Людолови (Звіролови)

Зинаїда Тулуб

Сторінка 98 з 100

Така унія була передусім корисна римській церкві, бо тоді до неї переходили незліченні скарби, маєтки та підданці православних монастирів, церков і парафій, а з другого боку, шляхті як класу визискувачів, бо католицьке духовенство допомагало їй проводити в життя покріпачення селянства. Проте унія була невигідна старшині й дрібному православному духовенству, відбираючи у перших одну десяту прибутків на користь Риму, а у других — парафії. Між духовенством православним і католицько-уніатським точилася боротьба за право визискувати парафіян та за монастирські маєтки. Православні спиралися на селянство й козацтво, звідси й оригінальні поняття тих часів — "хлопська віра", себто православна, і "панська віра", тобто католицька. Єпископи мало не всі самохіть перейшли до унії, щоб зберегти за собою від шляхетського наступу свої маєтки й кошти.

n_68

69

69 Йосип Рутський — київський митрополит, уніат, один з найзапекліших проводирів унії. Плетенецький чимало разів позивався з ним, полемізував і навіть боровся з ним збройною силою.

n_69

70

70 Кир (грецьк.). — господар, пан.

n_70

71

71 Надгробок Острозького зберігається й досі в головній лаврській церкві. Коштом Острозького надруковано слов'янську біблію і чимало книжок наукового, релігійного та полемічного змісту.

n_71

72

72 Папежники — католики, прибічники папи римського.

n_72

73

73 Дидаскол — слово грецьке і означає вчитель.

n_73

74

74 Хрещатий Яр — долина, де лежить головна вулиця Києва — Хрещатик. Колись тут протікав струмок, і там, де він впадав у Дніпро, за літописом, Володимир хрестив киян. Звідси й назва Хрещатика.

n_74

75

75 Людоловами звали татар, що робили напади на Україну, щоб захопити якнайбільш полонених на продаж або на великий викуп, або просто в неволю, як робочу силу.

n_75

76

76 Бей — татарський феодал, магнат. У Криму було спочатку тільки п'ять беїв, пізніш до них прилучилося ще два-три.

n_76

77

77 Улус — те саме, що й кримське ханство, означало місце, де за кочової доби перебував хан.

n_77

78

78 Кантари — татарські вози на двох колесах, в них запрягали по вісім і навіть по десять пар волів. Формою кантари нагадували фургон або автобус.

n_78

79

79 Гекзаметри — старогрецькі і староримські вірші, що відповідають сучасному щестистопному дактилю.

n_79

80

80 Нунцій — папський посол. Римський папа мав своїх послів при всіх королях і князях.

n_80

81

81 Оказування — огляд шляхетського війська; вірніше, повітової шляхти, зобов'язаної з'являтися на так зване посполите рушення, тобто загальну мобілізацію на випадок війни. Періодичні оказування мали на меті перевіряти збройну підготовленість лицарства, яке мусило з'являтися на війну з кіньми і озброєною челяддю, з валкою харчу і різного військового припасу, відповідно своїй заможності.

n_81

82

82 Веласкез — славетний іспанський художник (1589-1660).

n_82

83

83 Патер — католицький піп.

n_83

84

84 Матка боска — богородиця.

n_84

85

85 Мубашири — рахівники-татари, що стягали з кожного крамара і з кожного людолова податок і частину здобичі на ханську користь.

n_85

86

86 Мурза, або мурзак, — татарський шляхтич, феодал.

n_86

87

87 Дервіш — мусульманський чернець.

n_87

88

88 Євнухи — звалашені наглядачі за султанськими жінками і рабинями в сералі.

n_88

89

89 Якші ханум — хороша, вродлива жінка.

n_89

90

90 Біскупичі — частина Києва, що належала католицькій церкві в особі біскупа, розташована за сучасним Житнім базаром.

n_90

91

91 Драбська брама — тобто солдатська, від слова "драбант" — солдат.

n_91

92

92 Гаківниці — старовинні гармати різного типу.

n_92

93

93 Сандал — швидкоплавний турецький парусник.

n_93

94

94 Патриції — від латинського слова "патер", тобто батько, отець; так звали себе міські багачі, що керували магістратом.

n_94

95

95 Під словом "Магістрат" тоді розуміли міську раду, лавницький суд, тобто суд купецько-міщанський (і карний і цивільний), і гмінну ізбу, або колегію з сорока міщан — 20 з купецтва і 20 з ремісників — з регентом на чолі. Всі ці колегії і самі себе поповнювали, якщо хтось з їх членів помирав або виїжджав з міста.

n_95

96

96 Денар — найдрібніша дрібна монета.

n_96

97

97 Подимне — податок від диму, тобто від житлового будинку, чи від родинного вогнища. (Податок державний.)

n_97

98

98 Сош — податок міський, який сплачували всі, хто живе в місті.

n_98

99

99 Тоді державна влада накладала на ціле місто певну суму податку, а скільки кому в місті належить платити — розподіляли самі міщани. Це й звалося розрубом.

n_99

100

100 Лавницький суд, що три місяці збирався на квартальну сесію і засідав, аж поки розгляне всі скарги та справи.

n_100

101

101 Гмінна ізба, в протилежність аристократично-патриціанський міській раді, була органом демократичним, і склад його належав до дрібного міщанства, але діяльність його досить невиразна. Це установа мертвонароджена, демагогічна поступка масам, а фактично — майже ніщо.

n_101

102

102 Молодики — так би мовити, учні на козаків. Коли нова людина потрапляла вперше на Запорожжя, її на три роки вписували до молодиків, які були помічниками справжніх козаків, училися військової науки, звичаю, своєрідної козацької етики тощо. Її визискували старі козаки "за нayкy".

n_102

103

103 Магдебурзьке право (від імені німецького міста Магдебург) — міське самоврядування і статут, за яким існували всі міські установи Магдебурга. Деякі міста, як Кам'янець, Львів та Київ, мали повне магдебурзьке право, але більшість із них — тільки частину цих прав і установ. Магдебурзьке право у ХІІІ сторіччі було перенесено в Польщу і широко поширилося. Керування містом, за-магдебурзьким правом, переходило до ради, що її обирали верхні верстви міського населення. Магдебурзьке право відповідало інтересам торговельного капіталу. Звісно, що в литовсько-українських умовах воно було засобом для жменьки багатирів з міської грошової аристократії тримати під своїм чоботом усе місто.

n_103

104

104 В кожному місті був свій замок, або фортеця, на чолі якої був свій староста та військовий командувач, тобто каштелян. У важливих карних справах староста судив міщан і мав право перевіряти й наглядати за діяльністю міської ради, збирати з міщан податки на свою користь. Коли ради надто зловживали своєю владою, міщани та ремісники часто скаржилися на неї старості, а іноді просто просили оборони. Староста теж визискував міщан, а іноді брав під свій присуд (юрисдикцію) певні прошарки міщанства. Так було і в Києві з ремісниками. Отже, бути під чиєюсь юрисдикцією — означало підлягати суду цієї особи або установи, підкорятися законом, написаним або наданим нею, і, так би мовити, бути під правовою залежністю від неї.

n_104

105

105 Верхівщина — податок від городів, дворів та стодол.

n_105

106

106 Коляда — податок на утримання старости й воєводи.

n_106

107

107 Сторожовщина — податок на утримання міської сторожі.

n_107

108

108 Ралець — подарунок.

n_108

109

109 Ритер і хельд — великий лицар та герой (по-німецькому).

n_109

110

110 3ігфрід — герой німецького епосу.

n_110

111

111 Баша — генерал турецького війська.

n_111

112

112 Подаю справжній документ — петицію львівських міщан до короля (1606), трохи скоротивши її і обробивши стилістично, бо оригінал дуже важко читати сучасному читачеві.

n_112

113

113 Онери — від латинського слова "onus, oneris" — тяготи.

n_113

114

114 Екземплюм — приклад (no-латинському).

n_114

115

115 Чатир-Даг — намет-гора.

n_115

116

116 Каффа — сучасна Феодосія.

n_116

117

117 Клематис — в'юнка рослина типу ліан, що обплутує кримські ліси і скелі.

n_117

118

118 Кавал — сопілка.

n_118

119

119 Беглер-бей — намісник султана, трибунчужний баша, перед яким під час урочистих процесій носили ознаку його гідності три бунчуки. Бунчук — це довгий ціпок з металевою кулею зверху, на який нав'язано конячий хвіст. Бунчук був теж прапором військового загону і від турків перейшов до козацького війська.

n_119

120

120 Фередже — татарський жіночий серпанок з прорізаною щілинкою для очей.

n_120

121

121 Наргіле — апарат для куріння, де дим тютюну переходив крізь глек з водою, очищаючись від домішок.

n_121

122

122 Меддахи — були і казкарі, і байкарі, і співці епічних і ліричних пісень. Кобзарі і меддахи часто обмінювались своїм досвідом.

n_122

123

123. Сераль — жіноча частина султанського палацу, де, крім cyлтанських жінок, жили численні євнухи, німі блазні, урядовці і хлопчики, які згодом переходили до війська. Сераль був центром двірських інтриг і всіх подій державного життя.

n_123

124

124 Одаліска, або одалика, — жінка, призначена для султана, найчастіше з рабинь.

n_124

125

125 Гасене — єгипетська золота монета, часто уживана в Туреччині.

n_125

126

126 Груш — срібна монета, що дорівнює 40 пара і 80 акче.

n_126

127

127 Муедзін — духовна особа (щось на зразок диякона), що закликає з мінарета правовірних молитися..

n_127

128

128 Азан — заклик до молитви, який муедзин не промовляє, а співає з мінарета.

n_128

129

129 Шейх — мудрий старий учитель або поводир племені, пізніше — духовна особа.

n_129

130

130 Хаджі — людина, що відбула прощу до Мекки. Така проща обов'язкова для кожного правовірного..

n_130

131

131 Кизляр-ага — старшина над дівчатами, тобто той, хто командує жінками в сералі.

n_131

132

132 Стефан Баторій — королював з року 1576 до 1586.

n_132

133

133 Цитую грамоту, надану козакові Омеляну Івановичу року 1570.

n_133

134

134 Коморник Станіслав Гурський постать історична.

n_134

135

135 Виж — урядовець від суду, який правив за свідка від держави, оглядаючи місце, де відбувався злочин, речі, межі спірних земель тощо.

n_135

136

136 Люстрації — списки, за якими фінансові урядовці того часу обкладали податками населення.

n_136

137

137 Ланове — земельний податок.

n_137

138

138 Формула підкоморського вироку.

n_138

139

139 Литовський статут — кодекс законів, на підставі якого польські суди розглядали всі справи.

n_139

140

140 Мушарабії — грати з каменю або з дерева в вікнах гарему.

n_140

141

141 Папучі — гостроносі жіночі татарські туфлі без підборів.

n_141

142

142 Газель — вірш на 24 рядки, де рима йшла одна через увесь вірш.

n_142

143

143 Рабайят — вірш на 4 рядки, форма перська.

n_143

144

144 Газі-Герай — хан, ханував у Криму в ХVІ сторіччі, залишив книгу віршів під назвою "Соловей і троянда".

94 95 96 97 98 99 100