I. Йоганн Вольфґанґ Ґете — мислитель і вчений, основоположник німецької літератури (відображав найважливіші тенденції і протиріччя епохи).
II. Трагедія "Фауст" — підсумковий філософський твір (сенс життя — у діяннях в ім'я людини).
1. Сенс людського буття (суперечка Бога з Мефістофелем про гідність людини, яка закінчується згодою Господа на експеримент з доктором Фаустом).
2. Оптимістичний погляд Бога (заснований на вірі в людський розум, творчі сили, а Мефістофель потрібний, щоб не давати людям заспокоюватися і задовольнятися малим:
Людина не всякчас діяльності радіє,
Понад усе кохає Супокій;
Потрібен їй супутник ворушкий,
Щоб бісом грав і збуджував до дій).
3. Випробування Фауста (подолати різноманітні спокуси, щоб знайти себе, усвідомити власну велич і покликання, віддати душу Мефістофелю в тому разі, коли перестане шукати, задовольниться тим, що має).
4. Ставлення Мефістофеля до людей та до свого життя ("Я так люблю живих людей, Як любить кіт живих мишей" — живе без ілюзій, без надій і без віри).
Тягар провини Фауста за загублене життя коханої та вищий сенс буття (спокуси реального життя, молодість, кохання не змогли дати йому відчуття безмеж ного щастя. На схилі літ вищий сенс буття він бачить у служінні людям, у вічному потязі до знання, у пошуках досконалості).
5. Вічна суперечка Фауста і Мефістофеля (суперечка добра і зла).
IІI. Головний висновок трагедії "Фауст" (тільки в праці і вічному пошуку можливий розвиток і вдосконалення людини).