не здобув слави, ані тут, ані вдома; йде свідчити в суд, — але нічого там не бовкни /муляр робив піч, забрав гроші/; на похоронах сина, але далі йде з кимсь
с.з
*** чимсь тако обдурено без відома що, й же ж мають: щоб твою душу, щоб твою тушу! але тако лиха одбіжиш, то вже й лиховина здибається; нема міри ні в тобі, ні в світові на лихо всесвітнє, ні на лиховину людську; їдне в друге вступає, а що з чого, не дає звідатися до віка; людині одведено щось тямити на добре й зле та всесвітньому чому влягати, мов зопалу
С.4
* філософія страху або ж проклятий народ С.5
* жінки, знебавлені століттями, вкопуються у потаємну волю одностаті, і ходять з тавром секс, позачасовості
С.6
* з листів А. Тесленка С.7
* перефразовуючи вичитане в П. Мирного /"Серед степів"/: "Скажи ж мені, царю земний, чоловіче, що твоє, а що світове? Мовчить цар землі, зачарований світовою красою, він наче дрімає"
С.8
* місце для написання роману
** Україна "Крістмасів" і "Чіпок" /чіпо-крістм./
*** прокльони горбатенької на невинуватість, а це і є винуватість
С.9
* не те що дротом, — мотузочками ** то це ви, Біженчихо, а-є
С. 10
* думка з Г. Белля, вичитана одним з синів та виказана на подвір'ї Степчиному
С. 12
* вони означуватимуть одно лише потуги апокаліптичного світового становиська, нуртуватимуть болем і пристрастями вглибу, бунт незахищеної сутності розлускуватиме слово-атом, приноровлюючи його до буттєвості врозтіч, аби воно літерним орнаментом чарувало і віддзеркалювало мовне сум'яття музейних гомункулусів—
** відбувається щ о — ш і с т ь років
797 той, що сам себе на розп'яття пропонує.....
798 виставляють проти тебе дурних, і борися з ними
799 роблять з тебе дурного, ворога, і борються з тобою С. 13
* доба калік і сиріт,... що їдні годні спасенності і прощення
707 неможливість кохання, сім'ї, всього — нема коханця, героя, людини; нема літератури, культури, всього; сім'я — культура
*** зі Стефаникових листів С. 14
* такий то сирівець — ломом не вдовбеш, а кинь під дощ, — каша С.15
* нема сповіді, та й не буде
**/.../ бажати чиєїсь смерті, щоб далі жити
*** у Зелену суботу здавна існував звичай поминати самогубців та ще тих, що загинули без вісті десь на далеких дорогах, в чужих невідомих краях /Воропай, II, с. 175/; їй і Степці поминати — чоловіка й сина
**** буревії такі сильні, що й птицям заснути не дано
***** борщу не звариш, хліба не вріжеш
С.16
* товар падає на гулицях, бо товарячого м'яса нікому не тра
** наплід — /Гр./ — приплід, потомство /люди/; не мати наплоду; увесь ваш /люцький/ наплід
*** голосіння за родом, якого і не зреклася, і не цуралася, а в роду своїм жила
С.17
* яким копанникам молодим оддати материну піджачину, аби викопали мому синові широку ямчину; /бо копають ями одна кіля другої/
** чи синового паска з бляхою чи кирзові чоботи — паламареві, аби дзвонив через тиждень йому до суботи
*** яким телям оддячити дякові, аби він читав салтироньку з вечора до дня
**** а попові молодому дрібні гроші з каси — аби за ним відправили штири парастаси
979 не впізнає мати сина, й невпізнаному одпровадини справить С.18
* здайте, тату, кожуха добровільно С. 22
* як старий циган мав машину, та яке свято було кататися всім вулицею
С. 27
* теза до ненаписаного трактату "місце опісля злочину" ** сон "випрошання жита"
С. 28
* наснилася міфологема "випрошання жита", яку денний вже розум приладнав до вжитковішого — "випрошування жита", а час знехтував денним і полишає людину віч-на-віч з нічним філологічним привидженням; денне ж взагалі хоче дібрати тями з того всього нічного, таке собі несамовите куйовдження зляканого денного; однак нічне осяйніше і цупкіше на твердження, і цим призводить денне в нетяму
** дають їй ще час спам'ятатися — лантухи засипані, щиркають уже в хаті на лаві С. 29
* туго миша пробігла, вовки догнали
** то сама ткала, то така майстриня — коли це було
*** чо це з цього боку, диви-но, — дощі вступають у хату
С.31
* сторонячись лави з такими тінями од гостей нічних ** це вона має ще ці кури
С.48
* доводити до двора ** штрафна бригада С.50
* племінниці перші навідалися до баби Марії Грибенчихи, гроші в горщиках, а бабі Любці що
** Олексій, — у баби гроші в мішку — грався, а баба набила
*** як вона вже мертва, і прийдуть гроші шукати, — Більмович жартуючи: де закопано, — гроші позабирали, та й є тепер їхнім дітям за що їздити світом і торгувати
**** прошений світ: а бачте, які ви
***** Більмовичу віддасть ікону стару
****** ті, кого вона виховала, з'їдуться ділити добро
*******я тут орати не буду, тут люди закопані
С.52
* гроші в людей забрали, козацькі скарби; історія народу — історія грошей
С. 55
* лист Номеровського С.58
* таким гудом гуде, як ті мотоцикли, що їхали хутір палити ** гадина не кусала, чекаючи в каску цвірк молока
С. 63
797 /горою сторінки/ що то за похорони, що в церкві не дзвонять, і люди не йдуть, і хреста не ставлять — чи то як тоді, що ночами в ями кидали; поставили жиди мужика, кажуть: як будуть іти ще жиди, кажи, що нема, а він: є, є багацько
* в голод до Ленінграда ходив, такими подвір'ями-криницями, грав — кидали тульку, гроші, заробляв; у війну брали на фронт, грати, українцям дух піднімати, і зарізався, як прозрів
С. 64
/горою сторінки/ обіцянки похапцем — брехня знещаснених
прошений світ — але не світ жебраків
я татові руку хтів цілувати, а вони не дали
вона мусить померти, щоб зітхнуло село і ввесь світ
* на Степку був побратим, Петро Сліпий, тато йому казав — не йди, келеп дурний, обдурять
** сни такі: "випрошання жита" /... /
*** але світ невтоленний — знов машини торкотять /везуть мучеників нового світу/
**** а там їдна жінка вкинула грудочку землі за комір — щоб не приходила
С. 66
* балакали /я малим сховався під лавку/ такою мовою, що вони тільки знали
С. 67
/горою сторінки/ Юрко пасе товар за всіх людей — одпасає, смерть його посилає до онтого села /... / стрибає з нею у вогняну ріку
Марта каже "візьми моє життя, а цій дати жити — душа не витримує"; світ каже "а кому тра її життя /... /"; "аби муляло мені гочі"; "але я хочу вмерти, щоб не бачити її мук"; "перш вона помре, а ти мусиш передержати і цю муку"
Юрко тут, аби прилаштувати цю дитину; "то ти маєш таку працю — смертників перевозити"; смертники смертників жахаються
стріне Богинька Юрка на мотоциклі, той зустрічає д-ра Ґала; босі п'яти д-ра Ґала
смерть людини серед цеї руїни — Ярина в непам'ятті буття
Юрко і вмерлий афганець — "смішна правда" Юркових пригод
* як Лагута, копаючи яму, стрічав "німців"; хлопці, та я вас сорок років чекав
** у військовому всі ходили, пролетарі сільські, а Маруся по молоко в молочарню з бидончиком, ми заглядали під спідницю, Марусю, покажи, покажи; воював у Ковпака, кальсони й ті видавали
*** що є вище над політику, владу, як той кітель вдягне, медалі почіпляє, і босий; поворозки теліпаються; відгадайте загадку: що є вище
**** Баляля приблукає на хутір; дивиться, як вітер бахкає одірваною бляхою /вплив кінематографу — вона бачила якесь кіно/ ***** вони собі мирно розбалакують, наче не вороги С. 68
* й гадка: тато з Партизаном, я — з Льонькою, а сестра — з Марусею; такі всі немов попарені і чось укупі; і це таким плавом на місці усі
** спом'яне Плахотнюка, як той п р о д а в, а тоді навколішки падав — лихо у часі, Юрко — в понадчассі С. 69
* марення, що людина не набула знанням, читанням — воно їй приходить з усезнання
** на такому узвишенні всезнання, що про все знає, про що ніколи не знав, — так вигартовується розум, що пройшов через примусову службу фальшивим богам: святість знищеної душі
С. 72
* що од усього плаче — розказує історію всіх, ридання понадсвіт, душу; вона в тюрмі, як її замкнуто, моління
** Юрко, що спокутує і всього зазнав /в уяві/ *** біля церкви /... /
**** Марту вчеплять, дістануть: що — відьма; процес над відьмою; зриватимуть стелю /аби зруйнувати/
***** Богинька вертається знанова, її шлях в часі; Плахотнюк; хтіла фартуха пошитого забрати
С. 74
* хоче вмерти у цьому часі, на цій землі, в цій історії С.78
/горою сторінки/ * забере піджачика й фартушка; "як вона сюди потрапила"
** забрати фартуха в Борошевської; тінь Плахотнюка на подвір'ї; "в якому це часі вона живе"
*** "лоханки" кіля Прокопчуків; їздовий — мовби шапку забув; Кенда "танцює" з велосипедом
**** де чия смерть: горбатеньку зіб'є електричка; Богинька на горбі, знайдуть кості і банку з гасом
***** д-р Ґал /голі п'яти/; церква
****** Юрко впроти Богиньки
С. 79
* ду церкви йду
С. 80
* стане перед символічною могилою з дубовим хрестом; а ще надибує справжні могилки, місця, де лежать померлі
** а право здобути ступити на кладовище — ще; то спершу одбудь ці похорони — а що ж то за похорони, що ні музик, ні люду *** а задля похоронів тра мати мерлеця **** посадиш ти рожу, поставиш сторожу ***** чи то їдуть за нею, чи йдуть — нема кота-сторожа ****** то вже смерть сама поратунокїй несе С.81
* Богиньчині календарі # ** поминальний /... /
С. 82
* їм тра, щоб я не вмирала, тра мого напоуму — та й собі не тра розуму, страху
** чи ж я не кіля тої хати, де ключі мені винесуть, чи знов набиратись потаємного знаття і ховати у душу: Плахотнюк увіходить в подвір'я — а я фартушика хтіла забрати /... /
* * * чи то мені до Яринки, вона дешевше бере
**** чи то я під прапором штрафною бригадою /... / а щось таке попід тинами й тепер сидить пухле С.83
* якісь антихристи затушковують світ, прикидаються Христом, падають навколішки перед тою, кого зрадили; прийшов вибачатися зазраду
** це такі хитрощі, дрібненько, "під лінзу" писати, заховувати "текст" у наклеєний клаптик цупкого паперу, аби потім, вивільнивши ці макові мережки, побачити щось більше, що вже не вміщається у аркушо-зір
С.86
* після окупації п'яний набрід сунув, той хтів спати з жінкою, "сойдьот"
** Плахотнюк: котра жінка з німцями спала, наговорює на Катрю, але в цьому йому справжній суд од бабів; той з розпачу /... /
* * * йому щось каже, то він оживає, запалюється в надії, а мовчання — гірш муки нема; але своїх жінок монашками робив, безмовними
**** як це я йду від Барталівського містка, згадував, як рибу ловив, як німці їхали, аж показував собі руками
***** Богинька думала про нову мову — не "тин", не "хата"; Юрко звідомляє їй походження людської мови; ящури
****** бач:"...