Зустрічається головачка Литвинова у Лівобережному Степу лише на околиці с. Верхня Дуванка, що в Троїцькому районі на Вороши-ловградщині. Росте серед чагарників, у балках, любить вогкі місцинки.
Зникає ця рослина внаслідок руйнування природних місцезростань: розорювання залишків цілинних степів по балках і байраках. Потребує створення заказників місцевого значення, культивування в ботанічних садах. Занесена до "Червоної книги СРСР".
РОДИНА ЖИМОЛОСТЕВІ
Велика родина жимолостевих нараховує близько 400 видів (16 родів), які переважно поширені у Північній півкулі. В нашій країні зростає понад 15 видів (5 родів), з них на Україні— 8 дикорослих видів (4 роди). Більшість жимолостевих — декоративні рослини, деякі види мають лікувальні властивості. Є серед жимолостевих і такі, що мають щільну красиву деревину — жимолость, калина, бузина тощо.
На території нашої республіки потребує індивідуальної охорони ліннея північна. Вона занесена до "Червоної книги УРСР". Ліннея північна. Дуже рідкісна реліктова рослина з розірваним ареалом.
Ліннея північна — сланкий вічнозелений півкущ, до 120 см завдовжки.
Стебло у неї нитко-видне, дерев'янисте. Від нього відходять прямостоячі бічні квіткові пагони. Короткочереш-кові листки округлояйцеподібні, зубчасті, супротивні.
Ліннея цікаво пристосувалася до перехресного запилення. Приймочка у неї розташована так, що може запилюватися тільки пилком з інших квітів. А щоб до нектару-принади не потрапили повзаючі комахи, чашечка і нижня зав'язь вкриті клейкими золотистими ворсинками. Поткнеться сюди, приміром, мураха й одразу ж збагне, що вище лізти нічого — назавжди приклеїшся! Клейка речовина також допомагає ліннеї розповсюджувати свої плоди: тільки-но якась тварина торкнеться плоду — він одразу ж прилипає до неї. На Україні ліннея північна зустрічається лише у двох місцях: під горою Пожижевська в Карпатах (хребет Чорногори) та на околиці міста Винники, що на Львівщині. Росте на заболочених місцях в заростях сосни муго в субальпійському поясі Карпат, у розріджених лісах і серед чагарників на рівнині. Зникає ліннея північна тому, що змінюються природні кліматичні умови, а також руйнуються природні місцезростання виду внаслідок господарської діяльності людини. Охороняється в Карпатському заповіднику.
ПОРЯДОК РАННИКОВОЦВІТІ
РОДИНА ПАСЛЬОНОВІ
Хто змалку не був здивований, дізнавшись, що картопля і дикий паслін — близькі родичі. І лише порівнявши квіти й плоди, погоджувався — схожі. А ще дивувало, чому це дорослі застерігали: не їжте багато плодів пасльону, бо занудить. Адже ж їдять картоплю. І потайки куштували, мабуть, солодкі темно-сині ягоди.
А от блекоту з ЇЇ брудно-жовтими квітами, що сповнювали усе довкола важким запахом, очевидно, здалеку обходили. Виявляється, чимало пасльонових росте у наших краях. Та ще більше їх у тропіках і субтропіках. Адже там їхня батьківщина, звідти деякі пасльонові потрапили до нас, і тепер ми навіть не уявляємо без них свого життя. Це насамперед картопля, помідори, перець — смачні й поживні продукти харчування; тютюн — технічна сировина; фізаліс, нікандра, петунія — декоративні рослини; беладонна, скополія, блекота — цінні лікарські трави... Пасльонові — трав'янисті рослини, кущі, навіть деревця з черговим простим листям. Квіти в пазушних, верхоцвітних суцвіттях, актиноморфні, тобто із симетричним розташуванням частин квітки, бувають і зигоморфні — неправильні. Чашечка п'ятилопатева, або п'ятироздільна. Вінчик буває від колесовидного до трубчастого, він п'ятилопатевий, зрідка двогубий. Тичинок 5, а в зигоморфних квітках менше (4—2). Запилюються пасльонові комахами, а в тропіках — птахами і навіть дрібними ссавцями. Плід — ягода або коробочка. Всього на земній кулі зростає 2700 видів (80 родів) пасльонових. У нашій країні зустрічаються 45 дикорослих видів, з них на Україні росте 18.
До "Червоної книги УРСР" занесена скополія карні олійська.
Скополія карніолійська.
Рідкісна зникаюча рослина.
Цей трав'янистий багаторічник сягає 20— 25 см заввишки. Стебло у нього галузисте, кореневище товсте. Листки еліптичні, спереду трохи зубчасті. Квіти одиночні, повислі. Віночок трубчастодзвоникоподібний, пурпурово-коричневий, усередині жовтувато-оливковий. Плід — куляста коробочка. Цвіте у травні — червні.
Скополія карніолійська, як і багато отруйних рослин, використовується в медицині. З неї виготовляють цінні лікарські препарати, що застосовуються при обезболюваннях. Ця рослина дуже декоративна, тому ще з кінця XVIII століття її почали вирощувати в культурі. Скополія карніолійська зустрічається в Карпатах, Розточчі-Опіллі, Західному Лісостепу та західній частині Правобережного Лісостепу. Росте вона в широколистяних дубово-грабових, часто букових і грабово-букових лісах серед чагарників, подекуди на галявинах, краях просік.
Надмірна заготівля кореневищ як лікарської сировини, суцільне вирубування лісу призвели до того, що скополія карніолійська швидко зникає. В деяких країнах вводиться в культуру як лікарська рослина. Для врятування цієї надзвичайно цінної рослини потрібно насамперед заборонити заготівлю кореневищ до відновлення запасів виду, створити заказники, у місцях зростання не дозволяти суцільного вирубування лісу. Скополія карніолійська занесена до "Червоної книги СРСР".
РОДИНА РАННИКОВІ
Дуже цікавий представник цієї рослини — коров'як. Рослина ця висока, майже вся вкрита густою шерстистою повстю. Листя у неї — довгасто-еліптичне, чергове. Цвіте ціле літо великими жовтими квітками, зібраними у густі китиці.
Росте коров'як на схилах, пісчаних місцинках, галявинах, по кущах, одне слово, там, де сухо. Вологу добуває довгим коренем. Та й листя у нього розташоване так, що вся вода під час дощу збігає до стебла, а по ньому — до кореня. Не боїться коров'як і спеки — на те в нього волосяний покрив, який значно зменшує випаровування.
І хоч рослина має назву тваринного походження, худоба до неї навіть не підходить: волосяний покрив коров'яку легко відділяється від листка й забиває тваринам рот. А от люди не обминають цю рослину — збирають під час цвітіння вінчики й сушать. Чай з них допомагає при простудах, кашлі, шлункових захворюваннях.
До ранникових належить також усім відомий льонок. До цвітіння рослина нагадує справжній льон. Льонок — бур'ян. Він отруйний для коней.
Дуже схожі на льонок ротики. Цю декоративну рослину залюбки вирощують в садах.
А ось і сам ранник. Рослина, яка дала назву не лише родині, а й усьому порядку. Росте вона в тінистих місцинках лісу, по кущах, канавах, берегах річок. Стебло у ранника гострочотири-гранне, ЗО—120 см заввишки. Листя супротивне, черешкове, видовжено-яйцевидне, пиль-часте. Кореневище м'ясисте, бульбовидно потовщене. У квітки червоно-бурий двогубий вінчик. Верхня губа довша од нижньої, дволопа-
тева. Нижня — трилопатева. Цвіте ціле літо, пахне неприємно.
Над ранником часто в'ються оси. Це вони, ласуючи нектаром, здійснюють перехресне запилення.
Ранник — отруйна рослина. У худоби, коли вона наїсться його вдосталь, може наступити параліч задніх ніг. Корови у такому випадку дають значно менше молока. Чималий рід вероніки також належить до родини ранникових. Усі, мабуть, знають вероніку лікарську — невеличку повзучу рослинку з голубенькими квіточками. В народній медицині нею лікують простуду і кашель. Не менш популярні і наперстянка великоцвітна та очанка татарська.
Серед отруйних ранникових — дзвінець великий та дзвінець малий. Ці рослини ще й напів-паразити: своїм корінням присмоктуються до
коріння інших рослин і витягують з них частину поживних речовин.
Назву дзвінець вони одержали завдяки плодам. Знаходячись у роздутій сухій чашечці, насіння на вітрі немовби дзвенить. Потрапивши у шлунок, це насіння може викликати запалення кишок і хвороби мозку. Навесні, здебільшого у заростях ліщини і граба, а часом і вільхи та бука, можна зустріти дивовижну рослину: безбарвне м'ясисте стебло з лусковидними листками та суцвіттям великих пониклих квітів. Це рослина-паразит з родини ранникових — Петрів хрест лускатий.
Ранникові нараховують понад 2800 видів (200 родів). Ростуть вони у теплих і помірних областях обох півкуль. В СРСР зустрічається 603 види (43 роди), у нашій республиці — 163 види (23 роди). Один з них — цимбохаз-ма дніпровська — занесений до "Червоної книги УРСР".
Цимбохазма дніпровська. Зникаюча рослина. Цінний для науки вид.
Трав'янистий багаторічник, від 5 до 15 см заввишки з густим сірувато-повстяним опушенням і багатоголовим коренем з короткими бурими лусками біля кореневої шийки. Стебла у цимбохазми дніпровської прості, їх дуже багато. Листки лінійно-ланцетні. Квітки великі, нечисленні, розташовані на коротких квітконіжках у пазухах нижніх листків. Віночок товстий, зовні білувато-пухнастий, з човноподібною губою. Цвіте рослина у червні. Ендемічна реліктова рослина цимбохазма дніпровська розсіяна в Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях. Любить кам'янисті місцинки, степові схили!
Зникає внаслідок порушення природних біотопів та зміни кліматичних факторів. Випробовується в культурі Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР (м. Київ).
Цимбохазма дніпровська потребує повної охорони, обліку усіх популяцій, створення заказників. Занесена до "Червоної книги СРСР".
ПОРЯДОК АЙСТРОЦВІТІ
РОДИНА АЙСТРОВІ
Найбільша родина рослин. Вона об'єднує понад 25000 видів (близько 1000 родів). Ростуть айстрові по всій земній кулі. Особливо багато їх в гірських районах, степах, пустелях.
Серед айстрових — однорічні трави і напівкущі, ліани, кущі, невеликі дерева. В СРСР відомо близько 3000 видів, в тому числі у нашій республіці — понад 450 дикорослих видів.
Листки у представників цієї родини чергові, іноді супротивні, без прилистків. Квітки невеликі, правильні і неправильні, одно— або двостатеві. Зібрані вони в кошики, що нагадують великі квітки. Запилюються здебільшого комахами, іноді вітром. Плід — сім'янка. Айстрові мають важливе господарське значення. Багато з них культивуються як овочеві культури — топінамбур, латук, цикорій, артишок, естрагон; як олійні та ефіроолійні — соняшник, сафлор, полин, деревій; каучуконоси — гваюла, кок-сагиз; лікарські — ромашка, арніка, цитварний полин, оман; декоративні — айстра, жоржина, хризантема, стокротки, чорнобривці, рудбекія та ін.
Як тут не згадати Олександра Олеся:
Опівночі айстри в саду розцвіли...