не звик даремне марнувати мову.
Якщо кажу, то, значить, варто слухать,
а ти хоч і віщунка, та сама
своєї долі, видно, не вгадаєш,
то я тобі скажу: ми заручили
тебе оце тепер за Ономая,
царя лідійського.
Кассандра
Зарані, брате,
говориш ти мені: "Ми заручили",
бо ще ж я не рабиня поки що
і маю власну волю.
Деїфоб
Ні, Кассандро,
бо кожна дівчина, чи то рабиня,
чи то царівна, слухає родини.
Кассандра
Я, брате, й не рабиня, й не царівна,
а більше й менше, ніж вони обидві.
Деїфоб
Я не для загадок прийшов сюди,
не для пустих розмов. Кажу виразно,
що ти заручена. Цар Ономай,
тебе собі жадає в надгороду
за спілку й поміч проти ворогів.
Хвалився він, що піде в бій сьогодні,
і що не зайде сонце, як вже буде
розбите впень усе вороже військо.
"Коли се правда,— ми сказали,— завтра
ти поведеш Кассандру до намету".
Кассандра
Хіба що так! "Коли се правда..." Власне,
що се неправда.
Деїфоб
Я не сподівався,
що ти, троянка і дочка Пріама,
так самолюбно можеш відрікатись
подать рятунок Трої і родині.
А т р і дова дочка була величніш,
недарма еллінки проти троянок
так величаються, бо вийшла з них
славутня Іфігенія 8, що радо
життя своє дівоче положила
за славу рідного народу.
Кассандра
Брате,
не знаєш ти ціни жіночим жертвам
а я тобі кажу: з усіх жінок
славутня Іфігенія зложила
ще не найбільшу й не найтяжчу жертву.
Ох, скільки тяжчих, хоч безславних жертов
зложили ті жінки, що не лишили
імення по собі! Якби схотів ти
від мене жертви крові, певне б, я
її здолала дати, але с е ї —
не можу, брате, я не героїня.
Деїфоб
Так, я се бачу, ти сестра Паріса,
але не Гектора. Наш Гектор міг
життя віддати, жінку залишити,
осиротити сина для рятунку
або для честі Трої. А Паріс
готовий для Гелени загубити
весь рідний край. Отак і ти, Кассандро,
для тіні млявого свого Долона,
хоч сам він був зрадливий проти тебе,
готова всіх нас утопити.
Кассандра
Брате!
Не ображай загубленої тіні!
Ти кажеш, млявий був Долон, зрадливий?
Чому ж той млявий та пішов на згубу,
на смерть видиму в той час, як ніхто
з моїх братів-героїв не одваживсь?
Либонь, тому, що Гектор вже був мертвий,
а Деїфоб одважний тільки словом.
Деїфоб
Старий я для розвідок. Ти ж, Кассандро,
ще молода, щоб старшого судити.
Кассандра
Над всіх старших найстарша правда, брате.
Деїфоб
Лишім. Хто вмер, не встане. Річ не в сьому,
а в тому, що повинна ти вчинити
для щастя й для рятунку всеї Трої.
Кассандра
Почім же знаєш ти, що в тім рятунок?
Деїфоб
Я знаю те, що се остатня змога.
Чи ти даси рятунок — невідомо,
але повинна ти вчинити сю пробу.
Коли уб'ють лідійця — люди скажуть:
"Що ж, не судилось!" А як ти відмовиш,
то скажуть всі, що ти нас загубила.
Цар Ономай до тебе зараз прийде,
щоб ти йому сама сказала слово.
Єдине слово "згода!" — і лідійці,
уставлені до бою, рушать зараз.
Кассандра
Мій брате, се була б потрійна зрада —
себе самої, правди і лідійців,
бо я отим одним-єдиним словом
погнала б на погибель ціле військо.
Деїфоб
Миліш тобі чужинці, ніж родина!
Кассандра
А нащо ж нам даремне їх губити?
Не врятував нас Гектор богорівний,
куди ж сьому лідійцеві!
Деїфоб
Кассандро,
забула ти, що був тоді Пелід,
теж богорівний, ще й богорожденний,
тепер його нема.
Кассандра
Так говорила
Пентезілея 9, красна амазонка,
що згинула за Трою без пори.
Деїфоб
Та що Пентезілея! Все ж то жінка! —
не жінці врятувати Іліон.
Кассандра
Се правда, брате, отже й не Кассандрі.
Деїфоб
(гнівно)
Гей, не чіпляйсь до слів!
Стара рабиня
(виходить)
Там той, чужий,
все домагається, чому не кличуть.
Кассандра
Скажи йому, щоб він ішов сюди,
а ти лиши нас, брате.
Деїфоб
Що ж ти скажеш?
Кассандра
Що бог мені звелить.
Деїфоб
Ну, пам'ятай,
як тільки бог звелить сказать "не згода",—
до тебе ймення зрадниці пристане
віднині і довіку.
Кассандра
Деїфобе!
Деїфоб
Я перший прикладу його до тебе
прилюдно, на майдані! Пам'ятай!
(Виходить).
Ономай
(входить і спиняється у порога. Мовчання).
Царівно, радуйся.
Кассандра мовчить.
Я соромливість
високо поважаю, але все ж
бажав би я таки почути слово,
хоч те єдине, що мені належить.
Кассандра
Ти певен, що воно тобі належить?
Ономай
Твій батько й брат запевнили мені
те слово.
Кассандра
Так від них ти й чув його,
а я тобі його не запевняла,
та ти ж і не просив, і не питав,
а хочеш просто взяти, як належне.
Ономай
Прости, царівно, знаю, що дівчата
солодкі речі люблять, але я
не вдавсь для того. В мене річ коротка,
не ти мене, а я тебе посватав,
то значить уподобав, справа ясна.
Адже тебе за жінку я бажаю.
Кассандра
Як можеш ти мене бажать за жінку?
Ти ж бачиш, я душею не твоя.
Ономай
Як буде мій сей стан, і сії очі,
і сі уста, вся горда пишна постать,
то де ж із них подінеться душа?
Адже й вона тоді моєю буде.
Кассандра
Не більше, ніж душа твоїх рабинь.
Ономай
Не прикладай сюди рабинь, Кассандро!
Царицею ти будеш так, як личить
моїй дружині і дочці Пріама.
Кассандра
Не личить їй десь по неволі жити,
хоч би й царицею.
Ономай
Я ж не беру тебе
рукою збройною, по волі підеш.
Я міг би прилучитись до ахейців,
і зруйнувати Трою, і забрати
тебе в полон, але я чесно хочу
тебе від батька взяти, заслуживши
послугою великою.
Кассандра
Купити
мене ти хочеш, царю?
Ономай
Всі герої,
найбільші навіть, купували так
собі жінок.
Кассандра
То не було геройство.
Герой користі не шукає зроду.
Ономай
Геройство мусить мати надгороду,
се і боги, і люди признають.
Кассандра
Хіба не досить слави?
Ономай
Слави маю
я й так, царівно, досить, а дружини
не маю ще, от і беру тебе.
Кассандра
Уже й береш? Я ще не віддаюся.
Ономай
Царівно, правду мовити, я честь
хотів тобі, питаючи, зробити,
як жриці божій і царівні Трої,
а в нас у Лідії нема звичаю
дівчат питати, коли батько згоден.
Кассандра
Знай, Ономаю, шлюб такий не буде
з Кассандрою щасливий.
Ономай
Не лякай,
пророчице, мене пророкуванням.
Я думаю, що й доля любить сильних,
одважних і рішучих; кожна жінка
повинна їх любити, а не любить,
то муситиме полюбити.
Кассандра
Царю,
не знаєш ти мене, що так говориш.
Ономай
Жінок я досить знаю.
Кассандра
Та Кассандра
ще не була між ними.
Ономай
От тому
я й хочу взять її.
Кассандра
На лихо взяв би!
Я не люблю тебе.
Ономай
Полюбиш!
Кассандра
Ні, ніколи
не полюблю того, хто так підступно
скористав з нашої недолі.
Ономай
Хто так славно
твій край відрятував!
Кассандра
Не квапся, царю,
то ще лежить у Зевса на колінах.
Ономай
А якби стало так?
Кассандра
Я оборонцю
хвалу і дяку сказала б, якби він
покинув вимагати в надгороду
мене...
Ономай
Я бачу, ти, царівно, мудра!
"Хвала і дяка" — от і вся заплата.
Та се я дам якому злидареві
від свого столу м'яса, то й почую
хвали і дяки досить.
Кассандра
Чи ти бачив,
як оборонця визволені славлять?
Ономай
Не раз, не два! Скажу тобі, царівно,
що переможця і не так ще славлять
подолані. Я й те і друге знаю —
ціна обом однакова, бо все то
безсилля силу славить. Але силу
віддати за таке — збожеволіти!
Я не безумний. Голову нести,
губити військо, щоб "хвалу і дяку"
сказав хтось по-троянськи? Я се дома
почую по-лідійськи від жіноцтва,
як військо приведу назад без бою.
Мовчанка.
(Налагоджується йти).
Кассандра мовчить, але, видно, бореться з собою. Ономай бариться,
завваживши се.
(увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру)
Згода, сестро?
Кассандра
Згода!
Ономай
По щирості?
Кассандра
Як голову нести,
губити військо ти готов за теє,
щоб я сказала: "Сі уста твої,
ся постать, сії очі",— добре, згода.
Коли твій люд готов своїх жінок
лишити вдовами, аби цареві
здобути наречену — добре, згода.
По щирості кажу!
Ономай
Чудна у тебе,
Кассандро, щирість. Ну, та годі нам
змагатися словами, час іти,
щоб заслужити ділом надгороду.
Кассандра
Які діла, така і надгорода!
Прощай же, Ономаю!
Ономай
Будь здорова.
Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.
Поліксена
(вбігає)
Кассандро, пробі, що ти наробила?
Кассандра
Я м у с и л а, сестрице, дати слово.
Поліксена
Так ти дала? Так, значить, то неправда?
Кассандра
(холодно)
Ти, Поліксене, чиниш, мов безумна;
не знаєш, за що і кориш і хвалиш.
Поліксена
Хвалю за те, що ти вволила волю
і батька, й брата, і всії родини.
Кассандра
То, значить, і твою?
Поліксена
Та що ж, сестричко,
видима смерть страшна.
Кассандра
А для рятунку
не варто жалувать, хоч і сестри?
Поліксена
Але ж тобі там буде добре, люба,
царицею у Лідії багатій,
її ж недарма золотою звуть.
Кассандра
На золото Кассандра не жадібна,
і з неї досить однії обручки.
(Дивиться на Долонову обручку на своїй правиці).
Поліксена
(пестить її)
Сестриченько, я знаю, як се тяжко
забути милого, та нащо ж мертвим
щось інше, крім волосся, сліз і жертви?
Долонові ти справиш гекатомбу,
як богові, бо Лідія багатша
від Трої, там царицею ти будеш.
Кассандра
За нелюбом?
Поліксена
Та що робити, сестро?
Чи то ж багато є таких, що йдуть
по волі й по любові? Се вже доля
така жіноча слухати не серця,
а волі рідних — добре ще, як рідних,
а то ж не раз і переможець гордий
примусить бранку за дружину стати.
Он Деїфобова Антея йшла
за нього по неволі, а протеє
тепер вона йому дружина вірна
і дітям ніжна мати.
Кассандра
Поліксено,
а якби знов посватали тебе
після Пеліда за якого-небудь?
Поліксена
Та що ж... я знаю, другого не буде
такого, як Пелід, але ж мені
довіку дівувати не годиться,
і я пішла б, якби хто був до пари,
як не дружину, то діток любила б,
як не кохання, то хоч господарність,
покірливість і вірність принесла б
дружині в посаг.
Кассандра
А якби не мала
нічого, крім ненависті й прокльонів,
то що б ти принесла своїй дружині?
Поліксена
Яка ти знов страшна, як се говориш!
Кассандро, признавайся, значить, правда,
що ти його кляла і віщувала
йому й лідійцям згубу?
Кассандра
Відки знаєш?
Поліксена
(трошки збентежена)
Мої рабині під вікном були,
сушили вовну, чули ненароком
розмову вашу. І не знаю, як
твої слова передались лідійцям.
Ти чула гомін? То гукало військо
лідійське: "Царю, ми не йдем на згубу,
Кассандра закляла! Ми йдем додому!
Хай гине Троя, як їй те судилось!"
І вже три лави подались додому.
Кассандра
(мимохіть)
Хвала богам!
Поліксена
Кассандро! безсоромна!
Кассандра
Але ж вони б загинули всі марне,
бо се ж їх смерть — заручини мої!
Поліксена
То нащо ж ти дала цареві слово?
Кассандра
Не обертай меча в гарячій рані!
Се нечесть, Поліксене, тяжкий сором
на голові моїй, отеє слово.
Се примус і ненависть промовляли
ганебне слово, а не я.