І прийшло сімнадцять.
Конторник. Пішло сімнадцять робітників-муж-чин,— прислали ще дівчаток, хе-хе...
Майка (у телефон). Які перспективи? (Подумавши, твердо, переконливо). Прорив зліквідуємо, хоч нехай там що...
2
Поруч конторка. Конторник. Машиністка.
Конторник (схопившись). Сводка... Сводка... Як по-українському сводка. Антоніно Олексіївно! Не знаєте? А скажіть, хто-небудь знає? Запевняю, ніхто в світі не знає. Напишу: заразомка. Отже, заразомка за вчорашній день: сфабриковано два трактори, що становить 40 % програми. Не виконано 60 %.
Майка (в телефон). Скільки браку?.. Аж страшно казати! 27 %!
Конторник (пише). Браку — 27 %.
Майка (в телефон). Причини?.. Я вже казала...
3
З другого боку Трохимович приймає деталі. Біля нього купа
браку.
Конторник. Як на картинці — відповісти б: тільки мальовані, дійсних, реальних нема. А які у вас перспективи, Антоніно Олексіївно? У мене вони сходяться в цій конторці. Далі не йдуть. За конторника! Всеньке життя за конторника! До гробу.
Машиністка. Тихше. Ради бога, тихше, Уласе Панасовичу!
Конторник. Бога нема! Ради чого другого, скажіть. Ради позики, наприклад. Ви думаєте писатися в позику, наприклад?
М а ш и н і с т к а. Не знаю.
Конторник. А я знаю. Сьогодні останній день. Майка (в телефон). З позикою теж негаразд. 37 % недобору.
М а ш и н і с т к а. 37 % — можна сміливо не писатися!..
4
За верстатом дівчина з околиці. Молодийробітник:
— 37 % недобору, кажуть? ;
Дівчина. Так.
Робітник. Доручено було', здається, Роменові. Невже не справиться? Комвишовець? Га? Дівчина. Побачимо.
Робітник. 100 000 за планом. За зустрічним 130. В цеху 1307 душ люду. Та я б уже давно зібраві
Дівчина метнула оком на дамський годинник.
Робітник. Півгодини лишилося. Але сьогодні останній день. Не добере!
5
У цехкуток заходить Байдух. Майка до нього: — Ну, як там наші справи складаються? Б а й д у х. Складаються, та тільки не рухаються. (Тихо). Із семи тракторів жодний не пішов. М а й к а. Та що ти! Б а й д у х. Факт. Майка. Причини? Б а й д у х. Тім-тірі-рі-льом... Майка. Що каже Іванович?
Б а й д у х. Тичеться. Руки трусяться. Блідий, як екран. І, як екран, мовчить.
Майка рвонулась. Побігла.
Б а йду х (пішов услід, муркочучи). Трім-тірі-рі-льом.
6
Конторник. Машиністка.
Конторник. Людині, щоб жити, потрібно 2500— 3000 калорій, пише наука. Рубнер визначив точніше, Ан-тоніно Олексіївно. Він пише: людині, що важить 80 кіл, потрібно 2283 калорії. Але таких в СРСР, я думаю, тепер мало. Це старобуржуазна вага. Я, наприклад, важу 60 кіл. Ви скільки важите?
Машиністка. Здається, 50.
Конторник. Ефемерна вага. Трохи й вам потрібно наїсти щодня на 1670 калорій. Фойт вирахував такий пересічний фізіологічний мінімум: на день треба 118 грамів білків, 56 жирів, 500 вуглеводів... Ви розумієте?
Машиністка. Я розумію. Але суть ваги не в цьому. Навіщо, скажіть, на театрі так глузливо виставляють на посміх машиністку? Що погане ми зробили письменникам? їх передруковуємо, революцію стенографуємо. А на сцені ми дурні і смішні. Я радо оддала б ще п'ять чи десять кіл з себе, щоб тільки не заставляли робітників сміятися з мене...
Конторник. Ви ідеалістка, Антоніно Олексіївно. Слухайте...
7
До дівчини з окслиці підходить Ромен. Утомлено: — У який прохід не зайдеш, до кого не підійдеш — скрізь чуєш скарги, скарги й скарги. Що скаже на це дівчина з околиці? Д і в ч и н а. А вас хіба послано збирати скарги? Ромен. Ні, позику. Так, коли ж, бачте, на скарги ми чіпляємо мертві скриньки, по гроші ж посилаємо живих людей...
Дівчина. І багато назбирали, коли так?
Ромен. Аж важко нести.
Дівчина. Це позики?
Р о м е н. Ні, скарги...
Дівчина. Жаль... А я думала...
Ромен. Ви думали — не буде жодної скарги?
Дівчина. Я думала й собі поскаржитись...
Ромен. Справді?
Д і в ч и н а. Та вже, мабуть, про це вам нагули в вуха... Р о м е н. А саме?
Дівчина. Скажіть, що у нас прорванка, як яма, кажуть, і настрій, як на цвинтарі, що сім тракторів сьогодні на спробу не пішли; тому причин багато, знаю, але чого недобір у нас на позику, питають?
Ромен. Теж причин багато.
Дівчина. А саме?
Ромен. Скарги: дорожнеча, брак продуктів, діти без молока, черги замучили.
Дівчина. Ні! В ливарному таких скарг не менше. Проте там вже зібрано сто сорок тисяч— 110 %! У нас сто тисяч за планом. А з зустрічним — 130. Поділіть на 1307 душ люду — цифри ж реальні? Можна зібрати? — питають...
Ромен. Що ще скаже моя дівчина з околиці?
Д і в ч и н а. Я вже вписалася в позику. Але коли такий недобір, я вдруге впишуся місячним заробітком. І думаю, що не одна я.
Ромен (напівжартома). Ви будете "героїня позики займа" — "занімательная" героїня будете. Вас посадять на червону дошку...
Дівчина. Ні! Ви мене не зрозуміли. Нас, кажуть, таких багато! Ви тільки погано нас слухаєте — недочуваєтесь... Невже на оце ось ухо, що до нас,— уже недочуваєтесь. Га?
Ромен. Ні. Предобре чую! Кожну вашу нотку, але...
Дівчина. Що?
Ромен. Щось не дуже йметься віри, що це ентузіазм.
Д і в ч и н а. Ну от... Хоч іди тепер та в скриньку скаржся. Хіба ж я казала, що це все ентузіазм? Навпаки!..
Ромен. Ми більш втомлені, самообдурені, неврастеніки ми більше, ніж ентузіасти...
Д і в ч и н а. І ви оце таке кажете?
Ромен. Кажу.
Дівчина. Ви?
Ромен. Я.
Дівчина. Про себе!.. Бо ми ще не такі — жити починаємо, і нам, може, хочеться й ентузіазму, завзяття, дядю, дужої й з найдужчим любові, от.
Ромен. А найдужчий, по-вашому, хто?
Дівчина. Хто йде попереду всіх, звичайно. Без недобору.
Ромен. Бути завжди попереду всіх і скрізь — це значить десь погано щось робити або просто дурити.
Дівчина. А як навпаки — просто добре робити і не дурити?
Ромен (до Трохимовича). Скажіть, Трохимовичу, чи можна бути завжди попереду всіх?
Трохимович. Швидко йти — доженеш лихо, іти тихо— тебе дожене лихо.
Ромен (до дівчини). Ось життьова мудрість! Чуєте?
Дівчина. То краще розігнатися, щоб перескочити!
8
Біжить Гайка. Чує балачки.
Гайка. Перескочиш, то ще вскочиш або напорешся. А краще так: гнати, догнати й перегнати. Га? (Обдивившись купки браку, до Трохимовича). Ростуть могилки?
Трохимович. Ростуть, як на цвинтарі.
Гайка. Горбастий цвинтар у молодого лікаря, а ти ж, Трохимовичу...
Трохимович. Що я? Що?.. Я сорок років у цьому заводі, двадцять три на цьому місці вистояв, а такого ще не бачив, такого ще не було, щоб біля мене цвинтар ко
421
пався, щоб мене закопували! Мене тут. Івановича он там, біля мертвих тракторів — усіх старих друзів.
Дівчина. Хто ж це робить, Трохимовичу? Хто закопує?
Гайка. Так питання ставити не можна. Хто! По суті, ніхто Трохимовича не закопує. Р о м е н. А може, й закопує! Гайка. Хто?
Ромен мовчить.
Трохимович. Я казав — я й відповім. Не треба адвоката. Відповім, що той копає, хто завів тут, біля металу, де мужчина зроду, звіку (показує на дівчат і жінок за верстатами) ось цей молочний ряд. Баби копають і мене закопують.
Г а й к а. Не закопають.
Трохимович. У брак оцей закопають!..
Г а й к а. Не закопають, аж поки не навчиш ти їх, старий, кувати, стругати, шліфувати цей метал так, як мужчини кують, як сам ти його шліфуєш. А вже як вивчаться...
Трохимович. Хто? Баби?
Гайка. Були колись баби,— тепер товаришки жінки. Вивчаться! Візьмуть гору!..
Трохимович. Бабам звізд не знімать, хоч і догори лежать.
Г а й к а. А як устануть, то, може, й неба достануть. Вивчаться, от тоді побачиш. А як вивчаться — закопають. З плачем і квітами, а закопають. (Біжить далі).
До Трохимовича підходить дівчина з околиці з деталлю.
Трохимович. Спекла баба буця — не їстиме ні киця, ні цюця. Деталь називається. Та деталь, як дитя,— до неї з любов'ю треба! З любов'ю!
Дівчина. Яжз любов'ю, Трохимовичу! І думала, що...
Трохимович (в крик). Що думала? Що?
Дівчина. Що вже трошки виходить.
Трохимович. Ти вже думала, що виходить?
Дівчина. Я думала — трошки...
Трохимович. Та йди ти! (Затямився, втишився). Йди ти к верстату. (Оддає їй деталь). Це вам не "взагалі та тому подібне", а деталь, річ у машині, як у Венери кость — ідеальная!
Ромен (до дівчини). Ну, от бачте — ви й з любов'ю, з ентузіазмом, а проте й деталі з вашого програму не вийшло...
Дівчина. Хто попереду всіх, хто найдужчий — це ж таки романтика дівоча була, є і, мабуть, буде — і ми цьому не винні. Закон! Природний, кажуть, добір. Добір! Можливо, в мене був недобір. Ідіть. Через вас я, може, й деталь зіпсувала. (Кидає деталь. Одвертається).
Ромен, помітно схвильований, рвучко відходить.
Трохи мович (підходить до дівчини, піднімає деталь). От думала, а не подумала хоч трошки, чого ж її не кинуто в брак? На, дороби!.. Тут ось, бачиш, заїди лишились? З любов'ю треба! З любов'ю!..
9
У конторці.
Конторник. Любов, ентузіазм, змагання — це все ідеалізм. Щоб догнати й перегнати, потрібні калорії. Бодай фізіологічний мінімум, наприклад, хліба 400 г.— 809 калорій, крупи 100 г.— 326,2 калорій, м'яса-риби 130 — приблизно 213 калорій, картоплі — 69,2 калорій, цукру — 26,3 калорій, кухлик молока — 142,4 калорій. Разом (цок-цок на рахівниці) 1629,8 калорій потрібно мені, щоб я животів...
Машиністка. На нас дивляться! Почують! Замовчіть!
До них підходить Ромен.
Ромен. Ну, як ви живете тут, товариші?
Конторник. Не солодко, справді, бо немає цукру, проте не гірко, бо немає й перцю.
Ромен. Але у відповіді його занадто. А крім цього перцю ви ще думаєте що-небудь дати — не мені, звичайно, а в позику індустріалізації?
Конторник. З мене все списали, весь належний мені цукор, думаю. Другий місяць не одержую ж. Це значить, 29,9 калорій щодня з мене геть. Хліба дають 300 грам, недодають 202 калорії, м'ясо-риби не дають — геть 213 калорій. Отже, з мене, так би мовити, щодня позичається на індустріалізацію — 444,9 калорій. 444,9 калорій я оддаю з мого фізіологічного мінімуму.
Ромен. Ах, яка калорійна політсвідомість! Конторник. Це з мого боку просто відданість, думаю!
Ромен. Чим ви доведете, що це відданість? Конторник. А тим, що я і досі ще не вмер. Ромен мовчки одходить.
10
М а й к а (з другого боку). З одного боку це ніби й відданість, а з другого це просто шахрайство. Конторник. Доведіть!
Майка. Крім хліба, цукру, ви ще маєте щомісяця певну суму карбованців на калорії. Покладіть на вашу рахівницю ще мінімум дефіцитного краму — одіж, взуття, додайте ліки, літній відпочинок, п'ятий вихідний день, безплатну школу, клуб, бібліотеку, ваші прекрасні права і можливості, складіть це і в сумі побачите, що ви ще не скоро, відданим нам чи не відданим — не знаю, але не скоро ще вмрете.
Конторник.