Люба-згуба

Юрій Федькович

Сторінка 6 з 6

— А сама як заголосить, як ударить сивою головою у стіну, то стіни аж запла-чуть!

Але третьої неділі треба нам було конче їхати домів, бо неня вже щось три опади [138] переказували. От попрощалися та й до-їхали, обдаровані усею зброєю товаришів наших нещасливих. Брат дістав з Ілаша, а я з Василя усе, усе до цятки. Та не до того нам було! На саму Пречисту Божу поховали сестричку, а з нею й шириньку, тоту кріваву, що я нею Василеві груди затикав. Не хо-тів я їй дати, але як стала покойна просити:

— Братчику мій, любий мій! Та же я тобі вже не довго буду на цім світку доїдати, — дай мені тоту шириньку, дай, дай!

От і дав. Носила вонаїї на серденьку, аж до гробу взяла.

— Братчику! — каже вона мені на саму Пречисту раненько, — здойми-ко мене на твої ручки, але так здойми, як ти мого Васи-льчика здоймав.

От і здоймив, та — поклав уже мертву.

— Сестричко, сестриченько моя єдина! — сплакав я; — чи ж тобі не жаль твого братчика от-так сиротою на цьому світу лишати?...

Нічого не відповіла, усміхалася. Знай, побачила вже свого Ва-сильчика...

1862 р.

[1] — Люба´ — любов, кохання.

[2] — Через те, що храм тягнеться декілька днів (річне свято, як ось Великдень — Великодні святки, Різдво — Різдв'яні святки), то й Гуцули вживають тут множини.

[3] — Редуплікована (здвоєна) форма — то.

[4] — Парубки (мадяр.).

[5] — Весняних.

[6] — Лядський бік — Галичина, волоський бік — Буковина; Галичан дражнять іще буковинські гуцули Сусиками тому, що вони вітаються словами: "Слава Ісусу Христу", а такого вітання буковинці не знають.

[7] — Навіть (ром.).

[8] — Все це села вижницького повіту на Буковині; Шипіт і Молдовиця належали перед війною до кімполюнзького повіта.

[9] — Сторонець-Путивлів — місце вродження Федьковича.

[10] — Те, що по моск. — піхта.

[11] — Зелене, май.

[12] — Aqua vitae.

[13] — Глиниця — село під Черпівцями, заселене осілими Циганами, дуже добрими музиками.

[14] — Пласката (деревляна) пляшка.

[15] — Дзьобня, дзьобенька — гарна вовняна торбинка, яку носять на крайках почерез плечі.

[16] — Мішки на дорогу, їх буває два; звисають вони зверха на коневі по обох боках.

[17] — Широкий повстяний (чорний) гуцульський бриль.

[18] — Вузька доріжка, вуличка.

[19] — Опісля.

[20] — Завсігди.

[21] — Гостям на привітання.

[22] — Бочечка на бриндзю.

[23] — Додому.

[24] — Битий шлях, звичайно: мурований.

[25] — Ґенерал.

[26] — Оглядини (нім. Musterung)

[27] — Сватання.

[28] — Доглядати (ром.).

[29] — Парубок (ром.).

[30] — Дозирав, доглядав.

[31] — Старшого брата звуль у сім'ї бадікою та ще й йому викають.

[32] — Скорочене: а дивіть!

[33] — Таки.

[34] — Гордовитий (ром.), фудулія — гордощі (fiducia).

[35] — Їй-Богу.

[36] — Покоління.

[37] — Протопіп.

[38] — З білого полотна (нім. Reintuch).

[39] — Гуцулки носять замісць спідниці дві опинки: одну зпереду, другу — ззаду.

[40] — Ринський, дві короні (ром. Leu).

[41] — Довбуш — гуцульський герой, опришок, який жив при кінці XVIII ст. й займався нападами на багачів та панів. Зібрані з них гроші віддавав бідним. Польський уряд не міг собі з ним дати ради й визначив на його голову велику нагороду. Тільки за зрадою Дзвінки, жінки, до якої занадився Довбуш, польському урядові вдалося Довбуша дістати у свої руки. Про нього й досі ходить проміж Гуцулами багато леґенд (як про Кармелюка), співають пісні, й ім'я його кожний Гуцул вимовляє з великою пошаною.

[42] — Яблониця — село недалеко Сторонця.

[43] — Укладаються, готовляться.

[44] — Довгополе — село в горах.

[45] — Дуже.

[46] — Трохи — ром. слово, вживається при другому ступні прикметника, н. пр., май гарний — гарніщий (трохи гарніщий), а часто й без значіння, для скріплення попереднього слова.

[47] — На цьому місці: бочечки.

[48] — Давай, далі.

[49] — Ціпок із держаком у формі сокири, багато цяткований ріжним намистечком.

[50] — Багато.

[51] — Гарно (нім. fein).

[52] — українські.

[53] — З рушниці (кріс — креса або кріса).

[54] — Те, що звичайно кажеться: воно, це.

[55] — Не звертає увани.

[56] — Найвища гора, а власне група гір у східних (гуцульських) Карпатах — народ оповідає, що там похований Довбуш, але не вмер, а тільки спить і колись прокинеться і пімститься за всі кривди Гуцулів на кривдниках.

[57] — Не знати, що.

[58] — У гірських діялєктах форми: му, меш, ме... ставляться й перед дієсловом, із яким творять будучий час.

[59] — Хусточка.

[60] — Тужно, сумно; банувати — тужити, сумувати.

[61] — "Але" в похвальному розумінню — так — то як слід, так — то я розумію.

[62] — Ромунські (волоські) пісні дуже сумні, протяжливі (дойни).

[63] — Принукують, припрошують (ром.).

[64] — Попід пахи.

[65] — В комірку.

[66] — Постілка.

[67] — Сіни.

[68] — Коштівав, пробував.

[69] — Почав (яти, йму).

[70] — Лайкою, дошкулюванням (ром.), фричити — лаяти, дошкулювати.

[71] — Обгороджена (ром.).

[72] — Слово — змова, неофіціяльні заручини, слово пити — запивати після заручин на доказ, що ті, що змовилися, додержать слова, та ще з радощів, щось як могорич.

[73] — Село на Гуцульщині.

[74] — Штудерну.

[75] — З вовни молодих ягнят; мицька — вовна молодих ягнят.

[76] — Стьожкою.

[77] — Як у них заряджено, який звичай.

[78] — З грубого полотна.

[79] — Фалди.

[80] — Зрадитися.

[81] — Таки (поль).

[82] — Грубе покривало з овечої вовни, зішите з ліжників (вузьких килимів), — домашньої роботи.

[83] — Вивідатися.

[84] — Міра, більша за літру.

[85] — Напоминає.

[86] — Гуцули часто називний відмінок скорочують, наприклад: бра! (брате), Пе! (Петре), Пала! (Палажко), хло! (хлопче) і т. д.

[87] — На миг (польськ.).

[88] — Добре, добре (знак згоди).

[89] — Мені назустріч.

[90] — Просто, напроти.

[91] — Волохата шапка з кожуха.

[92] — Не у свойому селі.

[93] — Свідомий, хиба я що про те знаю.

[94] — Молодчий дружко (дружба) на весіллі.

[95] — Тільки, вже (ром.).

[96] — Доловешки.

[97] — У коршмі.

[98] — Дувидку-серце, дай же йому доброї горілки (жид.).

[99] — Здвоєна форма — отсей, отсесь.

[100] — навпаки, у значінню згоди (поль.).

[101] — Недавно.

[102] — Сховай.

[103] — Ланцюжки.

[104] — Вогнива.

[104] — Випалене (згарище) поле.

[105] — Заки (поль.).

[106] — Де ж таки!

[107] — Жарти, штучки, фокуси.

[108] — Тини (вориннє).

[109] — До того ж.

[110] — Не почуваю сил, не можу (ром.).

[111] — Наперекір, навмисне.

[112] — Клептух (пиж).

[113] — Суниці.

[114] — Життя, існування (ром., народн. етимол.).

[115] — Джерело (старе укр. слово).

[116] — Заткнув.

[117] — Наскрізь пройшло, зворушило.

[118] — Не відказує, не жаліється.

[119] — Хвилинку.

[120] — Направду, справді.

[121] — Гуцульське сідло (дерев'яне).

[122] — Півні, тут півняче пір'я, яке затикають за кресані, побіч пав'ячого.

[123] — О-плече, побіч (ром.).

[124] — В оселі, в садибі.

[125] — Вижниця — місто на Буковині, на кордоні з Галичиною.

[126] — Так сильно, так дуже, так багато.

[127] — Більше.

[128] — Заряджай (нім. laden)

[129] — Квітками, закосичитися — заквітчатися.

[130] — З білого тонкого полотна.

[131] — Невже, дійсно (ром.).

[132] — Груба волічка.

[133] — Металічні бляшечки — жовтенькі або як срібло; їх нашивають на узорах на Буковині.

[134] — Нова форма двійні: двоє очей.

[135] — Щадничої каси (Sparkasse).

[136] — Заридає голосно.

[137] — Ономатопеїчні слова на німецьку мову; є ще в Федьковича слово: чварснути (Три як рідні брати).

[138] — Трьома паворотами.

1 2 3 4 5 6