388
* штаб абощо, й німці, й ніхто так не допитували
* * що перш криком історію лихості оповісти, кожній речі її долю одвести хоч натяком — і ця бадилинка украшувала світ, сторчачком сухим
*** не викричати ні за батьківство їхнє й сором
**** то ми так бавилися у войни і все; інтелектуальні війни; за расовими прикметами /невидкі війни/
***** як перед тим сектантська філософія віку
****** Війна за життєвий простір, території; війни за віру; за ідеологію; "тихі" війни; локальні та ін.; геноцидальні війни
С.390
* промовляти мовою одлучених сутностей С.391
* вік змалюється до одної ночі, і що та ніч каже на усі віки й часи ** з безвиході цеї чіплятися за чиюсь долю, трагедію, — он-н же
людина
*** захисток свеї безпомічності
**** з запобіганням і на чиюсь, цього офіцера, що й ви, долю ***** і озвіріло тобі вказують: невдало ****** але ж і ви цих невинуватих, що з них ******* цей люд цілим світом супроти знемігся, а ви йому винуватість одної держави торочите С.392
* тата зустрічати з поїздів
** мабуть, не тими й не такими словами було сказано про цей вік, що він і слухати не захтів
*** ну що ж, якщо вся справа в тому, що я українець, то так я й говоритиму
**** ностальгія за імперією
***** якщо вже так аж далеко зайшло, що навіть не йдеться про порятунок, про це все осиротіле, то й мова тут вам не в поміч С.393
* звужується сюжет життя — все менш є куди йти ** так ми кам'яніємо у своїх норах
*** і це вже не страх
**** це погодженість просто й далі жити С.395
* ви, свої, своїх прийшли судити за гріхи й невинуватість; а винуваті, бо були за свідків злочинів, а вдіяти щось недоладні були
С.396
* Павлику, я ж винувата, що не знала краю в покорі, а ти любов'ю хтів світ обійняти і озвірів з розпачу
** цей світ люцький щось не доказує одне одному; ні громаді не корився, Павло
*** де не йдеш, якісь суди й суди, то якого ще суду дожидати; я своє вдовине жито дожала й пересмакувала
**** світ пам'ятниками вкрився, де не стань, — святе місце; і кажуть, що таких жебраків стає більше
***** де в полі заночуєш, то в'явиться немов голова; що я ходжу з головою свого чоловіка; "нашо ж ти мене мучиш"
****** не потребую хати, бо так примикають живу душу до якогось часу: то ви ще тут С. 397
* на всіх похоронах бувала
** такі люди на похорони приходять, служителі нетутешні; підставляють плече під труни і гадку мають, хто ж наступний С. 399
* вік числа
** де б на зміну що перевдягти з торбини
*** як вмирає, а всі зчуманіло іншою смертю стурбовані, як мікроби у ніс влітають
**** і п'ють зрадісніло, який п'яниця, то вже не ховається з пляшкою
***** вік числа
******іяку черзі стояв на Спаса, й смерділо од чоловіка — скільки несписаних сторінок!
******* ми пишемо лиш боязкі конспекти наших романів
******** передруковуючи, бачиш поміж рядків щось справжнє колись побачене й тут неописане
*********іяк щодня ці бомжі на вокзалі, на східцях, і жах, і радість від їх присутності
С.400
* як допрошуються продовження речень; "і валандає опліч інакшим світом", — аж мариться, де ж тут решта речення; чи це почуття нової стилістики задля іншого твору, це й радість, що не збавив молочної напруги ні на жінку, ні впустопорож; ось вона причаїлася до завтра, щоб знов катувати
** "і деревій... до сонечка признається", — щось тут потребує безконечних тлумачень; скільки літ ти його бачив на пагорбах й у ровах
*** так пишеш у часі розшматування; гадка в село, щось на кухні, та всього скіки, і неміч іти кудись, і йдеш; щось із самої душі виглиб-нуло на поміч
С.401
* просто це загублена парасолька і відвідини агента з тібетськими рецептами
** це шпиги у спині й нозі
*** це почування у собі нової мови, що її легко твориш, і слова приходять
**** ховають багачів, то туди не можна
***** в костюмах такі довкружають
****** поезія уприкінці століття знадобиться для того, аби її символи перекласти мовою прози С.402
* це ціла ще одна історія — блукати єврейським кладовищем С.403
* блукальна баба, що шукає возовця
** правду хоче сказати: як прийманців/глиновозів /... / *** уявилося під знаком почутого чи прочитаного, як це у крематорії, піч, і жилки підрізують, і геть ці люди на лиця, що мовби справді там побував С.404
* глибину почуєш, що глибш нема ** ікони приїжджі забирають
*** ті, що блукали краєм за всякої окупації і що бачили **** офіцери
***** з Більмовичем земляцька домовленість ****** і от свята дитина вказує, що тато на горищі ******* не так від ворога тікала, а від Павла ховалася в цій завірюсі смертей, аж радість
********а спокою не давав той брезент, що так і згнив на дровітні С.405
* години ж ваші й чисниці
** нам то знати, як ти до цеї ями присмикуєш
* * * як голову чоловікову носиш у торбі й спокою ніде не знаходиш
* * * * не діждуть, коли хата занехається, мастінка обпаде, щоб курам гребтися, та щоб стала аж так нічия, щоб на дрова
***** та сперш двері й підлоги в коморі позривати ****** страх перед розорою, що її не побачиш, — поба-а-ачиш, чом ні
******* медитації на постелі; розгадування символу, стеження за тобою як свідком, як власником якоїсь глобальної думки, — ти не потрібен мертвий, бо ти потрібен взагалі, щоб з тобою змагатися, ціла держава вистежує за твоєю думкою
С.406
* та найперш ті опідозрені, що їх душі вписані /повписувані/ у реєстри ваші, як живі, і що вже не погоджаємо, хай хоч там на користь; а ті — як це воно й далі так, то що ж буде; змішаються царство земне і це — і от де скінчення всьому настане; ієрархи [...]
** ми бачимо вас у часах і просторах як одну мить
*** а може світ проситься [і ми] до тої хатини, пустки, гадки оголеної як у порятунок
* * * * ще не все спродано
***** що ще віддати, аби світ визнав і взяв у свою сім'ю ****** яке прокляття тяжіє та не пускає у простір мирного думання
[не свободи!..]
******* мислення замулене — і не помстою, і нічим
********а мільйони чекають на помсту, а не на пам'ятання; затісно
у пам'яті
********* всі межи помстою і прощенням ********** [наші] історії це як миті всього сущого С.403
* бо якщо [по-вашому] істини й існують, то лиш в тім, що й ми ближчі до вас, ніж до того, до чого ви так, бува, ревно примолюєте
* * ми лише обережний натяк на те, як застерігати себе од більшої все невпотребності
*** немічні рятування душ од розбещеності світу: Світланки від заїжджих дівах-лікарок, Балялі од дітлахів-хлопчаків
**** Богиньці марки принесуть, як була в Германії [спогади про чоловіків]; Кушнірі, — як втікали з полону
***** коли вже подумати про вішність, це життя стік-ки радості надсилає; от живи й горя не знай
****** але спокуси нас не дістануть
******* компенсації за геноцид; про який газ ідеться, лю-уди!!! ******** хай сплатять за наші жертви [таїм століть не вистачить розрахуватись] С.410
* писатиметься про історію, саму лише історію; століття трактатів, як і тепер і перед цим — романів
** кличуть мене, Богинько, йдіть хоч тут посидьте *** весілля гуцульські сняться
* * * * це язичницький твір; мова ***** це християнський; думка ****** Богинька Юркові: в тобі Бог ******* мудрість жіночого роду
******** не за безвір'я нас покарано, бо вірили більш як хто ********* митець, що загрожений демонами нищення; за ним
ходить лихо; але страждають, хто поряд
********** Богиньчине весілля: одежа,їжа, ритуал, ще наречених
не видно, людей нема
С.411
* крики; цей світ інакше й не береться тями; крики С.412
* горбатенька [за всякої влади]; але з ненавистю ** не питають, як зерно з кизяків виварювали
*** здалися крематорії, аби тепер тривати війні за свідками й десь винуватими
**** й тепер тримали у клітці, мовляв, знищував людей С.413
* ти заманив мене, Юрку, чи знов хитрощ С.414
* жертви стають винуватіші од своїх катів, бо домагаються більшого, аніж кари
** жертви й жертви; різне розуміння *** жертви допитуються жертв С.415
* о, ви всі свої, що своїх прийшли судити
** покарано кожного справдженням марень /страх/ *** опісля дознания історичного — суд демонологічний **** або Диявол в тобі або Бог ***** усї люди помрут, лиш ти сї лишиш
****** але на весілля приходить вона і повторює свою пропозицію ******* де він, що не хоче сам лишитися, бо і я недужа у вічності своїй
******** хтось же мусить перебрати це ремесло ********* мені замало і вас, вішніх, шо смерть вас не бере ********** потребую наймудрішого
*********** хай же ж перейдуть і ці мученики; бо далі замкнуться вуста
************ пан| офіцерша С.418
* нас запосідає безум, а рештками пам'яті ми не знаємо до кого вдатися
** Солонове божевілля
*** а ви мене тут судити зібралися
**** як всі суди вже відбулися; ще тільки судіїв покликати та спитати
***** ці старі хати на смерть свою рихтуємо
****** вони приїхали просто перестрілятися у домівці роду свого
******* не дери-но так очі; це не край самогубців
******** збиває на давні побрехеньки: війна, Мефа ********* якщо й є мудрість, то це не виказувати таємниць ********** якийсь нечуваний політичний процес, що перейшов
осердям цього краю, і як всі кинулися
***********як трагедія могла сколихнути світ: аби взнали не те,
що з нами, а які ми
************ приїжджають ветерани ворожих армій і кладуть
вінки на могили
*************а межи своїми /совєтські й У П А/ миру не знайдуть ************** до д Віктора— ви не пробачите цій бабі бандерівців,
що вашого сина вбили в лісах по війні, й не хочете везти небіжчицю ***************апо хатах зНаєТе скільки мертвих; а рідня вбиває
батька, і замовчують
**************** а ЧуЖе Кодло зваблює кохану і гайда далі по
слідах трагедій С. 419-420
* трохи смішно, — о, страх словосполучення /їх май, май їх/; щось сороміцьке враз прочитується
** як пишуться з утоми останні сторінки; як в школі був непереможний на короткій дистанції, так тут захекуєшся не на епічності задуму, а на епічності розповідання
*** вони вам дорогу тоді дали в Карпатах
**** тільки що Партизан без тями зостався
***** я татові руку хотів цілувати
****** АЛЕ Я СВІЙ шлях пройшов
******* Вказати на дурних світу цього ******* ******
*** бо то цілими бандами налітали й суди творили ***** а це якісь бідові жінки — і описувати; доноси на цілий народ С.421
* життя це театр, в якому цікаво визнати або свою нікчемність чи поразку, або довести свою перевагу
** люди цим тільки й побиваються — у вільний від воєн час
*** хіба що затишшя задовге, і театр набув ознак безглуздості — безсовісності; всі хитрують
**** хіба ж не ви тримали свічки при страті найкращих, і не ви — знімали капелюхи перед кавалькадою найлютіших катів XX віку.., га?
***** поет в.