— Бач, як зголодніла,— прошепотів.
Льоха підкинула коритом так, що частина корму висипалась, і Хома переліз у саж, пригорщами зібрав усе до корита.
— Зголодніла, їж,— приказував.
І не міг одірвати погляду од льохи, й шукав-потай слова, якими розкаже про останню пригоду з сусідою, і про сільські новини, й про події світові.
— Їж, Хівре, їж...