Нащадки Ноєвого сина Хама, намагаючись перешкодити виконанню Божої волі й батькового прокляття, щоб не розсіятися й не потрапити у рабство до нащадків Сима та Афета, задумали збудувати місто, а в ньому вежу, яка могла б слугувати центром усіх племен і в той же час уособленням їх рівності Вежа мала бути висотою до небес, щоб уславити імена будівничих. Отже, вежа не була призначена для житла, не мала бути культовою спорудою. Люди плекали у душах горді помисли: збудувати велике місто, усім разом у ньому поселитися, налякати сусідів, порушити Божу волю, прославити себе.
"І,мовив Господь: "Оце вони один народ, і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: то що вони не задумають, не буде їм важко зробити. Отож зідіймо наниз і помішаймо їх мову, щоб не "розуміли одне одного".
Множина, певно, вказує на те, що Бог радиться з ангелами, які складають його небесний почет, або ж тут натяк на три Божі особи (Трійцю — Бога-Батька, Бога-Сина, Бога-Духа Святого).
Очевидно, Бог не хотів, щоб марнославні та зарозумілі люди — нащадки Хама — жили скучено, щоб вони спільно чинили негарні справи, оскільки зарозумілість може стати причиною багатьох неправедних діл. Тому й не знищив будівничих, а просто позбавив їх можливості домовлятись про будь-які спільні зусилля Та розпорошив їх по світу. "І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто".
Це оповідання спрямоване проти зарозумілості, марнославства, людського зухвальства. В той самий час оповідання звертає нашу увагу на те, що головним у людському спілкуванні є володіння спільною мовою.