Знищити їх мусиш, одначе прилюдно, так, щоб увесь нарід бачив це й переконався, що це ніякі не боги, тільки німе, безсильне дерево. Треба цих ідолів звалити й виставити на поругу, а потім знищити вогнем. Тоді всі пізнають, що вони не богам поклонялися, тільки німому дереву й камінню.
— Добре, я зроблю так!
І покликав до себе начальника гриднів Руальфа та наказав йому, щоб на другий день скликав нарід перед горб, що на ньому стоять ідоли.
— А як уже нарід зійдеться, — казав йому князь Володимир, — усіх менших богів звалиш, порубаєш і знищиш вогнем, а Перуна велиш прив'язати коневі до хвоста та гнати коня з ним аж до Дніпра, а при тому бити весь час Перуна киями. А потім відв'язати Перуна й пустити на Дніпрові хвилі.
Вскорі вістка про цей княжий наказ дісталася до поганських жерців. 1 вони вийшли на вулиці Києва та стали кликати:
-Кияни! Ви сидите спокійно по домах ваших, а князь Володимир, що вирікся старих богів наших, страшне діло розпочав! Він велів усіх богів, що їх сам поставив на горбі біля княжого терема, звалити й одних порубати топорами, а інших спалити вогнем. А вже найгірше діло затіяв із нашим найвищим богом Перуном. Грізного й могутнього бога Перуна велить він прів'яза-ти на сором і поругу коневі до хвоста та волочити його так по Києві. Люди, спішіть рятувати Перуна, а то Перун важко покарає вас, кине громами та спалить увесь Київ!
Але кияни здебільша байдуже слухали погрози і заклики поганських жерців. Були й такі, що говорили:
— Наш князь знає, що робить. А зрештою, коли Перун грізний і могутній, то нехай не дасть себе на поругу!
Коли рано биричі кликали нарід на гору з поганськими ідолами, нарід ішов туди з цікавості, а не щоб боронити ідолів.
Як тільки нарід зібрався, Руальф велів рубати топорами богів. І повалилися ідоли додолу, тільки Перун ще стояв.
Потім отроки скинули порубаних ідолів на купу й підпалили. Бухнуло полум'я, й ідоли загоріли ясним полум'ям. А Руальф говорив:
— Бачите, люди, кому ви поклонялися! Це звичайне дерево, що горить, і тільки попіл з нього лишиться. Те саме буде із Перуном, але ми приготовимо для нього щось інше. Отроки, приведіть коня!
Отроки привели коня. Руальф велів прив'язати Перуна коневі до хвоста. Тут надбіг Перунів жрець Боримир:
— Люди, кияни, не дайте насміхатися над нашим богом Перуном, не дайте зневажати його!
Зачув це Руальф і сказав до жерця:
— Жерче, коли твій Перун — бог, то він сам не дасть себе на поругу. Але я тобі кажу, що це звичайне дерево!
І покликав Руальф дванадцять отроків, і сказав їм:
— Ідіть за конем і бийте ідола палицями!
Пустили коня, а кінь, що бажав увільнитися від тяга-ра, гнав від терему Боричевим уїздом. Дванадцять отроків бігло за ним та било Перуна киями. 1 ніхто не пробував боронити його. Тільки гурт старих жінок ішов за Перуном і заводив, як по мерцеві.
— Ой, Перуне, Перуне, не карай нас, ми тому не винні. Перуне, боронися і не дай знущатися так над собою...
А Руальф говорив знову:
— Бачите, кияни! Ви були темні й почитали цього ідола, цей кусень дерева, як бога! А ось ці отроки б'ють його киями, а він не борониться й не карає їх, бо не може. Це колода дерева!
А кінь гнав і гнав, а отроки били й били Перуна з усіх сил киями.
Аж добіг кінь до Дніпра. Тут отроки відв'язали Перуна й пустили його на плесо ріки.
На приказ Руальфа отроки сіли в судно і попливли за Перуном. Як Перун причалював до берега, то відштовхували його веслами, й він плив дальше. Аж холи минув так пороги, залишили його. За порогами викинула його вода на піскову косу на Дніпрі, й тому ще довго потім звали цю косу "Перуновою".
А священник й жерці по майданах і вулицях Києва проповідували слово Боже. Люди збиралися довкола та слухали пильно й уважно. 1 щораз більше розуміли, що їх поганська віра неправдива, а правдива тільки віра в одного Бога, що сотворив увесь світ і тим світом кермує. Вже багато жерців схилювалося до християнства. Про одного молодого жерця знали всі, що він заходить до священника церкви святого Іллі, о.Григорія й там навчається Божого закону.
1 небавом почули його на вулицях Києва, як він проповідував Христову науку.
Це ще більше з'єднювало людей для християнської віри, ще більше закріплювало переконання, що християнська віра одиноко правдива.
— Коли вже жерці пристають до християн і проповідують християнську науку, то видно, що християнський Бог правдивий і могутній! — говорили люди заєдно.
Так пройшов травень, червень, липень. В останій день липня появилися знову биричі на вулицях города та кликали:
— Кияни, князь Володимир голосить: "Завтра вранці приходіть усі на ріку! Хто завтра не прйде туди, чи багатий, чи вбогий, чи прошак він, чи раб — буде мені противний!
А люди допитувалися в биричів, чого мають туди йти, що там буде. І відповідали биричі:
— Князь бажає, щоб увесь його нарід став християнський. Будуть вас християнські священники хрестити водою Дніпровою й надаватимуть вам християнські імена.
Коли люди почули таке, говорили:
— Коли б християнська віра не була добра, не прийняли б її князь і бояри!
І вранці, в середу, дня 1 серпня 988 року, нарід юрбою спішив над ріку. Коли вже велика юрба заповнила Дніпровий беріг, вийшли священники й говорили людям про Тайну Хрещення. Говорили про первород-ний гріх перших людей Адама і Еви, про Ісуса Христа, що зійшов із неба, щоб спасти рід людський від цього гріха, та що святим Хрещенням обмиваємося з цього гріха, Небаром появився й митрополит з єпископами і почетом духовенства, а за ними князь Володимир із княгинею Анною та зо своїм почетом. Князь і княгиня були зодягнені в гарні одяги на візантійський лад.
Почалося насамперед водосвяття. Митрополит з єпископами освячував серед молитов і співів воду в Дніпрі. По водосвяті митрополит промовив до народу:
— Кияни! Оце освятили ми воду Дніпра водою зі святої ріки Йордану. А свята ця ріка тому, що в ній хрестився сам Господь Бог наш, Ісус Христос, і над цією рікою об'явився Бог наш, Ісус Христос, і над цією рікою об'явився Бог у Тройці пресвятій. Своїм хрещенням установив Христос Тайну Хрещення для нас усіх. І ваш князь, що дбає не тільки про ваше тілесне добро, але й про душі ваші, хоче, щоб ви сьогодні очистилися святим Хрещенням від первородного гріха та стали дітьми Божими. Тож входіть у ріку — окремо жінки, окремо чоловіки!
1 входили люди в ріку та стояли в воді, одні по шию, інші по груди, а діти при березі по груди. Маленьких дітей держали матері й батьки на руках. Священники стояли здовж на березі й голосно читали молитви.
Кожний священник надавав одно ім'я всім киянамо, що стоялиж в ріці напроти нього.
Один священник хрестив: "Хрестяться раби божі на ім'я Василь; інші: Петро, Іван... Священники, що хрестили жінок, голосили: "Хрестяться рабині божі на ім'я Марія; інші: Ірина, Олена...
Неслися молитви та співи здовж ріки, а на лицях усіх людей малювалася радість. А на небі сяяло сонце так ясно, так дуже ясно, як рідко. А все небо було чисте, чистісеньке, ні хмариночки на ньому не видко, тільки ясна синява простягалася над Дніпром і над Києвом, городом благословенним. А на землі царила тиша, ніде вітру навіть не чути — тільки спів і молитви
линуть до неба. Здавалося, що все небо й земля радіють, що тілько душ єднається у вірі Христовій. А князь Володимир підніс руки до неба і молився:
— Боже! Ти, що сотворив небо й землю, глянь на нових людей і дай їм, Господи, побачити Тебе, правдивого Бога, як бачили Тебе християнські країни. Закріпи в них віру правдиву й незмінну й мені поможи на супротивного ворога, щоб, надіючись на Тебе, переміг я його хитрощі та підступи його...
Скінчився обряд хрещення. Люди швидко зодягалися та помалу стали розходитися, вдоволені та щасливі, піднесені на дусі, з надією на нове краще життя.
А митрополит сказав до князя Володимира:
— В цей день, що його сотворив Господь, радіймо і веселімся в ньому. Княже, поки на землі житиме твій нарід, поти буде пам'ятний і радісний день 1 серпня.
І справді від цього великого дня весь Київ мов відродився, помолодів та й почав нове, зовсім нове життя.
І всі хвалили, славили, величали мудрого й розумного князя свого, а співці оспівували по прилюдних місцях хрещення киян і славу князя Володимира, якого звали "Ясним Сонечком".
Так сповнилося пророцтво св. Андрея Первозванного, виголошене колись на київських горах, що "засіяє на цих горах благодать Господня".
І став над Дніпром хрест, який своїми могутніми раменами обняв і з'єдинив усі землі русичів хоробрих.
ПОЯСНЕННЯ:
1 Камські болгари — фінське плем'я, що жило над ріками Камою і Волгою. В часах Володимира Великого були вони магометанами.
2Луда — зверхній одяг, подібний до маитилі, який носили варяги поверх зброї.
3Сапоги — повстяні чоботи, різної окраски, найчастіше зеленої і червоної.
4Колодники — воєнні бранці, яких заковували звичайно в деревляні колоди або диби. Теліга — віз на 2 колесах.
6Гридниця — кімната в княжому теремі, де пробували гридні — це є вояки, що становили княжу прибічну сторожу.
7Отрок — паж, хлопець до двірських послуг.
8Тяжа — судова справа; тяжебні — люди, що позивалися в суді.
9Видоки — свідки судові, що бачили навіч злочин.
10Послухи — свідки, які тільки чули про якусь справу.
пБохмичі — магометани; Бохмет — так називали Магомета після староруської вимови.
12Лапотники — люди, що ходять у личаках або лаптях.
131дол — дерев'яна або кам'яна статуя поганського божка.
14Магомет — основних Ісламу /турецької віри/. Жив у роках 570-652 по Христі. Був родом із міста Мекки в Арабії. Як купець, зазнайомився з різними вірами, а передусім з християнською та жидівською, запозичивши багато иаук з цих двох вір, придумав нову віру, яка від нього зветься — магометанською вірою. Проповідував свою науку спершу в Мецці, а що тут найшов багато противників, то мусив у році 622 утікати з Мекки до Медіни, де найшов багато приклонників для своєї науки, і з ними здобув Мекку, а відтак усю Арабію. Його наслідники — каліфи — поширили іслам на цілім Сході. Одним з найславніших каліфів був Гарун-аль-Рашід з Багдаду.
Равві /єврейське слово/ — учитель, що навчає правд з Письма Святого.
16Кіновар— рід червоної краски, уживаної в середних віках до малюнків на пергамінах; цю краску звемо тепер — цинобер.
17Солунь— грецька пристань на північно-західному побе-режі Егейського моря /Салоніки або Тесалоніки/.