Все-таки у нього якийсь дефект трапився... (Обірежно). А як же з фараонами бути?
Т а р а н (встав). Які фараони?.. Ти... уламок минулого!.. Ти в якому віці живеш? В двадцятому? То не тич мені під ніс фараонів, бо... (Наступає на Ониська, той тікає). Зрозуміло!
З хати виходить Одарка.
Одирочка!…
О д а р к а. Не сердься, вже сніданок готовий. Ось тільки сирівцю з погреба дістану.
Т а р а н. Сердитись? На тебе? Нізащо в світі!
О д а р к а. Ти вчора наказував півня зарізати, а я не послухала, а завтра заріжу.
Т а р а н. Навіщо різать, хай собі співає.
О н и с ь к о. Пропав чоловік.
А р и с т а р х. Був — і немає.
Т а р a н. Рідна моя, кохана! (Цілує Одарку).
О д а р к а. Що з тобою сталося! Стільки років не цілував, а тут надумався. Соромся! Он люди дивляться.
Т а р а н. Хай дивляться! Хай знають, як жінку свою любити та шанувати треба.
Завіса
1959