356
* але ж довмілися, що виловлюють люд на границі С.359
* японці по книжці роздають, як від чуми лікуватися ** після церкви якийсь "науковий" експромт
*** до усвідомлення пустелі як землі, материка, архітектури С.361
* батюшка в храмі, а Драгуновський надворі
** атеїзм: починати з того, що вже збулося як досвід /з пустелі/, от тобі й нічого нового на землі, а воно ж все нове й нове розпочнеться, тіки — з якими людьми, чи цими переродженими, чи — якісь нові понадходять
*** Марія по хатах з питвом і їжею пом'янути "матір" Марту **** Юрко з Балялею перед хатою-розорою на хуторі ***** і Марія сидить на гробках, хитається і приплакує "мамочко, мамочко"; до своїх не признається, бо ошукана з роду, а й тут прихистку немає
****** згадує себе немовлям, як мати-жидівка колисала та співала *******а баба Марта інших пісень навчила С. 362
* син землі і син всесвіту /громадянин/
** а лишив ще більшу руїну, не хотячи признатися до майбутнього,
лиш у древнощах насолоду знаходячи
*** і викінчилося, що не стало дотеперішнє культурою
**** комусь то вигідно, щоб усе лишалось політикою
***** і на цьому /позірній войовничості/ тримати цілу націю
****** образ баби на кухні /символ глобалістичної самотності/
******* і батько і мати /не як символи/ одходять ув образі
самотини
******** церковники, — їдні шаблі освячували в похід за віру, інші оспівували хоругви й гармати, а далі чужому цареві на вірність присягали, гадаючи в поезії заховати свої колишні почуття, — й так метафори народжувалися
********* Іван Вишенський з чужих земель побивав єресь
**********і так політика, і по сей день політика
С. 363
* хто кого ошукав
** хто пепед ким винуватий
* * * що нам лишилося
**** в цій хаті передчуття нової історії, перш ніж потрапити на цілковиту руїну
***** бо завжди щось залишалося, що продовжувало дальше життя; нове життя із жалюгідних наслідків — не варте того, щоб його зачинати
С. 364
* ти в цій долині смутку слідчий-реєстратор, де навік лишився ** повертає однак на звалища історії, коли ж ні — там усе так
стрункенько *
*** історія це якась одна історія; доки розказуєш, то знаєш — історія, а вмовкни — вже й безгоміння
**** це час такий неісторичного мислення, бездії
С.365
* як євреї збиралися в хаті Коденського
** треба добро робити; й города забирайте, а то перш за межу змагалися С. 366
* довідується в поводарів, чи зосталася їхня хата
** яка хата в Драгуновського, — готика українського безладу; книги, галуззя, дух з печі
*** чого бракувало кам'яниць на Україні,—землянки, усе вглибає вниз
* * * * що він тут поселився як описувач
***** далі символ самотності, — у цій готичній хаті примари /баба на стільчику/
******ажз веселістю вивривається у світ з кров'ю, криками С.367
* віночка Маруся з сухих миколайчиків виплете і викладе Юркові на голову; хутір
** "В усіх народів світу існує повір'я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу".
*** "Не випадково в Україні існує повір'я, що духи всіх дітей — живих і мертвих, забутих і без вісти пропалих — на Святий Вечір злітаються до своїх матерів на таємну вечерю, і ніякі віддалі, кордони, кам'яні мури і залізні брами цьому перешкодити не можуть"
С.368
* запеклість давніх історично-етнічних непорозумінь
* * чим більше позірного замирення і острашливих з'ясувань, тим глибше ненависть насподі
*** чи хтось мусить визнати себе остаточним винуватцем, загнобитись
*** роман наголосів **** роман "у гарті"
***** роман це коли вкінці шепочеш "вірую"
****** Богинька; ми ще чіпляємося за ці речі /цивілізація речей, хтось родич за кордоном/; сестра: а де наша земля
******* а хіба ми бідні, але сироти — й речі, й ми
******** ти мені про Сковороду розказуєш, як обминав церкви; а й так, бо ми такі віруючі ще з-перед зародження віри, та й де для нас прихисток; ми церкви обмалювали, обцяцькували, а в хатах незгірш
********* от тобі й віра, — як не знати міри між насолодою й вірою; що типір переможе: насолода, а віра мала б піти вперід насолоди, аби чекати за кожним рогом та випробовувати
**********а так — чекають страхи за ву глами, а ми думаємо, що віра перевділася
С.369
* все, що катувало нас століттями, тепер збилося в таку болячку, яка доб'є нас одної миті
** й не коляда, й не щедрування, а знов як-то *** як Германія дала допомогу марками всім в Україні, хто був забраний на роботи; як у німців пиво пила; таке добре **** офіцери з полону ***** і сон був не той ****** тепер саме життя як сон-марення
******* не зізнавайся в причинах немочі, не сполошуй таїни трагедії, хай покортить; ми заховуємо таємницю
С. 370
кінець: запнуло дощовими биндами пів світа; мурашники мов свіжі коров'яки С.372
* все дальш од мети блукань, — сюжет лиш пунктиром ненаважування на думку, що мусиш зробити
С.374
* ґвалтують дівчат, і весілля /Олена/
** афганець; позов до невинуватих і непричетних
* * * укінці; пустка хутора; у плачах і голосіннях одне одного взнаємо; Світланка мов баба нова; хай і баба, а любив би; цвинтарем сновигає; пожалься на неміч її, тепер їй тінню ходити впозад тебе й вимолювати прощення; ми стоїмо, припорошені пилом віків, наші стрижені голови
**** усім усе пробачено; лишається зійтися на свято сумовитої радості і бути однині вкупі, та й рай, та й С.375
* Баляля: як це сталося; мовчи, я знаю; тато сказав зайве, переживши усі режими, — що в ньому жило як забобон; гнів вирвався і захлюпоснув його
** це ставалося задовго, далеко задовго самотності
*** історія це самотність
**** символи самотності
***** Білоус Михайло — Карбат
С.376
* по-військовому прицокне до Драгуновського: коли зустрічати цих /офіцери з війни/
** вистежування гріхів, — що це; гріхи у словах, мовленні; слова тра вимовляти — як світить сонце, як періщить дощ; і мова плине, і С. 377
* полковник забороненої армії /Драгуновський/ ** нові офіцери і ці, совєтські
*** дочікування часу, вдягання різних мундирів **** і спомин дитячої війни
***** і нам не уникнути цього бісового історизму, історія нас турбує, а ще більше ми її; стурбовані історією, перелякані історією, знаджені історією
****** розкажу тобі не про страх, і не смерть, і не що, — про цю війну; як верталися в села
******* хіба ж це сенс — шукати гріхів
******** це вже не я розказую, а мною говорить, бо людина давно не тямить на пам'ятанні С.378
* гунули урозтіч
** я тебе рятувала од совітів, од німця, од цих офіцерів, а вже од цеї сили невидкої не годна порятувати, бо ти уліз у те, про що ми й здогадувалися, але й словом боялись назвати; то нам було легш
*** а смерть проз ті води втопленні все наглядає, де ти
**** зовстрінуться вже такі, що на їх і форма, і позір — аж страх нагонить, як-то й од німців, і партизанів
*****адеж шукати твеї провини, як що не візьми, то не складеш ціни на провину
****** щасливий собі, що мав думку /вночі/ й не записав її
*******аце тепер між станами; думкою й бажанням
С.379
* а твій мудрий: що зосереджуємося на одній тривожній думці, пересичені їжею і вином
** а вино — тіки крові пригублювали, а їжа — то смаку на неї збулися
*** це ти мені дав цього бублика церковного, — то ми більші жебраки, як ті
**** ці спрути обповивають, як і колись, а далі ставався жах С.ЗЗО
* все свято С.381
* Марія розносить по хатах на помин баби Марти ** що віками у снах настатковувалося
*** хай тепер промовляють каліки світу цього, а мене сни кличуть інакші
**** як ми не дослухалися жертви і гинших, то мовою тепер буде ґвалт С.384
* та ці не обділять шоколадом, не вистріляють довкола голови німба на глиняній стіні; ці вдеруться й через комин
** то вони мундири міняють на давніші, на яйця й молоко; а у вас на жердці кури, от як ляпне, то це вам буде не що, не той страх
*** однісіньким реченням, одною думкою ми віддаємо стільки, що й у цілих поколінь не з'являлося а й подоби того всього, і ось вони наслухають і замість кричати збожеволено "годі", "то забагато" мудро покивують: та ми ж знаємо, ну навіщо аж так
С.385
* вік числа
** говорить по-українськи: сину, я тебе од війни порятувала; німці заходять, а хто там на печі, та — слабий; вони туди — ху-у-г, сморід; насипала вівса, сци
*** довкола села; бандерівці, мельниківці, німці, большевики; приїжджали патронатські; мій син домашнюк
**** як вимагали синів гріх спокутувати, підписувати /Симо-ненкова мати/
***** звідусюди вигнали, як і того лейтенанта-грабівника без нагород за Афганістан і Чорнобиль
****** дисидентство як зрада •
******* якогось-то устрою ще не пережили — ні за устроєм, ні за знаттям; ще нам лиця не помінялися ******** вік числа; роман
********* ким це ми перестали бути а ким мали стати, що все розуміємо й знаємо, а нічому тями не складемо
********** таке сирітство! а перш не збулися сором'язливості за віки страхіть, так встид одне в одному признаватися; а ще жінки потомилися народжувати, і як здумаєш, скіки цих вбивств, що чоловік у жінку тручається всим своїм, — а то її помста потім за всяке тручання
*********** "патронатські" і "домашнюки" /проісхождєніє іно-родцев/; людство
************ скільки цих зойків, менструацій, а на тяму пришелеп-куватих чоловіків: ой, цнотлива, ото щастя
С.386
* наші маскаради й перевдягання і перевтілення їх смішать **кров по соломі
*** однаджую од татової садиби, од сестриного безхаття й блукальства
* * * * загадка поразок
***** й так приходять ті, що смакують на нашій відвертості; але це вже мертвеччина
******аякже наше все — у що не збулися, ким не стали; а вони кажуть: і це перевтілення, ходіть за нами
******* вкінці: сцить кров'ю на солому, кров утає у землю, солома гноїться з землею, кров'ю, люцьким послідом
******** щоб тебе мати малою на кропиву висцяла!
********* заціпеніла байдужість впроти найкоханішої людини; бо допомогти це зцілити ціле людство
********** де там зцілити і людство, й людину С.387
* це роман, що його можна тільки цитувати, але цитата щоразу дорівнюватиме обсягу всього роману
** як це, щоб мати Все і Нічого, — диво
*** скільки людей живе інстинктами й отож емоціями, а я ще наважуюся думати
**** але мої думки вже й поза світом думання
***** як це я засидівся з вами, бабо, до одинадцятої години; й знов бачу: вийшов до вашої хати
****** Лагутині пасинки, — скаже: хлопці, тая вас стіки чекав!
*******я буду світом правив
******** кров ще не все
********* ви чуже люцтво
********** кажеш уже не "доле-моя-ти-доле", а "мово-моя-ти-мово"
***********і повії світу цього вернуться на вмирання ************ повії осуджують свою подружку за відступництво — що здалася на більші гроші
************* ми прийшли вам сказати правду; і як усіх винищують; роман
************** Драгуновський: оці доб'ються, бо нічого втрачати *************** Ларута; настало моє право, бо й цих хоронитиму **************** ЗМуШуЮХЬ вести до тої баби, що в неї скрині позакопувані; та вже були такі, що кинулись шукати скарбів на дні річки; цей офіцер мені свої муки, — але це час для обдумання перш як йти; і от про усе розказати й не вдоволити; не те
***************** як.то зброю шукають, але цьому щось інше тра
С.