І не буде ні бідних, ні багатих, ні царів, ні рабів, ні воїнів, ні убієнних...
Тут юрба заколивалася, заревіла, загула, а наперед вискочили воїни з блискучими мечами, щоб убити пророка.
— Тіло моє убиваєте, духа-ж вічно-живого не вбєте, бо вже настає царство його.
Сказав і впав розсічений мечем.
Увесь натовп іздрігнувсь і з грудей народу вилетів важкий стогін.
Тоді на міце вбитого пророка враз виступило з юрби десять, — пять з лівого боку і пять з правого.
І повернулись з народом у села та городи проповідувати там царство духа.
Коли-ж чорні душі довідалися про них, світлих, — зненавиділи їх, кинули в тюрму і присудили до страти.
А як убили цих десять, стало сто пророків.
Коли-ж убили цих сто — зявилася тисяча.
Так стає чистих духом чимраз більше й більше.
Ходять вони між нами й по днесь, і доти ходитимуть, аж настане на всій землі царство духа.