.)
2. Мандрівні сюжети у народних казках. (Вчені вже давно вивчають і порівнюють казки різних народів. Було виявлено багато спільних елементів. У росіян є казка "Морозко". В ній розповідається про лиху бабу, яка примусила чоловіка відвезти його рідну доньку до зимового лісу. Чоловік послухався і залишив дівчину напризволяще. Щирість і працьовитість допомогли їй не лише вижити в лісі, а й повернутися додому з багатими подарунками. Тоді баба відрядила до лісу за подарунками рідну доньку. Подарунків рідна дочка не привезла, а була покарана за лінощі і грубість. У чехів схожий сюжет є у казці "Дванадцять місяців". Українці впізнають у російській казці нашу добре знайому "Дідову дочку і бабину дочку". Іноді між окремими народами пролягають тисячі кілометрів, але в їхньому фольклорі є схожі казкові історії. Сюжети схожих за змістом казок вчені назвали "мандрівними".)
3. Збирачі народних казок. (Популярність народних казок великою мірою залежить від збирачів цього фольклорного жанру. Здебільшого цим займалися відомі письменники. Так німецькі народні казки здобули всесвітньої слави завдяки тому, що їх зібрали й надрукували брати Якоб і Вільгельм Грімм. Чеські народні казки збирала і записувала Вожена Нємцова, російські — Олександр Афанасьєв та багато інших. В Україні цю працю взяли на себе письменники Іван Рудченко, Павло Чубинський, Іван Манжура, Борис Грінченко, Володимир Гнатюк.)