Чи я ж тобі не говорила?
Чи я ж тобі та не веліла?
Щоб ти дома сидів
І на вольну не ходив?
Прокіп (кланяючись).
Ой ти, жінко моя!
Ти, голубко моя!
Пусти ж мене прогулятись,
Коли ласка твоя!
Одарка (штовхаючи його на подвір'я і зачиняючи ворота)
Ой, тут гуляй, мій миленький!
Мов той цуцик кривенький,
Сиди там, пропадай
І нікуди не втікай!
Прокіп (з-за воріт).
Та тут же я скучатиму,
Усім, усім казатиму:
Била жінка мужика,
Била, била і товкла!
(Далі співають одночасно).
Прокіп.
Не брешу я, не брешу:
Била жінка і товкла.
Брешеш, брешет, песька
донько,
Била мене і товкла.
Одарка.
Брешеш, брешеш, вражий сину!
Я не била, не товкла.
Потягла я за чуприну,
Тільки страху задала.
Терцет Павла Кандзюби, Одарки і Прокопа
Кандзюба.
Послухайте мене,
Ось будьмо ми сватами!
Одарка.
Кажіть, кажіть, у чім?
Сьому ми раді сами.
Прокіп.
На вольну щоб сходить?
Горілки принести?
Одарка.
Та годі тобі, дурню,
Не знать про що товкти!
Він знай своє. (Кандзюбі).
Кажіть, а що таке?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Усяк зна,
Що в вашого сина
Та клепки нема!
Кандзюба.
Щоб то як?
Одарка.
Та так:
Прибитий на цвіту.
Кандзюба.
Тю-тю!
Та ще фіть-фіть!
Ви діло тут кажіть:
Чи віддасте? (З насмішкою).
Чи нехай ще підросте?
Мене ви не держіть.
(Далі всі троє співають одночасно).
Кандзюба.
А чому ж і не віддати?
В нього всього є.
Прокіп.
Як же можна і віддати,
Коли горілки він не п'є?
Одарка.
Як же можна і віддати?
Дурний! Його всяк б'є.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Кандзюба.
Так будьмо ж ми сватами!
Одарка.
Сьому ми раді сами.
(Далі всі троє співають одночасно).
Кандзюба.
Пришлю, пришлю людей,
Свати мої любезні!
Стецька свого пришлю.
Прокіп.
Пришліть, пришліть людей,
Ой сватушка любезний!
Горілки накуплю.
Одарка.
Пришліть, пришліть людей,
Ой сватушка любезний!
Я хустку почеплю.
Перша пісня Уляни (доньки Прокопа й Одарки)
Хусточко ж моя шовковая!
Чи на те ж я заробляла,
Щоб нелюбу, та й немилому,
Та її я почіпляла?
Хусточко моя шовковая!
Обітри мої слізоньки!
Нехай же, нехай же від них
Полиняють квітоньки!
Хусточко моя шовковая!
Прийшлось тебе заховати.
З пліточкою та і дротяною
Тепер треба привикати!
Хусточко моя шовковая!
Не доставайся ворогу.
Покрий мої яснії очі,
Як я ляжу у гробу!
Перша пісня Стецька (сина Павла Кандзюби)
На курочці пір'ячко рябоє;
Любимося, серденько, обоє.
Диб, диб на село,
Кив, морг на нього.
Я не дівка його,
Не піду я за нього.
Ой полола дівчина пастернак,
Та сколола ніженьку на будяк.
Диб, диб на село... та інше.
Не так болить ніженька з будяка,
Ой як болить серденько від дяка.
Диб, диб... та інше.
Ой, чия ти, дівчино, чия ти?
Чи ти вийдеш на вулицю гуляти?
Диб, диб... та інше.
Друга пісня Уляни
В мене думка не така,
Щоб пішла я за Стецька.
Стецько стидкий!
Стецько бридкий!
Цур тобі, не в'яжися!
Пек тобі, відчепися!
Божевільний!
Не дурна я і не п'яна,
Щоб пішла я за Степана.
Стецько стидкий... та інше.
Лучче впасти мені з дубу,
Чим йти заміж за Кандзюбу.
Стецько стидкий... та інше.
Лучче мені з мосту в воду,
Чим достатися уроду!
. Стецько стидкий... та інше.
Перша пісня Олексія (кріпака, коханого Уляни)
Чи се ж тая криниченька, що голуб купався?
Чи се ж тая дівчинонька, що я женихався?
Женихався, не сміявся, хотів її взяти,
Уродила товариша нечистая мати!
Чи ждав же я бідиноньки такої на себе,
Щоб почути в дівчиноньки, що не йде за мене,
Не за мене, за другого йде моя дівчина!
Що робити? Тільки іти світ за очима!
Перший дует Уляни та Олексія
Уляна.
Горе, лихо і біда!
Не дають за тебе!
Олексію, серце моє,
Не покинь ти мене!
Олексій.
Не вбивайсь, моя Уляно!
Буду вічно я любити,
Бо ніяк мені не можна
Без тебе на світі жити!
Уляна.
Я боюся зоставатись;
Вже і мати скоро вийде.
Олексій.
Тяжко, важко розставатись!
Що ж? Нехай же хоч і прийде.
В ноги їй оттут впаду,
Слізоньками обіллю.
Уляна.
Станьмо ми її молити,
Станьмо жалібно просити:
(Далі співають разом).
Не розлучай нас, мамо рідна!
Ой, дай пожити ще нам, бідним!
Не пий, не пий ти нашой крові,
Не розривай між нас любові!
Уляна.
Умру без тебе, Олексію!
Олексій.
Собі я смерть заподію!
(Далі співають одночасно).
Олексій.
Горе, лихо і біда!
Не дають за мене!
Ой Улясю, серце моє,
Не забудь ти мене!
Уляна.
Горе, лихо і біда!
Не дають за тебе!
Олексію, серце моє,
Не покинь ти мене!
Терцет Стецька, Прокопа і Одарки
Стецько.
Харцизяка мене бив!
А я й каші ще не їв...
Одарка.
Ось внесу тобі я каші...
(Йде).
Стецько (плаче).
Ги-ги-ги-ги-ги!
Каші хочу, каші, каші!
Прокіп.
Ой, ходім ми за лісок,
Там новенький є шинок,
Купимо горілки глек...
Стецько.
Цур тобі із нею, пек!
Каші хочу, каші, каші!
Одарка (приносить йому великий шматок каші).
Одже й каші на шматок.
Їж же, сину, та не плач.
Стецько.
Еге! Ось побач:
Я хоч і зовсім
Оцю грудку з'їм,
А плакати ще буду.
Ще-бо мняса я не їв:
Так сього я не забуду.
Одарка.
Ходім до хати ми, ходім!
Тобі мняса я добуду.
Стецько.
Та я і м'ясо хоч поїм,
А плакати-таки все буду.
Прокіп.
От лихо, лихо і зовсім,
Нігде горілки не добуду!
Перша пісня Осипа Скорика, відставного солдата, дядька Олексія
Лиш умєй за дєло взяться,
Можно всюди поживляться;
В полє бий, коли, руби, –
Дома дєнєжки бери.
Подпускай дєвчатам ляси,
Старим бабам балянтраси;
Сам же в оба лиш смотри,
Да з них дєнєжки бери.
В свєті много чудаков;
Ох! і не без дураков;
Только ім не говори,
Молча деньги з них бери.
Не один на свеєті я –
Лекар, купчик і судья
Правдой в свєті не живьот
І, гдє можно, знай берьот.
Друга пісня Олексія
Горе, лихо, пропадаю!
Де сховатись від біди?
Смерть найти я де, не знаю;
Від людей куди втекти?
Ой, хожу я і блукаю,
Як те сонце в крузі!
Куди їду – що шукаю?
А все серце в тузі!
Горо крута – розступися,
Лісу темний – розійдися,
Річко бистра – піднімися,
Вся звіряка – ізбіжися...
Погубіть мене мерщій.
Коли хочеш, щоб пропасти,
То живи серед людей.
Від їх бід і від напасти
Швидше вмреш, чим від звірей!
Третя пісня Уляни
Ой дядечку,
Голубчику,
Змилуйся надо мною!
Не дай мені,
Сиротині,
У яму іти живою!
Як рибонька без водиці,
Так я, сердешна, б'юся!
За дурного за Кандзюбу
Силує матуся!
З Олексієм розлучають,
Не дають пожити,
Лучче смерть я заподію,
Коли не любити.
Ой дядечку,
Голубчику,
Не дай мені пропасти!
Прошу тебе,
Ратуй мене,
Защити від напасти!
Озьми своє ружжо страшне
Та стрельни в Уляну;
Ой, чим іти за нелюба,
Лучче лягти в яму.
Озьми свою шаблю гостру,
Зрубай мене разом!
Без милого Олексія
Вмру одним я часом.
Ой дядечку,
Голубчику,
Прошу тебе,
Ратуй мене,
Не дай мені пропасти!
Друга пісня Скорика
Уж недаром ми хадили,
Скрозь в паходах ізслєдили,
Знаю, знаю весь обряд,
Дело всьо зведу на лад.
Бул у нєемцов на родинах
І у турков на хрестинах,
У французов бил дружком,
Там хадил я с рушником.
От гадюки отчитаю,
Стару дєвку прасватаю.
Лихаманку зашепчу
І злодія проучу.
Все зроблю я, што вам нужно;
Ворожить тепер досужно.
Знаю, знаю весь обряд,
Дєло всьо зведу на лад.
Друга пісня Стецька
Ішов Стецько льодом,
Свинка огородом;
Подай мені, моя мила.
Свою білу ручку!
Дует Прокопа і Стецька
Прокіп.
Ходім, зятю, за лісок,
Там новий стоїть шинок,
Горілочка лепська,
Шинкарочка Хвеська!
Стецько.
Тю-тю, дурний, відчепися!
Пий горілку, подавися!
Прокіп.
Там горілка є і пиво
І шинкарка чорнобрива,
Шинкарочка почастує,
Пинкарочка поцілує.
Стецько.
Кажу, сам пий, подавися.
Прокіп.
На шинкарку подивися;
Шинкарочка наливає,
Шинкарочка знай моргає.
Ходім, зятю, помандруєм,
Горілочки покуштуєм,
З шинкаркою пожартуєм.
(Підморгуючи і пританцьовуючи).
Горілочка лепська,
Шинкарочка Хвеська!
Стецько (що все думав, погоджується).
Шинкарочка наливає,
Шинкарочка знай моргає.
Прокіп.
Є горілка там і пиво
І шинкарка чорнобрива.
Стецько.
Шинкарочка почастує,
Шинкарочка поцілує.
(Далі співають разом).
Дурням ти не потурай,
Ходім швидше, поспішай.
Ходім хутко, помандруєм,
Горілочки покуштуєм,
З шинкаркою пожартуєм.
Горілочка лепська,
Шинкарочка Хвеська!
Шинкарочка почастує,
Шинкарочка поцілує!
Другий дует Уляни та Олексія
Уляна.
Матусенько ріднесенька!
Зозуленько милесенька!
О що ж оце мені ти робиш!
За що мене, нещасну, топиш?
Олексій.
Не пий, не пий ти нашій крові!
Не розривай щирої любові!
Худобу всю мою озьми,
Без неї щасливі будем ми!
(Далі співають разом).
Нема біди,
Нема нужди,
Де щира любов.
Дасть і радость,
Дасть і щастя
Нам вірна любов!
Олексій.
Чи вміє дурень же любити?
Уляна.
Порадоньку він дасть яку?
Олексій.
Тільки знай, що будеш сльози лити!
Уляна.
Не буде щастя на моїм віку!
Олексій.
Ой згляньте на мою біду!
Улясю за мене віддайте;
Коли ж не віддасте, то знайте;
Я за очима світ піду!
Уляна.
Ой згляньте на мою біду!
За милого мене віддайте;
Коли ж не віддасте, то знайте,
Усюду смерть собі знайду!
(Далі співають разом).
Мене з тобою розлучають!
Нехай собі вони се знають:
Уляна.