Мені не треба його бачити кілька місяців, а потім ми зустрінемося і все буде добре. А зараз мені не можна про це думати, інакше знову буде напад. Я вірю лікарям і вірю татові з мамою. І я продовжую любити Габра, я роблю для нього як краще. І я повинна все стерпіти: і його роздратування, і його погані слова про мене. Все, що я роблю, – для його користі. Він зараз цього не розуміє. Він одужає, і йому буде соромно за свої слова, він сам від них відмовиться. Я не повинна ображатися, це маячня. Це в нього маячня, і ще не найстрашніша. Мені шкода його, я так хочу йому допомогти.
Тато говорить, що ми обоє хворі, так воно і є. Мені теж треба лікуватися від нервів, і йому. Ми повинні перш за все вилікуватися, щоби потім було що дарувати одне одному. Я впевнена, що все буде прекрасно через рік. З цією думкою я маю жити і ні про що не думати. Я не зробила нічого поганого, треба було рятувати Габра, він уже собою не володів, і я могла його взагалі втратити.
Коли він говорив мені вчора свої страшні слова, я вся завмирала від жаху. Я нічого не розуміла, тільки бачила, що це маячня, справжнє марення. Мене попередили, щоб я мовчки слухала, нічому не дивувалася і не суперечила. Але я не змогла: у нього був такий страшний непристойний голос, стільки почуття, що мені стало погано, і я зірвалася. Я його просто не впізнала: це не Габр, це хвороба. Стільки почуття може бути тільки від хвороби. Його вилікують, і він знову прийде до мене таким, яким він був, яким я його знала. Моїм тихим і вихованим Габром.
Мені зараз вже спокійно. Так тепло і затишно вдома: зараз буду читати свою улюблену книжку, потім прийму електрованну і, можливо, послухаю з батьками стереофільм. Сьогодні п’ята серія… І основне: весь цей час я буду знати, що Габру теж добре, що він у надійних руках, у гарних умовах. І буду чекати зустрічі з ним всі ці місяці. Я люблю всіх: тата, маму і Габра.
База
– Дай електрощуп!
Хтось вовтузився біля його боксу, щось зламуючи і розплавляючи.
– Покидьки! – почувся той самий голос. – Дай лом!
– Я електрощупом.
– Ти йому відріжеш ноги, дурень! Дай лом!
Габр почув різкий тріск – і сила, що притискала його, кудись поділася. Він поворушив руками і ногами.
– Беріть його!
Його взяли під руки і коліна і понесли.
– Ну як, хлопче? Ти живий, чорт забирай?
Габр напівлежав у незрозумілій м’якій ніші, поруч були якісь люди.
– Хто ви?
– Ти що, не впізнав мене? – пролунав хрипкий голос.
– Окс? – тихо відгукнувся Габр.
– Він самий, чорт візьми. Ну й заховали тебе ці покидьки, ми насилу пробилися. Якби не нейтралізатори, нам би каюк. І аерофорси допомогли.
– Де ми? – запитав Габр.
– Не переживай, тут вони нас не дістануть. Тут Прозора Пляма, ну, я тобі потім поясню. Тепер найголовніше – гей, Коз! Дай відмочку. І поклич Нію. Слухай, хлопче, скільки вони тебе вже лікували, чорт забирай?
– Не знаю, – відповів Габр.
– Скільки в тебе ці пломби?
– Не знаю.
Почулися якийсь шум, рух. Як ніби крізь натовп хтось пробирався.
– Я тут, – сказав жіночий голос.
– Іди сюди. Дай руку, ось так. Спробуй зняти йому пломби.
Чиїсь тонкі теплі пальці лягли Габрові на обличчя.
– Ну що?
– Нічого не виходить, – сказав жіночий голос.
– Боляче, – простогнав Габр.
– Ось відмочка.
– Це не допоможе, – мовила жінка. – Потрібний розчин андростілла.
– Де ж ми його візьмемо, чорт забирай?
– Я ніколи з цим не мала справи. Наскільки я знаю, подібні речі знімаються андростіллом.
– Як ти не знаєш? – пролунав хрипкий голос. – Тобі ж самій ставили пломби.
– Це було так давно, і я нічого не пам’ятаю, – відповіла жінка.
– Коз! Іди сюди! Негайно організуй експедицію до мегаполіса за андростіллом.
– Слухаю, генерале.
– А тепер залиште нас.
Габр почув тупіт багатьох ніг, що віддалялися.
– Ну от, – сказав хрипкий голос, коли шум затих. – Ти в безпеці.
– Що таке "генерал"?
– Це старе слово, означає "начальник". Чорт забирай, ти живий, хлопче! – Габра поплескали по плечу. – Ми думали, тебе вже угробили. Ну і стіною тебе відгородили, якби мене не умовили взяти великий ультраріз, все пішло б до біса. Суцільна сталь.
– Ви зруйнували стіну? – запитав Габр.
– До бісової матері – і стіну, і стелю, все їхнє гадюче гніздо. Ну, відпочивай. Завтра хлопці дістануть андростілл – ми тобі зішкребемо ці сковорідки з очей. І більше ні про що не запитуй. Твоє завдання зараз – набратися сил і отямитися.
– Ваших багато загинуло? – запитав Габр.
– Відпочивай, хлопче, відпочивай.
Людина, що сиділа поруч, пішла, і Габр залишився наодинці.
Всім службам екстреної дії, включно з групою "Бізон"
Цілковита готовність. Група Окса Нюрпа. Знешкодити.
1-й заступник Голови Державного контролю
Із газети "Відомості квадрата 12-К"
Регіональний чемпіонат із орієнтування
Вчора закінчився чемпіонат нашого квадрату з орієнтування. У чемпіонаті брали участь найкращі спортсмени сусідніх квадратів. З результатом 4 м 20 см переміг Зил Говк із п’ятнадцятої вулиці, що розпізнає рухомий об’єкт із другої спроби. Заслуговують на увагу і результати призерів Еї Чиж і Жюра Авза. Досить високі показники дозволяють сподіватися на вихід до фіналу великого квадрату. Не забуваймо, що саме в нашому квадраті народився чемпіон мегаполіса Абр Сюз. "Ми хочемо бути як Абр", – сказала нашому кореспондентові Ея Чиж.
Біз Варк
Засідання Вищої Наради квадрату
Відбулося засідання Вищої Наради квадрату. З доповіддю "Про подальшу автоматизацію близького простору" виступив другий заступник голови Електронного контролю Уяр Ванр. Відзначено відставання в темпах оснащення вулиць новими акустиками, які випромінюють нейропромені. Безпосередній контакт нейродатчика з мозком здається ще незвичним для багатьох співгромадян, тим часом самоочевидною є перевага нового орієнтатора, якщо брати до уваги перш за все швидкість орієнтування і відмінну від дотикового способу чіткість сигналів.
Як свідчать історіософи, така сама реакція була у наших предків, коли вони переходили від механічного на слухове і дотикове орієнтування. Проте сьогодні ніхто з нас уже не може й уявити своє життя без останніх. Здається диким і неможливим рухатися слідом за механічним предметом. Техніка принесла людині справжню свободу, і запитаємо себе: чи не призведуть нейродатчики до ще однієї такої революції в нашому житті? Адже радіус їхньої дії незрівнянний із радіусом слухових і дотикових орієнтаторів. Ми не здатні навіть уявити, якими можуть стати світ і людина в майбутньому чи'сленні.
Явр Бурк
Пожежа в лікарні
В одній із диспансерних лікарень квадрату 8-ДК-1 сталася пожежа. За попередніми даними, загинуло дев’ять чоловік персоналу. Вважають, що загорілася електропроводка. Спеціальна комісія з’ясовує причини пожежі.
Бер Сажк
Прозора Пляма
Окс взяв його за руку і повільно повів. Над головою шуміли дерева.
– Тут немає орієнтаторів, ми живемо самі по собі, як жили багато числень тому.
– А ви хіба живете не в квадраті 4-Б?
– Це прикриття, – сказав Окс. – Там я, чорт візьми, просто жебрак – для Державного Об’єднання. А тут…
Він зітхнув.
– Куди ми йдемо?
– Ми тобі знімемо сковорідки, хлопче. Ти будеш нашими очима – знаєш, скільки наших через тебе загинуло? Тож ти для нас на ціну золота. Багато років ми чекали і шукали зрячого. І от, чорт візьми, є ти. Запам’ятай: твої очі, які бачать, – це все твоє надбання, єдине, що в тобі цінне, чим ти виділяєшся. Твої очі – це наша зброя. Обережно, тут дерево.
Вони обійшли дерево і знову вийшли на стежку.
– Нас не знайдуть? – запитав Габр.
– Ні, – засміявся Окс. – Ми в Прозорій Плямі. Що це таке? Нашим попередникам із 16-го числення, чорт візьми, вдалося винайти нейтралізатори – це такі штуковини, хлопче, без яких нас би всіх виловили, як комах.
– Ви сказали "попередники"?
– Так, чорт візьми! Ти тепер маєш знати все. Давай присядемо.
Вони намацали біля стежки повалене дерево і сіли на нього.
– Тут тихо, – сказав Окс. – Так ось, слухай уважно. Зрячі час від часу народжуються всі ці числення, але Міністерство контролю їх виловлює і знешкоджує. Там є спеціальний відділ, який цим займається.
– Вони насправді думають, що мають справу з психічно хворими?
– А чорт їх розбере. Виконавці можуть думати і так, а про верхні ешелони ми нічого не знаємо. І от, уяви собі, люди, які бачили світ, потім доживають у квадраті 4-Б. І це відбувається вже багато числень… Що робити такій людині? Чи може вона забути про потрясіння, яке колись сталося в її житті? Колись дуже-дуже давно виникла група, потім партія, що складається з колишніх зрячих. Одне покоління працювало для іншого, і ось нарешті зрозуміли, хлопче: доки вони будуть сидіти в квадраті 4-Б, зробити щось неможливо, бо там усе під контролем. А спроби влаштуватися поза мегаполісом завжди провалювалися, розумієш? Адже вони промацують локаторами величезні території навколо, втекти і сховатися нереально. Дві або три віддалені бази, засновані в минулих численнях, були легко стерті з лиця землі. І тоді виникла єдина надія: зробити апарат, який би блокував щупальця локаторів.
– Як це? – запитав Габр.
– Як! Створюється пляма, невидима для локатора, чисте поле, розумієш?
– Хіба це можливо?
– Як бачиш, – засміявся Окс. – Над цим, сидячи в трущобах квадрату 4-Б, працювало кілька поколінь, таємно. Для цього засилали своїх людей у технічні лабораторії. Коротше, в минулому численні нейтралізатори нарешті придумали і відразу створили невидиму базу, на якій ми зараз знаходимося. Ти зрозумів, чорт забирай?
– Так.
– Ми вже третє покоління тут. Третє покоління…
– І про неї нічого не знають?
– Вони не розуміють, звідки ми з’являємося і куди зникаємо. А намацати нас руками не так-то просто!
Окс голосно засміявся.
– Тепер слухай, хлопче. – Він поклав Габрові руку на плече. – Якого біса ти зв’язався з цією бабою?
Габр весь напружився.
– Не будь мямлею, – сказав Окс. – Не тримайся за спідницю. Ти знаєш, хто тебе запхав у бокс-камеру?
– Я просив би не говорити про… – Габр затнувся.
– Протри очі, хлопче! Ми за тобою давно стежимо, ти був у наших розрахунках іще двадцять років тому. Чого ти так здивувався? У тебе прапрапрадід був зрячим. Ми маємо доступ до картотеки Центру статистики. Ми чекали. Вони чекали, і ми чекали, і ось ми тебе нарешті перехопили. А ти мало не зіпсував нам усієї гри… Довірився бабі…
– Я…
– Вислухай всю правду, тоді говори, – перебив Окс.