У світовій духовній спадщині особлива роль належить Біблії — книзі з книг. Створена протягом тисячоліть, вона увібрала у себе народну мудрість, втілила моральні основи людського життя. Біблія — це не просто книга, не просто явище культури. Це її серцевина, серцевина духовного буття світу, бо вона торкається таких важливих питань: життя і смерті, долі та душі людини, яка шукає дорогу між вічними материками добра і зла. Створивши Землю і людину на ній, Бог бажав, щоб люди були схожі на нього. Були чесними, добрими, праведними, щоб жили вони у повній гармонії з Богом та навколишнім світом. Але йшов час, і народи відійшли від Бога й чимало здійснили гріхів,
"Не вбивай, не кради, не бажай добра ближнього свого..." — повчав людей Бог. Але часто-густо люди не дотримувалися цих заповідей чи забували їх. Бо брат вбивав брата ("Каїн і Авель"), син — батька, а зрадам не було кінця ("Брати Йосипа продають його"). Що вже було говорити про милосердя до ближнього, який страждає ("Притча про багатія і Лазаря")! Люди стали жадібними, злими, порочними. Серце Господа наповнилося скорботою, й він сказав: "Знищу всіх людей на землі, бо я розкаявся, що створив їх". Але не всі люди були порочними. Був один чоловік, який залишився вірний Богу. Це був Ной ("Повінь та Ноїв ковчег"). І Бог врятував його разом з його дружиною, дітьми, свійськими тваринами, які належали Ною. Сорок днів тривала повінь. Усе живе на землі загинуло. Залишилися в живих лише люди й тварини, які плавали в Ноєвому ковчезі.
Отже, що допомагає людині вижити у важких, екстремальних обставинах? Тільки глибока віра й висока моральна чистота.
Кожен наш крок відображає моральний вибір, що його зробила людина. Мабуть, не може бути добре там, де багато злих, неправедних людей. Отже, нам завжди треба пам'ятати, що на Землі слід жити в гармонії з Богом і світом, навчитися пізнавати добро і зло, вчитися мужності, терпінню, високій моралі, створеній Богом, заповіді якої допомагають долати зло і бути людьми.