Таємниця дому вічності

Василь Бережний

Сторінка 2 з 2

Хлопець, побоявшись, що він оступиться і впаде, почав ходити в нього за спиною, щоб підстрахувати. Здалеку здавалося, що двоє на вершині піраміди виконують якийсь неоковирний танок.

Малий провідник уже подумав, що даремно потяг цього дивака на піраміду і ні про який долар нічого й мріяти. Але чоловік, хоч і не бачив заходу сонця, був чомусь радий, веселий, піднесений і, поплескавши його по плечу, дав п'ятидоларового папірця.

А наступного дня хлопець одержав ще більше — носив на піраміду ящики з апаратурою, в якій дивакуватий чоловік шпортався майже до вечора. Допомігши повантажити ящики знову на машину, хлопець запобігливо сказав:

— Заходить сонце — красиво! Поведу — не треба долар...

Рей тільки усміхнувся:

— Піраміда, бой, не любить фотоплівки, а чому — в цьому треба розібратися. А вечірньою зорею помилуємося іншим разом.

Хлопець зачудовано дивився на Рея. Чому цей містер відмовився? Адже безплатно...

Вечеряли в Каїрі. Вівіан з Бетті були в доброму настрої — вони не лише передивилися в музеї всі староєгипетські жіночі оздоби, а й замовили дещо для себе. Рей не дослухався до їхніх балачок. Після того, що він відкрив там, на вершині піраміди, хіба могла зацікавити його тема прадавньої жіночої моди? Він думав про явище, на яке наткнувся зовсім випадково. Частенько так воно й буває: заходився перевіряти орієнтацію, а натрапив...

— Мені здається, любий, що ти й досі біля своїх пірамід,— сказала Вівіан, спостерігши його задуму.— Обмірковуєш відхилення? Але похибка така незначна, що на неї можна й не зважати.

— Більше того,— озвалась Бетті,— просто дивовижно, як вони, не маючи компаса, могли...

— Так,— сказав Рей, сьорбнувши кави.— Відхилення зовсім незначне, і я вже знаю, що його можна пояснити... рухом самого континенту.

— Цікаво! — з удаваною жвавістю вигукнула Бетті.— Отже, вони таки будували абсолютно точно?

— Отже, так... Мене самого вражає така досконалість.

Жінки облишили цю тему — з коротенької вилазки знову повернулися до свого тісного світу, і стало зрозуміло, що й вилазку ту вони зробили тільки з чемності.

— Любий, ти замовив квитки до Александрії? — спитала Вівіан.— Кажуть, там розкішна вілла короля Фарука...

— Серед величезного пальмового парку,— додала Бетті.— Цей останній король, певно, мав добрий смак.

— Вам нудно в Каїрі? — здивувався Рей.— Вам ще треба побувати в гробниці Тутанхамона, в Цитаделі.

— А що там цікавого? — вихопилося в Бетті.

— Там пишна мечеть Мухаммеда Алі, а в дворі дуже глибокий колодязь з дивовижною акустикою.

Жінки запитливо поглянули на нього, і Рей пояснив:

— Скажеш над колодязем: "А-а-а", оглянеш двір, підійдеш до колодязя, а там усе ще відлунює твій голос.

— Ну, що ж,— зітхнула Вівіан,— ми підемо в Цитадель, а ти?

— Мені потрібно ще дещо з'ясувати...

— Знову піраміди?

— Так.

— Адже сам кажеш — рухається континент...

Бетті жартівливо додала:

— Після шампанського і я це відчуваю.

— Чи, може, в тебе ще якась сенсація? — не відступалася Вівіван.

"Все-таки вона чуйна людина",— подумав Рей і, дивлячись в її обличчя, сказав:

— Ти вгадала, люба. Сенсації мене просто переслідують.

— А нам у музеї читали деякі сторінки із "Книги мертвих",— раптом вставила Бетті.— Я навіть не здогадувалась, яка цікава єгипетська міфологія.

— Ми багато про що не здогадуємося,— зауважив Рей.

— Я записала кілька висловів.— Бетті розкрила сумку і, взявши блокнотика, прочитала: "Я відчиняю ворота Неба, я переступив ворота Землі!"

Рей підвів голову, перепитав:

— Як? Переступив ворота Землі?

— Я відчиняю ворота Неба, я переступив ворота Землі! — вже з патетикою прочитала Бетті.— Правда, поетично сказано?

— Слухайте, це... оригінальна метафора! — схвилювався Рей.— Вона викликає несподівані асоціації...

Якийсь час він сидів мовчки, обхопивши голову руками, потім заговорив:

— Розумієте, на вершині піраміди Хеопса я виявив джерело радіації... Схилявся до думки, що в тілі каменю — скупчення радіоактивних елементів. А тепер... Я відчиняю ворота Неба!

— Нарешті ми таки взнаємо ще одну сенсацію,— усміхнулась Вівіан.

— Так, це може бути сенсація століття,— проказав Рей, налягаючи грудьми на стіл.— Якщо це підтвердиться... Неймовірно! Піраміда Хеопса — міжзоряний маяк!

— Це справді щось нове...

— Я записав випромінювання, і думка про те, що це — сигнали, не дає мені спокою. Уявляєте? Кілька тисяч років якийсь квантовий генератор посилає в певну точку неба свої сигнали... Може, це пов'язано і з орієнтацією граней піраміди? Чи той генератор встановлено, коли вона вже була збудована?

— А хто ж встановив його? — Бетті поглянула на Рея такими наївними очима, що той усміхнувся.

— Такі запитання легше задавати, ніж відповідати на них.

— Ну, вже ж не стародавні єгиптяни,— сказала Вівіан.— Ні лазерів, ні мазерів тоді ще не було.

Бетті обвела поглядом зал і прошепотіла:

— Невже... космічні мандрівники? От цікаво...

— Таке припущення напрошується,— сказав Рей,— і цілком можливо, що воно підтвердиться. Але спочатку треба розшифрувати сигнали й побачити генератор, який їх передає.

— Таки справді сенсація впіймала тебе,— усміхнулась Вівіан.

— Не сенсація, а відкриття, та й то ще досить проблематичне,— заперечив Рей.— У всякому разі все це вимагає ретельної перевірки.

— Ох, ці вчені,— зітхнула Бетті,— з кожної таємниці вони ощіпують пір'я. Адже так не цікаво!

— Не розчаровуйтесь: одна розкрита наукова таємниця веде за собою кілька нових! Ланцюгова реакція пізнання світу...

Що ж дало дослідження піраміди Хеопса? На жаль, поки що нічого. В долині старого спокійного Нілу загриміли вибухи — війна випередила вчених.

1 2