Біблійні пригоди на небі і на землі

Юрій Ячейкін

Сторінка 2 з 28

Вiн натиснув на пультi кнопку, що з'сднувала з iнформбюро Диско-Теки, i попрохав:

— Будь ласка, дайте уривок, який я вам замовив.

З гучномовця залунав зразково вiдрегульований баритон без шморгання та астматичних хрипiв:

"Оскiльки значно збiльшилася кiлькiсть людей, то з'явилися серед них дуже гарнi дiвчата. I найбiльш яснолицi янголи покохали ух, внаслiдок чого ступили на шлях збочень. I надихнулися вони, i мовили:

— Пiдемо на Землю i оберемо собi жiнок помiж найчарiвнiшими дочками людськими".

— Як це романтично! — зiтхнула Кра Суня i млосно зашарiлася (я аж втретс замилувався).

А баритон не вгавав:

"Тодi Семiазас, якого Всевишнiй поставив князювати над найблискучiшими янголами, мовив ум:

— Цей намiр прекрасний, але я побоююсь, що ви не наважитесь здiйснити його. Доведеться менi самому народити дiтей вiд чарiвних дочок людських.

Та всi заприсяглися:

— Дасмо слово здiйснити наш намiр! I хай буде проклятий той, хто його порушить.

I посдналися вони присягою. I було ух двiстi душ попервах. I трапилося це в той час, коли жив Iаред, батько рноха.

I подалися вони з небес разом i зiйшли на гору Хермонську, гору присяг. I ось iмена двадцяти найзатятiших помiж ними: Семiазас, Атаркуф, Арасiел, Хобабiел, Хорамам, Рамiел, Сампсiх, Закiнел, Балкiел, Азакiел, Фармар, Амарiел, Анагемас, Фаузаум, Самiел, Сарiнас, Евмiел, Тирiел, Юмiел, Сарiел. Вони та iншi, i багато хто ще узяли жiнок в дружини в роцi 1170-му по сотворiнню свiту. I вiд шлюбiв цих народились велетнi...".

— Ах, як це зворушливо! — зiтхала i млiла Кра Суня, а я нею невтомно милувався.

— Що це? — запитав сухар Кi Бер.

— Книга мiсцевого iнтелектуала рноха, — пояснив Циркуль Кут.

— Хiба такий iснус насправдi? — здивувався я.

— Ось це я й доручаю вам з'ясувати, — мовив генiальний супернавiгатор.

— Докладемо всiх зусиль! — щиро зобов'язалися ми в один голос.

4. НАДIт I СУМНIВИ

Для нас не становило жодних труднощiв з'ясувати, що сдиний придатний нам рнох очолюс поважну установу з дикою назвою "Головблажзабез". Наш корабельний синтетичний Мо-Зок без особливих труднощiв розшифрував уу як "головну парафiю по забезпеченню блаженством".

Але чи вiн i с той дотепний iнтелектуал, якого намацав генiальний Циркуль Кут?

Чи насправдi саме вiн написав гостросюжетний апокриф про iнтимнi пригоди янголiв на Землi?

Бо чи до лиця солiдному патрiарховi найвищого чину вдаватися до фривольних i сумнiвних лiтературних вправ?

Щось тут не те...

Однак нас окрилювало надiсю пряме посилання в рукописi на Iареда, батька Автора. А наш рнох з "Головблажзабезу" i був сином того Iареда. Я наголошую на цiй обставинi тому, що мався ще один рнох — син карного злочинця Кауна.

Родовiд блажзабезiвського рноха поки що в iсторiу нiчим не уславився. Тут, на Землi, щоб понiжитись у променях слави, треба або вибити когось, або вчинити щось вкрай аморальне, або верзти такi дурницi, якi б всiх навiки вразили свосю непрохiдною глупотою. I тодi, о диво, це старанно занотовусться до мiсцевого часопису — Бiблiу.

Примiром, узяти рiд Кауна, первiстка прабатькiв Адама i рви. Нащадкiв у нього вже досить багато: рнох, Iрад, Мехiаель, Мафусал, Ламах, вiд якого на сьогоднi сущi сини Iавал, Iувал, Тувалкаун та дочка Ноема. А зажили гучноу слави з усього цього генеалогiчного древа лише двос — Каун. та Ламах.

З Кауном все ясно: вiн прирiзав, мов баранця, рiдного брата Авеля. А от з Ламахом — складнiше.

Ламах примудрився уславитися подвiйно — аморальнiстю i дурiстю. Вiн укладався спати одразу з двома дружинами — Адою та Цiллею. Вiд кожноу мав по двос дiтей. А молов таке, що вуха в'янули!..

— Жони Ламаховi.! — якось заволав вiн, що й занотовано в Бiблiу. Уважте слова моу: я вбив мужа i згубив отрока! Якщо за Кауна вiдплата буде всемеро, то за Ламаха в сiмдесят разiв всемеро.

— Фi, як огидно! — з такою гидливою вiдразою закопилила рожевi губки Кра Суня, що я аж замилувався.

— Паталогiчний потяг до злочину, — поставив непомильний науковий дiагноз далекий вiд емоцiй Кi Бер.

Рiд же рноха йде вiд третього сина Адама та рви, якого нiхто вже й не пам'ятас, бо за ним нема нiякого злочину. Хоч i важко було, та дiзналися його звали Сiф. Так само поглинула плебейська безвiсть його нащадкiв рноса, Каунана, Малелеула та Iареда. Аристократизм без пролиття кровi неможливий.

I от що найдивнiше: обидва роди живi i досi у повному складi, починаючи вiд Кауна i Сiфа, яким минуло вже понад дев'ять сотень рокiв. Правда, синтетичний Мо-Зок радить скорочувати вiк патрiархiв у десять разiв. А набавляють вони собi рокiв, щоб зажити бiльшоу суспiльноу ваги як люди з багатющим життсвим досвiдом. Знову ж таки — це допомагас керувати. Недарма головна настанова всiх без виняткiв iнструкцiй складасться з двох слiв:

— Слухайся старших!

5. ЧИСТИЛИЩЕ ПЕРЕД СВЯТ-МIСЦЕМ

Головна кумирня по забезпеченню блаженством своуми архiтектурними особливостями нагадувала канцелярську мегатумбу. З деяким хвилюванням ми переступили уу порiг: це була перша установа на дивнiй планетi, яку ми наважились вiдвiдати.

У прийомному чистилищi стояв крижаний холод i мертва тиша, хоч вздовж стiни нерухомо стояла досить довгенька черга. З облич закам'янiлих вiдвiдувачiв ясно читалося, що всi вони — великомученики.

Стiна перед ухнiми очима була шикарно орнаментована промовистими штампами на всi випадки службового життя:

ЗАЙДIТЬ ЗАВТРА!

РЕМОНТ!

ЗАЧИНЕНО НА ПЕРЕОБЛIК!

ЙДЕ НАРАДА!

ПРИЙОМУ НЕМА I НЕ БУДЕ!

ПЛЮВАТИ ЗАБОРОНЕНО!

Подейкують, що одного разу щось наплутали i табличку "Зачинено на переоблiк" почепили на громадську вбиральню. Але це трапилося в iншiй спархiу i до мосу космiчноу оповiдки нiякого стосунку не мас.

Гарненька жриця гадючим поглядом гiпнотизувала чергу великомученикiв. Не маю сумнiву, що якби в цьому чистилищi з'явився гiгантопiтек, вона б вмить перетворила його в занюханого пiгмея. Та на мене, що пройшов спецiальний психотерапевтичний гарт, уу моторошнi чари не дiяли.

— Абра кадабра! — ввiчливо сказав я.

Та не встиг робот-тлумач перекласти на людську мову мос альдебаранське привiтання, як зi жрицею сталася дивовижна метаморфоза.

Дiвчина легко пiднялася з-за столу, привiтно посмiхнулася i привселюдно сотворила чудо: вiдчинила дверi до святоу святих — особистоу кумирнi патрiарха найвищого чину.

Великомученики остовпiли.

— Пане рнох, — нiжно проворкотiла ця спритна особа, — до вас iншомовна делегацiя...

— Хай заходять!

— Прошу! — усмiхнене мовила вона i зачинила за нашими спинами дверi.

6. ПIД ПЕРСОНАЛЬНИМ НIМБОМ

Патрiарх рнох нiжився пiд ласкавими променями персонального нiмбу, явно розрахованого на iсрархiчний вирiст його носiя. Зараз нiмб був патрiарховi не за розмiром. Пiд ним вмiстилося б з пiвдюжини таких носiув, як рнох, але самого патрiарха це, очевидно, анiтрохи не турбувало, а навпаки тiшило.

Трiйко штатних лакуз курили свосму владицi густий фiмiам. На вилогах хитонiв були написанi iмена кожного з них — Гог, Магог i Демагог.

— Абра кадабра! — привiтався я.

— Здоровенькi були! — негайно переклав Кi Бер.

— Привiт, привiт, — кисло озвався патрiарх.

— Арба дакарба акра бакра Альдебаран! — гордо повiдомив я.

— Ми посланцi планетноу системи Альдебарана, — переклав робот.

— А тепер ви опинилися в системi сонцесяйного рноха, — солодко проспiвав Гог.

— Ми летiли багато свiтлових рокiв, щоб зустрiти братiв по розуму, старався ретельний роботтлумач.

— Звернiться в адресний стiл, — флегматичне порадив Демагог. — Там вам слiд вказати рiк народження братiв, ухню стать, iм'я та по батьковi, з якого колiна вони походять...

— Ми вже зустрiли ух! — захоплено вигукнула розбурхана першим офiцiйним контактом з людьми Кра Суня.

— Нашiй радостi немас меж, — дещо стриманiше виголосив я обов'язкову контактну формулу.

— То чого ж ви вдерлися до мене? — раптом набурмосився патрiарх. Командировочнi посвiдчення ви могли вiдмiтити i в канцелярiу...

— Ви нас не зрозумiли, — розгублено пролопотiла Кра Суня. — Ми прибули тунелем субпростору з позачасовими феноменами на пi-мезонному зорельотi!

— З неба! — бiльш дохiдливе пояснив я, до краю спрощуючи повiдомлення.

— А довiдка у вас про це с? — з байдужим, аж сонним виразом на обличчi запитав Магог.

Я ошелешено замовк.

На нас дивилися, мов на iдiотiв.

Кi Бер вiд безсилоу лютi скреготав усiма своуми блоками.

В прекрасних очах Кра Сунi блищали сльози. Але я тiсу митi навiть забув (сам не знаю, як це зi мною сталося) помилуватися цiсю вишуканою чарiвницею. Замiсть того я зловiсно просичав:

— Амба карамба!

Робот-тлумач не вважав за потрiбне перекладати отi моу цiлком приступнi для розумiння слова.

7. НЕСПОДIВАНКА ЗА НЕСПОДIВАНКОЮ

— А ви не гарячкуйте, — зупинив мене патрiарх. — Ми не такi дурнi, як ви думасте, i розумiсмо, що ви прилетiли до нас, а не до мавп.

— Мавпи вам добових не випишуть i номер у готелi не замовлять, нахабно пояснив Демагог.

— Ми розумiсмо також, — вiв далi патрiарх, — що, коли с в наявностi зорелiт, значить, хтось таки прилетiв. Але ми не впевненi, чи це ви прилетiли, чи хтось iнший. Не знасмо також, звiдки ви або якiсь iншi з'явилися. Де гарантiя, що ви або якiсь iншi прилетiли саме з Альдебарана, а не, скажiмо, з Сiрiуса? Такоу гарантiу у нас нема, бо у вас — нi довiдок, анi посвiдчень... Це ж несерйозно, громадяни! Ну, що я з вами тепер робитиму?

Ми пригнiчено мовчали, переможенi його залiзною логiкою.

— Ну то що, довго будемо в мовчанку грати i марнувати дорогоцiнний час вiдповiдальних працiвникiв? — уже ласкавiше пробурчав рнох, милуючись нашою цiлковитою безпораднiстю. — Скiльки, кажете, мандрували?

— Краба аба!

— Ну, от бачите... Пару мiсяцiв ще витримасте, нiчого з вами не станеться. Вiдпочивайте, набирайтеся свiжих сил... А ми тим часом влаштусмо науково-теоретичну балаканину з питання прийому космiчних заблуд без довiдок та командировочних посвiдчень. Мабуть, я сам, особисто, докладу всiх зусиль, щоб це питання поставити...

Остання його заява запалила кабiнетних блюдолизiв на схвальний спiв.

— Руба! — гукнув Гог.

— А то й ребром! — помiрковано додав Магог.

— Та ще й загострено! — захоплено верескнув й мерзотник Демагог.

Патрiарх розчулено засвiтився, як i його безрозмiрний нiмб.

— Iдiть собi з богом, — помахав вiн нам ручкою.

1 2 3 4 5 6 7