"Бути чи не бути?" — головне питання трагедії Вільяма Шекспіра "Гамлет"

Що благородніше? Коритись долі

І біль від гострих стріл її терпіти,

А чи, зіткнувшись в греці з морем лиха

Покласти край йому? Заснути, вмерти — І все...

В. Шекспір. "Гамлет"

Трагедія В. Шекспіра "Гамлет, принц Данський" ("The Tragical Historie of Hamlet, Prince of Denmark") створена кілька століть тому і відтворює життя епохи Відродження. Але вона завжди викликала і досі викликає суперечливі відгуки про головного героя п'єси — принца Гамлета. Так, німецький поет Гете пояснював трагедію героя надмірністю проблем, з якими той зустрівся, і тому не зміг їх розв'язати. Російський критик В. Бєлінський вважав, що слабкість волі — стан, який Гамлет переборює, і що принц стає борцем проти розпутного і деспотичного королівського двору. А І. С. Тургенєв звів зміст образу до черствого егоїзму, байдужості, презирства до натовпу. Сучасні літературознавці вважають, що Гамлет піклується про долю країни, про все людство, яке має жити в добрі і справедливості.

У долі Гамлета відбився конфлікт між особистістю і суспільством, між добром і злом. Між цими двома поняттями точиться вічна боротьба. У всі часи людина вибирає між добром і злом, вибирає свій шлях у житті. Як жити? В ім'я чого жити? Де ця "золота середина", що дає змогу поважати в собі людину? Що є насправді добро, а що — зло? Поведінка, вчинки Гамлета протягом дії трагедії є пошуком відповіді на це питання.

Його роздуми і сумніви про сенс життя відбилися перш за все в монологах, особливо в монолозі третього акту "Бути чи не бути?" У розв'язанні цього питання є сутність трагедії Гамлета — трагедії особистості, яка прийшла у світ занадто рано і виразно побачила його недосконалість. Це — трагедія розуму. Розуму, який вирішує головне питання: змагатися з "морем зла" чи уникнути боротьби? Повстати проти "моря лиха" і покласти йому край чи підкоритися долі і терпіти "біль від гострих стріл її"? Гамлет мусить обрати одну з цих можливостей. І в цю мить він, як і до цього, вагається, висловлює сумнів: чи має сенс боротися за життя, яке "народжує одне лиш зло"? Гамлет розуміє, що доля призначила саме йому встановити правду і справедливість у Денському королівстві, відновити рівновагу добра і зла.

Але він усвідомлює, що єдиним засобом, що може подолати зло, є те саме зло, застосування якого спотворює най благородні ту мету. Тому виникає думка про третій шлях: "заснути, вмерти — і все..." Смерть — один з можливих наслідків внутрішньої боротьби. Вона обриває ланцюг лихих подій і біль тіла. І в цьому разі смерть є позбавленням від земного лиха і негараздів. Це сон з відсутньою свідомістю. Гамлета хвилює невідомість після смерті, жах країни смерті, з якої "ніхто не повертається". Він усвідомлює своє безсилля, сам відмовляється від самогубства. Гамлет бере на себе завдання помститися за смерть батька, встановити правду, покарати зло.

Таке рішення потребує від Гамлета дій. Але роздуми і сумніви паралізують його волю. Герой усвідомлює, що надлишок роздумів знесилює здатність до дії. Гамлет довго зволікає, перш ніж почати діяти. До цього його примушують складність внутрішніх суперечностей, відчуття великої відповідальності за власні дії, вагання щодо вибору найсправедливіших і найдієвіших засобів здійснення свого рішення, а головне — необхідність змиритися з тим, що його попередні уявлення про життя були досить ідеальними, а реальне життя — набагато складніше.

Врешті-решт рішення прийнято, вибір зроблено — бути! Бути боротьбі зі злом, з лицемірством, з обманом, зі зрадою. У цій боротьбі Гамлет гине, але перед смертю він думає про життя, про майбутнє своєї країни.

Монолог "Бути чи не бути?" розкриває читачеві (і глядачеві) душу героя, якому дуже тяжко в світі неправди, зла, обману, лиходійства, але який все ж таки не втратив здатності до дії.

У житті кожної людини можуть скластися такі обставини, коли треба прийняти рішення, зробити вибір. І в такому разі Дуже важливо зрозуміти власну відповідальність за перебіг подій, зайняти активну позицію і діяти.