Світ же новий, мов ранкова зоря весіння, закликав до царства свободи, до боротьби за кращу долю, до великого, земного, омріяного трудовим народом щастя.
За волю, за щастя, за світле майбутнє вирушали воїни у бій з ворогами. Не один з них упав на полі бою, проливши гарячу
433
15 А. Шнян, т. 2
кров. Не одне молоде життя згасло передчасно, як згасає падаюча в небі зірка.
Та живуть вони, герої, в пам'яті людській. І пам'ять ця буде вічною, як вічним лишиться і геройство їхнє, і їхні діла.
...Працюючи над образом Ніни Черкашиної в романі "Гроза", я пригадав жінку, яку бачив у слободі в час громадянської війни. Так само йде Ніна, як і та жінка, з прапором у руках по вулицях революційного Петрограда.
"...Хода її легка й граційна. Здається, що в образі стрункої дівчини вулицею столиці йде майбутня Росія — вільна, безстрашна, горда в своїй силі, мужності й красі.
Знову радістю сповняться груди дівочі, і вона, ота радість, бунтівлива й непоборна, виривається новою піснею з молодих грудей, що її не вбити ворогам:
Смело, товарищи, в ногу, Духом окрепнем в борьбе, В царство свободы дорогу Грудью проложим себе".
Мені хочеться, щоб роман "Гроза" був бодай скромною пам'яткою про тих героїв, хто у грозові дні Великої Жовтневої революції чесно і мужньо бився з ворогами за Радянську владу, за партію Комуністичну, за великий вільний трудовий народ, за його світле майбутнє.
1957