На кожум'яках

Іван Нечуй-Левицький

Сторінка 4 з 13

(тихо). Чи не багата ж оця Євфросина! Грається золотом, неначе я бритвами. (Голосно.) Що то добре бути вченим! Я вчених людей і вас, Євфросино Сидоровно, ставлю без міри високо. (Тихо.) Євфросина , одна Євфросина достойна бути моєю жінкою; Євфросина, а більше ніхто! Але ж ота Оленка! Що за цяця, що за краса! То ж квітка, а не дівчина! Коли б з нею хоч побалакати на самоті, хоч зблизька надивитись на ті пишні очі! Треба її десь підстерегти. Але сватати буду Євфросину. Старий і стара держатимуть руку за мною. Напустив я їм в вічі туману.

Завіса падає.

ДІЯ ДРУГА

По обидва боки сцени гори: Кисилівка і Старогородська. На Кисилівці сидить подольський х о р шевців, на другій горі сидять старогородські ш е в ц і і співають.

Вечір. Місяць високо на небі.

ВИХІД 1

Подольський і старогородський х о р м і щ а н.

П о д о л ь с ь к и й ш е в с ь к и й х о р (співає).

Не щебечи, соловейку,

На зорі раненько.

Не щебечи, малесенький,

Під вікном близенько.

С т а р о г о р о д с ь к и й х о р (хоче перекричати і починає на половині куплета, як перший хор ще не скінчує).

Твоя пісня дуже гарна,

Ти гарно співаєш;

Ти щасливо спарувався,

Ще й гніздечко маєш.

П о д о л ь с ь к и й х о р (ще голосніше, аж дереться).

А я бідний, безталанний,

Без пари, без хати!

Не досталось мені в світі

Весело співати.

С т а р о г о р о д с ь к и й х о р (ще голосніше).

Мені пугач знадобився;

Стогне, не співає...

Нехай стогне, нехай стогне

І смерть возвіщає.

г о л о с з 1-го х о р у. А в нас баси кращі; а в вас баси, як побиті горшки.

г о л о с з 2-го х о р у. Брешете! В нас кращі баси!

г о л о с з 1-го х о р у. Брешіть самі, старогородські шевці. В нас на Подолі у коров кращі баси, ніж у вас.

г о л о с з 2-го х о р у. Брешете, як ми шевці! Між нами нема ні однісінького шевця. Ви самі шевці!

г о л о с з 1-го х о р у. У вас баси, як старі циганські решета. У флоровських черниць багато кращі баси, ніж у вас!

г о л о с з 2-го х о р у. У нас корови співають такими басами, як ви, кожум'яцькі шевці.

г о л о с з 1-го х о р у. Бий їх, старогородсь-ких шевців! (Кидають грудками. З другого хору кидаються так само.) Бий їх, щоб і не наближались до нас. (Збігають з гори і нападають. Б'ються і пхаються. 2-й хор розбігається.) Ганяй їх! Бий їх! От такого перцю дали! Будуть вони пам'ятати нас до нових віників.

г о л о с з 1-го х о р у. Повтікали старогородські шевці, мабуть, до чорта в зуби. Коли б тобі один. Неначе чортяка похапала. А ще казали, що в їх баси кращі. Та в нас баси такі, що і в семінарії таких не знайдеш!

2-й г о л о с. А який тепер хор найкращий? Чи семінарський, чи братський, чи бурсацький?

3-й г о л о с. Я кажу семінарський.

4-й г о л о с. А я кажу бурсацький.

1-й г о л о с. А я кажу братський.

5-й г о л о с.Ая кажу архієрейський.

2-й г о л о с. А я кажу митрополичий.

3-й г о л о с. Ба семінарський.

1-й г о л о с. Ба братський.

3-й г о л о с. Ба брешеш.

1-й г о л о с. Ба не брешу.

3-й г о л о с. Ба брешеш-бо.

1-й г о л о с. Та бреши сам. Хто бреше, тому легше. А хто не йме віри, тому в спині діри!

3-й г о л о с. В семінарськім хорі сам Тарас як попре горою: го-го-го! (Показує голосом.) А Кирило! як ревне низом (показує)... гурр! го! го! го! Або Орест як суне октавою (пускає октаву)... рррр... гурррр! аж хори дрижать.

1-й ш в е ц ь. А вгадайте, хто найрозумніший в Києві: чи семінарист, чи академіст, чи університант?

2-й ш в е ц ь. Я кажу семінарист.

1-й ш в е ц ь. Я кажу академіст.

3-й ш в е ц ь . А я кажу університант.

В с і до 3-го ш е в ц я. О, цей тягне за старогородськими шевцями! Бий його!

3-й ш в е ц ь. Ба справді університант.

1-й ш в е ц ь. Я кажу академіст.

2-й ш в е ц ь. Ба ні; найрозумніший семінарист: семінариста ніхто на словах не переможе. І баси найкращі в семінарії.

1-й ш в е ц ь . Семінарист то бурсак.

2-й ш в е ц ь. Ба брешеш! Семінарист найрозумніший.

1-й ш в е ц ь. Ось тобі за те! (Дає стусана.)

2-й ш в е ц ь Ось тобі здачі!

4-й ш в е ц ь . А хто між нашими найрозумніший?

В с і. Г о с т р о х в о с т и й.! Г о с т р о х в о с т и й.! Про це нічого й голову ламати. Свирид Іванович Г о с т р о х в о с т и й.! Він знається з семінарськими і митрополичими басами. Він найрозумніший на всі. Кожум'яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то ніхто нічого не второпає.

Г о с т р о х в о с т и й. виходить і проходжується на сцені.

В с і. (до його). Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! А хто найрозумніший: чи семінарист, чи академіст, чи університант?

ВИХІД 2

Т і с а м і і Г о с т р о х в о с т и й.

Г о с т р о х в о с т и й. (авторитетно). Ви й того не тямите? Авжеж семінарист, бо в семінаристів найкращі баси. Та що з такими дурнями, як ви, й говорити!

4-й ш в е ц ь . Яка ж у вас, Свириде Йвановичу, чудова жилетка, які рябі штани! Як зветься ця матерія?

Г о с т р о х в о с т и й. Жилетка з физічеської матерії, а штани з матерії моральної.

3-й х л о п е ц ь. Яка гарна матерія! Ряба-ряба, як зозуля. Як мені хазяїн дасть гроші, то собі пошию физічеський сіртук.

4-й х л о п е ц ь. А я б собі пошив такі самі моральні штани, як у Свирида Йвановича.

3-й х л о п е ц ь. Один Г о с т р о х в о с т и й. скаже, де найлуччі баси.

В с і. Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! Ось ходіть до нас: про щось маємо вас спитати.

Г о с т р о х в о с т и й. Питайте, то й скажемо.

В с і. У якому х о рі тепер найкращі баси?

1-й ш в е ц ь . Еге у братському?

Г о с т р о х в о с т и й. Може, у братському, а може, й ні.

3-й ш в е ц ь . А правда, тепер у семінарському найкращі баси?

Г о с т р о х в о с т и й. В братському тепер баси за-снаділи, а в михайловському неначе галушками подавились. Найдужчі баси в семінарії. Там один Орест стане за десять братських басів.

3-й г о л о с. Ага! А що! Чи не моя правда вийшла? Там один Тарас як ревне. Недавно він був у гостях в мого хазяїна і так співав, що наш хазяїн трохи не здурів, аж на стіну ліз.

Г о с т р о х в о с т и й. А все-таки найкращий тепер бас. у міщанському хорі. У Йоньки Шелихвіста така басюра, що ні одна бочка з ним не справиться.

В с і. до 3-го хлопця. А ба, й ти вбрехався, а ба, вбрехався! А що!

Г о л о с и з г о р и. Свириде Йвановичу! А йдіть до нас співати.

Г о с т р о х в о с т и й. Куди ж пак! Так і полечу оце на гору людям на сміх! Не знав, з ким заходити у патьохи! Отут треба постояти, підождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати. Коли б вдалося хоч натішитись до заручин з Євфросиною, бо як заручуся, то тоді годі тобі, Свириде Йвановичу, до дівчат липнути! Євфроси-на, здається, вхопить мене в свої пазури; але ж ті пазури в золоті! А тут доконче треба поправити свої діла, бо лусне цилюрня незабаром. Старого Рябка струсну, то так і посипляться карбованці. Тоді я позакидаю свої бритви ік чортовому батькові через голову в Дніпро та й буду купцем. Але ж О л е н к а, серце моє, любка моя! Коли б хоч углядіти, хоч подивитись! (Ходить взад і вперед.)

Х о р (співає).

Вийду на поле, гляну на море,

Сама ж я бачу, що мені горе;

Сама ж я бачу, чого я плачу...

А ще милого хоч раз побачу.

Буду стояти на цім камені,

А чи не вийде милий до мене;

Буду терпіти велику муку,

А чи не скаже: дай мені руку!

ВИХІД 3

Свирид Іванович Г о с т р о х в о с т и й і О л е н к а.

Через сцену переходять дівчата з відрами; деякі зостаються й слухають х о р, балакаючи.

З гори сходять кілька хлопців і пристають до їх. О л е н к а виходить з відрами і стає.

О л е н к а. Як гарно співають хлопці! Стану та послухаю хоч на часок. За тими яблуками, за тією біганиною нема мені цілісінький день просвітку. Може, й Г о с т р о х в о с т и й там сидить на горі та співає? Боже мій милий! Нащо ж я його полюбила, коли я знаю, що він на мене й не гляне, й слова до мене не промовить!

Г о с т р о х в о с т и й. (вглядівши Оленку). Вона йде з відрами! Вона! (Підходить.) Добривечір вам, Оленко! (Скидає шляпу, кланяється і подає руку.)

О л е н к а (засоромившись). Доброго здоров'я! (Подає йому руку.) Ой, не давіть так здорово! Ой, як ви мене злякали, що я й нестямилась! (Важко дише. Тихо.) Боже мій! Серце моє трохи не вискочить з грудей.

Г о с т р о х в о с т и й. Може, ви втомились, несучи відра? Дайте, я вам трошки піднесу. (Хоче взяти відра.)

О л е н к а. Що це ви? Чи то можна, щоб ви несли відра?

Г о с т р о х в о с т и й. Нічого; тут ніхто не бачить. Для вас я готовий не тільки що відра нести, для вас я переніс би усю криницю до вашої хати.

О л е н к а (спокійно). Не треба мені вашої помочі. Донесу й сама, як здужатиму...

Г о с т р о х в о с т и й. Для вас, для вас я готовий ціле Дніпро перенести у вашу хату.

О л е н к а. Перенесіть для своєї Євфросини. Таких помагачів мені не треба. (Одходить з відрами.}

Г о с т р о х в о с т и й. (доганяє й бере її за руку), Коли б ви знали...

О л е н к а. Я нічого не знаю. (Одпихає його руку.) Йдіть собі до своєї Євфросини або до тих ба-ришень, що були в гостях у Євфросини, а мене, бідної, не зачіпайте.

Г о с т р о х в о с т и й. Ті всі баришні не варті однієї вашої брови. Ви найкраща панна на всі Кожум'яки. Вам нема тут рівні на цілий Київ.

О л е н к а. Яка я панна! От Є в ф р о с и н а , то панна: вона убирається в шовкові сукні; їй мати купила золоті сережки; в неї на голові півпуда кіс. Ото так панна! Ви з мене смієтесь. Йдіть собі до Євфросини.

Г о с т р о х в о с т и й. Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (заглядає), то ви б не говорили того. Правда, вам ніхто не казав в вічі, що ви гарні?

О л е н к а. Може, ваша й правда, але ви будете сватати Євфросину.

Г о с т р о х в о с т и й. І хто вам наговорив оце? Божусь вам і присягаюсь перед братською чудовною богородицею, що се все брехня. Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда. Я вас, Оленко моя дорога, люблю і більше нікого не буду любити!

О л е н к а (тихо). Боже мій! А що, як він правду каже? Я аж умліваю. (голосно,) Не так ви увивались коло Євфросини, не так ви говорили до неї, щоб я вам пойняла віри. Ви зо мною говорите просто, а з Євфросиною говорили по-вченому, бо ви її любите.

Г о с т р о х в о с т и й. Але ж божуся вам, присягаюсь! Нехай мене святий хрест поб'є, нехай мене покарає братська богородиця! Ще не вірите?

О л е н к а мовчить і задумується.

Нехай мене оця сира земля поглине! Бодай я втопився в канаві, в оцім болоті! Ще не вірите?

О л е н к а думає.

Нехай мене кожум'яцькі собаки загризуть! Щоб я до своєї хати не дійшов, щоб моя цилюрня згоріла цієї ночі, коли я брешу, коли я вас не люблю! Ще не вірите?

О л е н к а (тихо до себе).

1 2 3 4 5 6 7