У своїй каюті, схожій на номер в районному готелі (ліжко, письмовий стіл, стілець, тумбочка, в стіні — імітація — ілюмінатор з набрид— ливими зоряними сузір’ями — їх аж 88! Думав… Про що? Не збивайте мене, не збивайте!… Бо забуду про що я думав… Ага… Чи є життя у Всесвіті?
У космосі… Я ж бо — астробіолог. Дійшов до висновку, що мовби є. На планеті Земля. Якщо тільки вона ще є, в чому я починаю сумніватися… А чи є життя на Карлі-Марксі? Навряд. Хіба у вигляді мікроорганізмів з якими контакту не встановиш… А втім, чи є життя на Марсі, котрий Карл, — за цим слідкує обсерваторія Лоуелл — хай вона і розбирається!..
25 ЧИСЛО НЕ ЗНАЮ. ЯКОГО МІСЯЦЯ. ВЗАГАЛІ — ДИВНО: ЧИСЛО Є, ЯК ЩОЙНО ВИЯСНИВ, А МІСЯЦЯ НЕМАЄ. ТРЕБА ПРО ЦЕ — ПРО ЗНИКНЕННЯ МІСЯЦЯ ДОПОВІСТИ КОМАНДИРОВІ КОРАБЛЯ… ЗАГАДКОВЕ ЗНИКНЕННЯ МІСЯЦЯ.!!!)
Борт космічного корабля "Геліос".
Я ніби передчував: сьогодні мені цілісіньку ніч снилися якісь два незвичайні пацюки. Їй-право, таких я ніколи не бачив: чорні, отакезні!!! ОТАКЕЗНІ!!! Дивно. Дуже дивно. Як вони проникли? На космічний корабель. От зарази! Я довго думав і ось до чого нарешті додумався: внутрішній інтер’єр корабля обшитий деревом… Пацюки прогризли в ньому дірку. Так, так, вони ж гризуни. Треба заявити, щоб дерев’яну обшивку змінили на залізну. Ліпше сталево— титанову, її пацюки не прогризуть. А так… Прийшли, понюхали і пішли геть… Дивно. ДУЖЕ ДИВНО!!!
27. ЧИСЛО ВСЕ ЩЕ Є, А МІСЯЦЯ ВСЕ ЩЕ ЧОМУСЬ НЕМАЄ. ПРО ЦЕ БУДУ ВДРУГЕ ДОПОВІДАТИ КОМАНДИРОВІ — ЯКЩО ВІН ЩЕ У НА Є. ВЧОМУ Я СУМНІВАЮСЯ…
Увесь день міркував: що за дивні пацюки приходили до мене вночі? І взагалі, де вони взялися на кораблі? Це ж не якась заіржавлена морська посудина, що набирає пацюків у портах, а космічний отой самий… Що саме — треба розібратися.
ЧИСЛО (НЕ ПАМ’ЯТАЮ ЯКЕ САМЕ. З КАЛЕНДАРЕМ У МЕНЕ НЕРОЗБЕРИХА).
Сьогодні за обідом в кают— компанії розповів про свій сон з пацюками.
Члени екіпажу "Геліоса" чомусь ні сіло, ні впало почали сміятися. Стривожившись, чи все у них гаразд із здоровим глуздом (можливо, на них вже почав негативно діяти замкнутий простір нашого корабля?), я розповів сон вдруге… Перестали сміятися… А то… заливали… Що я, мовляв, Гоголя начитався перед сном. Якого Гоголя? Який??. "Ревізора" написав? Який… "Ревізор"? Який городничий? Не Гоголю, не його Городничому снився сон з пацюками!
Коли я втретє розповів за обідом свій сон з пацюками — всі чомусь почали перезиркуватися. Так би і давно. А то… Гоголь… Який, між іншим, Гоголь? Який ревізор… городничий? При чім тут якийсь Гоголь, як це у мій сон приходили два пацюки… Я їх ледве вигнав з каюти, і тепер вони десь нишпорять на кораблі — треба бути обережним. Дивно. Дуже дивно.
ЧИСЛО (НАСТУПНЕ ПІСЛЯ СЬОГОДНІШНЬОГО).
… Прийшли, понюхали і пішли. Два пацюки. Чорні, ОТАКЕЗНІ!!! Прийшли, понюхали, і пішли… Ні тобі здарсті, ні до побачення. І що вони хотіли сказати своїм візитом? Дуже дивно. Мабуть, із космосу залізли до нас. Прогризли в обшивці дірку. А, може, вони з нами летять до Марса, котрий Карл?
… ЯКЕСЬ ТАМ ЧИСЛО. МОЖЛИВО, 25— е РІК ТОЙ САМИЙ, ЩО Й УЧОРА.
… Взагалі, політ на Марс має тривати 500 днів. В обидва кінці. Ми вже пролетіли 137 днів (про це я зовсім випадково почув в кают— компанії). До Марса, котрий виявляється, не є Карл, вже рукою подати… Його видно на екрані головного пульта. Щодень стає все більшим і більшим. Чому? Підозріло. ДУЖЕ ПІДОЗРІЛО! А ще ж нам доведеться на нього й сідати. Ну, дають! Я можу й постояти. Але тут мені заявили, що перша АМС "Вікінг-1" вже сідала на Марс, виявляється, у 1977 році (цікаво, а хіба в літочисленні був такий рік?) Машина— робот "Марс Соджоуер" на поверхню Марса, передавав інформацію про загадкову планету. Сядемо й ми.
ЧИСЛО. (СЬОГОДНІШНЄ І ЧАСТКОВО ВЧОРАШНЄ).
Дивно. Дуже дивно. Доведеться доповідати командирові корабля. Де взялися пацюки? Бррр!!! До Марса ще летіти й летіти, а в нас вже з’явилися пацюки. Що буде далі? Прийшли, понюхали і… І пішли. К такій матері! Нічого не сказавши. Що означає їхній візити Дивно. Дуже дивно.
32 ЧИСЛО ЯКОГОСЬ ТАМ МІСЯЦЯ (ДИВНО, МІСЯЦЯ ВСЕ ЩЕ НЕМАЄ, А ЗАЙВЕ ЧИСЛО ВЖЕ Є. І ВЗАГАЛІ, КУДИ ДИВИТЬСЯ НАШ КОМАНДИР? НАЙБІЛЬША КІЛЬКІСТЬ ДНІВ У МІСЯЦІ 31, А В НАС УЖЕ 32 ДЕНЬ З’ЯВИВСЯ. НЕВЖЕ ВПЛИВ КОСМОСУ ЧИ МАРСА?) ЧИСЛО. ТРЕБА ДІЗНАТИСЯ ЯКЕ??? А РАПТОМ — 33???
Політ на Марс все ще триває і триває все ще чомусь успішно. Чому саме успішно — треба розібратися.
Сьогодні за сніданком, коли ми всілися за великим столом в кают— компанії і нам подали вівсянку з чаєм, командир раптом стривожено заявив:
"Я запросив вас, панове, для того, щоб оголосити неприємну звістку. До нас летить ревізор!"
— Як… ревізор? — вигукнув я.
— А так… Летить і все. Його корабель швидший за наш і завтра він нас наздожене, пришвартується, пройде шлюз і з’явиться перед нами у всій своїй грізній красі.
— Звідки… летить? — зашуміли члени екіпажу тривожно. — Із Землі чи з Марса?
Командир подумав, розмішуючи пакетик у склянці окропу і задумливо відповів:
— Точно не знаю, із Землі чи з Марса, а точно знаю, що з Петербурга, інкогніто. Та ще із секретним наказом…
— От й маєш! — вигукнув хтось з астронавтів. — Не мала баба… отого самого…
Я вдав, що занятий вівсянкою, яка вже в’їлася мені в печінки.
А сам тим часом спішно-пожежно думав: чому ревізор та ще з наказом секретним? Ще й удає… приватну особу? Гм… Дивно. Дуже дивно. І — підозріло. Виходить, недарма мені снилися два пацюки… Досі, дякуючи Богу, ревізували інші космічні кораблі, а це дійшла черга й до нашого. А до Марса ще летіти цілий місяць. Чи встигнемо?
2007 ЧИСЛО, РІК 01.
Чому все-таки до нас летить ревізор? Не інакше, як затівається війна. От міністерія й присилає до нас ревізора — чи немає серед нас зради? А тому треба навести лад і в кораблі, і в деяких головах. Особливо, в головах. Треба вияснити чи ніхто серед нас — бува не хворіє? А коли хто захворів, такого негайно ізолювати і на дверях каюти марсіанською мовою написати діагноз його пожильця…
— З ким війна? — хтось запитав. (Хто саме — вияснити).
— Та хоча б… хоча б з турками, хтось відповів. (Хто саме — вияснити і доповісти куди треба).
— Таке сказонув! — заперечили мені. — Ми вже наближаємося до Марса — які турки?
— А раптом і вони летять до Марса?
Командир ще подумав і роздумливо мовив:
— Пригадується, ще городничий якось казав: нема людини, що за собою не мала б якихось— небудь гріхів. Ті хабарі беруть, навіть борзими щенятами, ті… От один як почне про сотворіння світу говорити — волосся дибки стає! От міністерія і хоче перевірити: а які ми. 3’явиться на нашому кораблі ревізор: "А, ви тут, голубчики? Що ви тут натворили, га?" Що ми тоді скажемо, га? А, може, на нас хтось доноси зробив? Так ми ж ніби хабарів не брали. Та й хто їх у космосі дасть — чекай, діждешся!..
ЧИСЛО…
Наш політ на марс все ще чомусь триває і все ще чомусь успішно, хоча успіхів в наявності і на розплід немає… суціль замилювання очей про успіх — треба про це чесно сказати ревізору…
"Е", сказав я собі (потім інші знагла заявлять, що то вони першими вигукнули "Е", тоді ж як "Е" першим вигукнув я).
Стривай, про що це я?
ЧИСЛО 00 ЯКЕСЬ. З’ЯВИВСЯ НОВИЙ МІСЯЦЬ, ЯКОГО НЕМАЄ НАСПРАВДІ. АЛЕ ЧИСЛО ВЖЕ Е. А РІК ЧОМУСЬ ВСЕ ЩЕ 2007— й, ЧИ — 7002— ий.
Новина! Наш лікар, замість того, аби нас лікувати, заперся в каюті не виходить. Навідріз відмовився.
Трахкали, трахкали у двері — мовчить.
Добре, що двері кают запираються по принципу дверей в купе поїзда. Це зроблено спеціально для того, аби на випадок душевного зриву у кого-небудь з астронавтів, хто-небудь під час польоту на Марс не зміг в своїй каюті ізолюватися.
Командир велів запасним ключем відкрити каюту лікаря, лікар був змушений заявити, що він… заспав. І не чув, як трахкали в двері. Дивно… Дуже дивно. Чомусь витягли з каюти… мене. Ну, дають! Не хворого лікаря, а мене. А я при чім? Але мене, незважаючи на мої рішучі протести до Генеральної Асамблеї ООН, повели на обстеження. А до Марса залишилося ще… днів… — чорт зна скільки ще днів залишилося! Відомо, що на політ зворотний на Землю, якщо вона ще є, буде потрібно 135 днів. Питання: де їх узяти, як жодного вільного дня в наявності!
Чи витримає наш лікар? Хто ж нас тоді лікуватиме? І взагалі… 95 відсотків атмосфери Марса з вуглецю. Кисню там лише 0,03 відсотки. Чим ми будемо дихати? Я зарані відмовляюся дихати вуглецем. Категорично й рішуче!
18 НОВЕМБЕРА ДО Н. Е., А ДО СОНЦЯ ВІД МАРСА 206 МЛН. КМ!
Наш політ на Марс все ще чомусь триває і все це чомусь успішно триває. Підозріло! Дуже підозріло. Хоча… Станція "Піонер-10", наприклад, знаходиться вже на відстані біля 11,5 мільярдів км від Землі — про це нам розповів командир, — і нічого: ЛЕТИТЬ! В напрямку сузір’я Тільця. В пошуках братів по розуму. Мусимо й ми летіти. Але на кий чорт здалися нам брати по розуму, як у нас і своїх братів ніде дівати. Інша річ — сестер по розуму. Треба про це заявити командиру.
Лікар знову не виходить з каюти. З ним — біда. А до Марса ще днів та днів. Що робити з лікарем? Корабель не зупиниш і назад на Землю не повернеш — як Землі вже взагалі немає. (Досі помилково вважалося, що вона є — 4,5 мільярдів років є. А я дізнався, що насправді її немає… (Треба дізнатися де ж вона поділася?)
2 °CЕМТЕМБЕРА до РІЗДВА ХРИСТОВОГО.
Невідомо де подівся ревізор, який спеціальним космічним кораблем летів нас перевіряти на предмет наявності в нас патріотизму і відсутності корумпованості — ці два пороки нині всім властиві. Патріотизм і хабарництво. Приємне з корисним. Особливо ці дві категорії присутні нашим політикам…
Мене знову витягували з каюти… Хоча при чім тут я, коли захворів наш лікар? У нього буцімто душевний зрив. Уявив себе народним депутатом і бореться за народ — так йому й треба. А постраждав від одноманітності польоту. Члени екіпажу йому набридли до чортиків. Так ніби депутати йому не набриднуть в сесійній залі. Які одне й теж теревенять. Нудьга. От і поплив лікар, уявивши себе народним депутатом невідомо, правда, якого народу. Так йому й треба! Бідолашний той народ, який невідомо… який…
Проте лікують чомусь мене. Заявив протест компанії НАСА і заодно компанії "Дженерал моторс".
Десь узявся на кораблі психолог.