Автор ніби дає Голубіну можливість вибрати, по який бік барикад знаходитись. Проте суворі реалії життя не дозволяють Антону зробити той вибір, якого б хотіли письменник і читачі.
Уявляю, як радянських літературознавців дратували твори Васіля Бикова. Він не вписувався в їхню усталену систему. З одного боку, письменник ніби ходив по замкненому колу, запрограмованому соціалістичним реалізмом, а, з іншого, – посилав сигнали у майбутнє, даючи зрозуміти нинішнім авторам, як слід писати про війну.
16 грудня 2017 року
ЖЕРТОВНЕ КОХАННЯ ЗАРАДИ ВЕЛИЧІ УКРАЇНИ
Богдан Лепкий. Мотря.
"Мотря" – це перші дві книги епопеї Богдана Лепкого "Мазепа". Письменник зображує один із найвеличніших і водночас найтрагічніших періодів в історії України.
Гетьманові Івану Мазепі доводиться протистояти не лише Петрові Першому, а й внутрішнім ворогам на кшталт Кочубея. Російський цар бачить Україну не лише як союзника у війні проти Швеції, а насамперед як частину імперії. Поки що він рахується з козаками, але хоче розчленувати нашу державу на окремі області, відібравши у гетьмана владу, зробивши його слухняним знаряддям у руках царя. Фактичним правителем України має стати фаворит царя – князь Меньшиков. При цьому царські війська поводять як у себе вдома. За будь-яку провину карають українців, вириваючи їм ніздрі чи відрізаючи вуха за давнім ординським звичаєм. Росіяни змушені самі добувати собі їжу, не гребуючи вбивствами, погромами, грабежами, зґвалтуваннями. Іван Мазепа все більше переконується, що від російського царя нема чого доброго чекати. Тому й шукає союзників серед нового польського та шведського королів, щоби разом з ними протистояти Росії.
Однак чимало старшин і полковників на чолі з генеральним суддею Кочубеєм дивляться в бік Москви. Вони готові пожертвувати незалежністю України заради збереження власного багатства. Гетьман Мазепа зустрічає їхній глухий спротив. Поки що влада належить йому, але Іван Степанович розуміє, що у війні проти царя вони можуть засунути йому ножа в спину. Доводиться хитрувати, показувати на людях свою відданість цареві. Навіть найближчим однодумцям він не може всього сказати, готуючи їх до того, аби вони самі визріли до необхідності війни проти Росії. А без союзників – насамперед шведів – потуги України приречені на провал. Доводиться чути незадоволення простих людей, які думають, що Мазепа продався цареві. Гетьман готовий пройти і через це приниження, аби втілити в життя свої задуми.
Особиста трагедія гетьмана Мазепи полягає в тому, що він закохався у Мотрю, доньку Кочубея. Це його похресниця. Дівчина відповідає йому взаємністю. Але це не просто кохання з її боку. В гетьманові Мазепі вона бачить визволителя України від царського поневолення. Мазепа докладає всіх зусиль, щоби одружитися з нею. Якщо після багатьох пригод вдається прихилити на свій бік генерального суддю, який погоджується видати доньку за старого бойового товариша, то Кочубеїха категорично проти. Вона бачить свого чоловіка гетьманом. Заради цього готова вірою і правдою служити цареві. Мало не про кожний крок Мазепи доповідає Москві. Сама ж Мотря розуміє, що в цій ситуації може скувати Івана Степановича по руках і ногах. Замість того щоб воювати з Росією, він віддаватиме сили на те, щоб одружитися з нею. Дівчина приймає непросте рішення. Вона йде від Мазепи, благословляючи його на подвиг.
Створюючи свою епопею, Богдан Лепкий не просто користувався архівними документами. Він вловив суть зображуваної епохи. Також письменник не пішов за своїми європейськими попередниками, які зображували Мазепу як старого романтика, що закохався в свою похресницю. У нього гетьман – насамперед державний діяч, який підпорядковує мрії про незалежність України всі інші пристрасті й бажання. Саме це є основою епопеї про Мазепу.
Звичайно, таке трактування подій викликало спротив з боку російської та радянської влад. Ще за Петра Першого Мазепа був визнаний зрадником Російської імперії. Російська церква проголосила йому анафему. Вільнодумство українців, їхнє прагнення до незалежності в розрахунок не брались. І досі кремлівські засоби масової інформації зображають Мазепу як ворога народу. Ось тільки чийого? Якщо вірити Путіну, то росіяни й українці – один народ. Звісно, це не витримує жодної критики з історичної точки зору. Але в гібридній війні, розв'язаній Росією проти України, всі засоби згодяться.
Епопея Богдана Лепкого "Мазепа" вражає своєю актуальністю. Письменник ніби застерігає прийдешні покоління українців: не повторіть помилок минулого, внутрішній ворог не менш небезпечний, ніж ворог зовнішній, а розбрат здатний поховати нашу незалежність.
Образ Мотрі, який є центральним у цих перших книгах, виписаний автором з любов'ю. Перед нами у всій красі постає дівчина, яка розуміє велич України у світі. Але за це треба боротись. Вона жертвує власним коханням заради того, аби гетьман Мазепа здобув Україні незалежність. В міру своїх сил і здібностей Мотря готова допомагати йому. Їй прикро, що батьки не такі величні у своїх помислах, як Іван Степанович. Життя в розкошах не вбило її любові до простих людей, до України. Вона любить батька, який став жертвою деспотизму дружини. Кочубеїха ж ставиться до доньки як до нерідної – і це ще одна внутрішня трагедія, з якою доводиться зіштовхуватися Мотрі. Проте вона з гідністю виходить зі складних ситуацій. Ніщо не здатне вбити її віру в світле майбутнє України. Це одна з тих славних героїнь у нашій історії, на яких трималася держава.
Богданові Лепкому вдалося відобразити колорит епохи. Ми бачимо не чорно-біле зображення, а справжнє різнобарв'я. З такою ж скрупульозністю виписані характери багатьох літературних героїв. Мова і внутрішній стан кожного неповторні, що створює ілюзію правдоподібності. Звичайно, це художній твір, так що Богдан Лепкий сповна використав творчу фантазію. Але внутрішня логіка розповіді дозволяє вірити читачеві, що все відбувалося саме так, як про це розповідає письменник.
Епопеї Богдана Лепкого "Мазепа" не надано значного місця в історії української та світової літератури. Однак, як на мене, це глобальний твір, який дозволяє зрозуміти українство, його прагнення бути незалежним – насамперед від Москви.
17 грудня 2017 року
МОРАЛЬНИЙ ВИБІР САМОГУБСТВА
Васіль Биков. У тумані.
Чи не кожна історія білоруського письменника про війну є трагічною. І навіть якщо вона закінчується смертю літературних героїв, усе ж віє чимось світлим і оптимістичним.
Сущеню звинувачують у зрадництві та співробітництві з ворогом. Командир партизанського загону висилає двох бійців убити його. Якщо Войтік не сумнівається у справедливості смертного вироку, то Буров дає Сущені шанс довести свою невинуватість.
З'ясовується, що після аварії на залізничній колії гітлерівці вбили всіх причетних до цього. Сущеню ж відпустили, хоча він теж брав участь у підготовці цієї акції. Можна було лише здогадуватись яким був справжній намір фашистів. У селі всі відвернулися від Сущені, вважаючи його зрадником і провокатором.
Буров відтягує час і не поспішає розстріляти Сущеню. Йому хочеться вірити, що той став жертвою хитромудрої гри німців. Але він повинен виконати наказ командира. Врешті-решт Сущеню забирають з собою. Нещасний, здається, змирився з долею і не чинить жодного спротиву.
Подальший розвиток подій призводить до того, що Буров і Войтік гинуть у бою з фашистами, а Сущеня залишається живим. До ворога він іти не хоче, але й серед партизанів йому нічого робити. Чи повірять йому, що він не зрадник? І як він доведе, що не причетний до смерті Бурова і Войтіка? Сущеня кладе поруч трупи двох партизанів, стріляє в себе і падає біля них.
Васіль Биков не йде за усталеними нормами соціалістичного реалізму, коли на війні у радянської людини буцімто був вибір: або ти зі своїми, або з ворогом. Трагедія Сущені й полягала в тому, що він не мав вибору.
У кращих повістях Васіля Бикова про війну нема пафосу, того, що називали ідейністю. Його літературні герої послуговуються насамперед людською мораллю – або її відсутністю. І коли нема змоги зробити вибір, від самого початку накреслений сталінською Системою, воліють покінчити життя самогубством.
І все-таки Сущеня залишив за собою право вибору – морального. У нього були дружина, син Грішутка, велика родина. Він не хотів, щоби найменша тінь підозри за його буцімто зраду падала на них. Останнє, що він міг зробити, – це застрелитись, сподіваючись, що його труп знайдуть з тілами партизанів.
Васіль Биков не закінчує повість на оптимістичній ноті. Партизани, які йшли на завдання, оминають тіла Бурова, Войтіка і Сущені.
Звичайно, у всьому можна звинувачувати війну, обставини, невезіння. Але паростки морального вибору не гинуть у просторі й часі. Люди в інших ситуаціях роблять його, хоча про це може ніхто не дізнатися.
23 грудня 2017 року
МІЖ МОЛОТОМ І КОВАДЛОМ
Богдан Лепкий. Не вбивай.
Це третя книга (після двох томів "Мотрі") епопеї "Мазепа".
Мотря Кочубеївна робить вибір на користь Чуйкевича, який кохає її. Тим самим вона остаточно дає зрозуміти Іванові Мазепі, що той повинен зосередитися на державотворчих процесах, а не думати про особисте щастя.
Перед гетьманом стоїть непросте завдання. Він змушений на людях показувати свою відданість російському цареві, а за спинами навіть найближчого оточення веде через посередників таємні перемовини зі шведським королем Карлом. Іван Мазепа розуміє, що лише разом зі шведами українці можуть гідно захистити себе від Росії.
Кочубей та Іскра їдуть з доносом до Петра Першого. Вони звинувачують Мазепу в зрадництві. Цар не вірить у це і засуджує їх до смертної кари. Аби вберегти власне життя, Кочубей під тортурами наговорює на себе, каже, що брехав на гетьмана, бо сам хотів володіти булавою. Але це не допомагає. Присуд мають виконати за участі Івана Мазепи.
Гетьман розуміє, що Кочубей та Іскра добряче підставили його, але ж це бойові побратими, з якими він колись славно воював проти ворогів. З іншого боку, ще не все готове до союзу зі Швецією. Іван Мазепа міг би визволити Кочубея та Іскру з рук московського ката, але тоді російський цар дізнався би про його справжні наміри.
Зробити моральний вибір гетьманові допомагає Кочубей.