(1933—1981)

       Віктор Семенович Близнець народився 10 квітня 1933 року в с Володимирівці на Кіровоградщині в багатодітній селянській родині. Немовлям ледве не помер, бо були часи голодомору в Україні. Середню школу закінчив із золотою медаллю. Потім юнак навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Працював редактором у редакціях газет, журналів, видавництвах. Письменник страждав через складну ситуацію в країні, і це роз'ятрювало його надзвичайно вразливу душу, розхитувало нервову систему. Доведений до відчаю, Віктор Близнець власноруч обірвав своє життя в 1981 р.
      
       Публікуватись він почав з 1959 р., а перша книжка оповідань «Ойойкове гніздо» вийшла в 1963 р. Близнець найбільше відомий в Україні завдяки творам, написаним спеціально для дітей. Найпопулярнішими його творами є: повісті «Паруси над степом», «Землянка», «Древляни», «Звук павутинки», «Мовчун», «Женя і Синько», «Як народжувалася стежка», «Золота гора до неба», «Золота павутинка», повість-казка «Земля Світлячків». Спеціально для дітей він переклав із давньоруської сучасною українською мовою літопис «Повість минулих літ».
      
       Повість «Женя і Синько» була написана в 1974 р. Твір розповідає про те, як київська п'ятикласниця Женя знаходить в підвалі будинку маленького кумедного чортика Синька. Дівчина забирає його, хворого, додому. Женя, яка досі почувала себе самотньою, нарешті знайшла друга, про якого може турбуватись. Автор примушує читача замислитись над проблемами моралі, духовності. З жалем відзначає, що у великих і багатолюдних містах людина часто почуває себе самотньою, наголошує на важливості мати вірного друга, бути відповідальним за долю інших людей, берегти і охороняти природу.