Страчений у Варшаві.
Трясило (Федорович) Тарас — гетьман, вождь народного повстанння проти польської шляхти 1630 р. Після поразки відступив з рештками війська на Запоріжжя.
Трудовий конгрес — з'їзд представників заможного селянства і ліберальної буржуазії під проводом Директорії 23 січня 1919 р., коли з Києва було вигнано німців і повалено гетьмана Скоропадського. З'їзд, крім усього іншого, проголосив об'єднання Західно-Української народної республіки й Української народної республіки в єдину "соборну" Україну ("Четвертий універсал").
Губ-Трамот — популярне у перші пореволюційні роки скорочення з російської, можливо, походить від "губериский транспортно-моторизованнмй отдел".
Бельше Вільгельм (18б1—1914) — німецький письменник та історик літератури, один з найпалкіших популяризаторів теорії Ч. Дарвіна.
Волинці та ізмаїльці — розташовані у Петербурзі запасні полки Волинський та Ізмаїльський, які одними з перших приєдналися вже у березні 1917 р., до повсталих робітників і їхня участь у жовтневому повстанні зіграла неабияку роль для перемоги соціалістичної революції.
Parvenu (фр.) — парвеню, вихідець з низів, який вдає з себе "уродзоного" пана.
КІТ У ЧОБОТЯХ. Вперше оповідання надруковане у збірнику "Дочери Октября" (X., 1922), згодом у "Синіх етюдах" та двічі —1924 і 1925 р.— окремими виданнями. Подаємо за т. 1 Творів. У Вибраних творах М. Хвильовий подав такий вступ:
"Новела "Кіт у чоботях" давно ввійшла в хрестоматії й не потребує коментарів". Написано 1921 року.
Тьєр Адольф (1797—1877) — президент Франції, уклав принизливу для своєї країни прелімінарну угоду з Пруссією, жорстоко придушив Паризьку комуну.
Подиви — скорочення з російської: политический отдел дивизии.
Юрко. Оповідання вперше надруковане у російському журналі "Зори грядущого" (1922.—№ 5), що видавався у Харкові, згодом у "Синіх етюдах", а у 1925 р. окремою книжечкою. Входило у т. 1 Творів, подаємо за виданням 1929 р.
Троцький Лев Давидович (псевдонім Лейби Бронштейна, 1879—1940) — політичний і державний діяч пролетарської революції 1917 р., з 1918 року нарком воєнних і морських справ, а також голова Реввійськради республіки. Після смерті В. І. Леніна і внаслідок гострої внутрішньопартійної боротьби в 1923—1927 рр., Л. Д. Троцького як лідера "лівої" опозиції було виключено з партії і вислано у Казахстан, а на початку 1929 р.— за межі СРСР. Перебуваючи в Туреччина, Франції, Норвегії, Л. Троцький продовжував активну опозиційну боротьбу, тому в серпні 1936 р. йому було заочно винесено смертний вирок на першому ж московському процесі над колишніми учасниками лівої опозиції. З великими труднощами Л. Троцький на початку 1937 р. знайшов політичний захист у Мексіці, де через три роки його дістали агенти ДПУ (див.: Медведев Р., Троцкий: штрихи к политическому портрету // Иностр. лит.— 1989.—№ 3.—С. 167—174; Дойчер Й. Адски темная ночь. Глава из кн. "Пророк в изгнании" // Иностр. лит.—1989.—№ 3.—С. 174—230).
Пуанкаре Раймонд (1860—1934)—президент Франції 1913—1920 рр.
На глухім шляху. Вперше з'явилось у журналі "Шляхи мистецтва" (1923.— № 5). Згодом надруковане у збірці оповідань М. Хвильового "Осінь" (X., 1924) та окремим виданням у ДВУ 1925 р. Двічі у т. 1 Творів 1927-го і 1929 рр. Подаємо за останнім виданням.
Солонський ЯР. Надруковане було вперше у "Синіх етюдах", потім разом з оповіданням "В очереті" (1924) і окремо у ДВУ в 1926 р. Згодом у т. 1 тритомників 1927-го і 1929 рр. та у Вибраних творах 1932 р. Подаємо за виданням 1929 р.
У Вибраних творах був невеликий вступ.
"Солонський Яр" став теж хрестоматійним оповіданням. Написано 1921 року.
Холодний Яр — ліс під Чигирином, де, за народними переказами, гайдамаки святили ножі перед повстанням проти польської шляхти у другій половині XVIII ст. Т. Шевченко описує ті часи у поемі "Гайдамаки".
Ріжа — клиноподібна ділянка поля чи луків, що врізається в ліс.
СИЛУЕТИ. Надруковане вперше у журналі "Червоний шлях" (1923.—№ 1), потім у збірці "Осінь", згодом у т. 1 тритомників. Подаємо за останнім виданням 1929 р.
Мене, факел, фарєс — перефразований вислів з Біблії (кн. пророка Даниїла, гл. 5, 25): "Мене, мене, текел, упарсин (перес)",— слова-символи, які ніби написав Христос на стіні палацу царя Вальтасара, сина Навуходоносора. Вони означали: мене — вирок царюванню Вальтасара, текел — гріхи його вже виважені богом, перес — Вавілонське царство розділять між собою мідяни і перси.
Ad litteram (лат.) — буквально, точно.
"Золотий гомін" — поема П. Г. Тичини із збірки "Сонячні кларнети" (К.: Сяйво, 1918).
ШЛЯХЕТНЕ ГНІЗДО. Вперше було надруковане у "Синіх етюдах", потім у збірці оповідань М. Хвильового "Злочин" (X.: ДВУ, 1926) та у т. 1 тритомників. Подаємо за останнім виданням 1929 р.
Жлукто — довбанка стовбура деревини, в якій раніше золили білизну.
"Нова рада" — київська щоденна газета, видавалась С. Єфремовим, А. Ніковським та іншими з березня 1917 р. до січня 1918 р. Певним чином заміщувала заборонену царським урядом 1914 р. єдину на ті часи щоденну газету "Рада" у Києві.
Cполкомщики — простонародне від рос. "исполкомщики".
СИНІЙ ЛИСТОПАД. Надруковане оповідання вперше у "Синіх етюдах", потім окремим виданням у ДВУ 1926 р. та у т. 1 тритомників. Подаємо за останнім.
Фігнєр В. М. (1852—1942)—російська революціонерка-терористка з групи "Народна воля", учасниця кількох гучних замахів. З 1883 р. засуджена на довічне ув'язнення, двадцять років перебувала у Шліссельбурзі в одиночній камері. 1906 р. утекла з архангельського поселення за кордон, де й померла у цілковитому зреченні політичної боротьби.
Колхіда — антична назва Кавказького узбережжя Чорного моря.
Шаміль (1799—1871) — третій і останній імам (релігійний правитель) Дагестану і Чечні (1834—1859), вождь національно-визвольної боротьби північнокавказьких горців проти російського колоніалізму г засновник імамату. В 1859 р. підступно полонений і засланий у Калугу. Тільки у 1870 р. йому вдалося втекти із заслання, помер Шаміль поблизу Медіни (Аравія) по дорозі в Мекку.
Домбровський Я. (1836—1871), РОССЄЛ Л.-Н.. (1844—1871), Дєляклюз Л.-Ч. (1809—1871) — учасники Паризької комуни.
ЧУМАКІВСЬКА КОМУНА. Вперше оповідання було надруковане у "Синіх етюдах", потім у Творах, т. 1. Подаємо за виданням 1929 р.
Чумак В. Г. (1900—1919) — український радянський поет, вів активну підпільну боротьбу в окупованому петлюрівцями та денікінцями Києві. Розстріляний денікінською контррозвідкою.
Молоння — застаріла слов'янська назва блискавки.
Гєккєль Ернст (1834—1919) — німецький біолог-еволюціоніст, пропагатор теорії Ч. Дарвіна про походження видів. Намагався створити і обгрунтувати соціальний дарвінізм, а також спілку науки і релігії.
Мах Ернст (1838—1916) — австрійський фізик і філософ, мав значний вплив на розвиток емпіріокритицизму та неопозитивізму, проти чого гостро виступив В. І: Ленін у 1909 р.
НА ОЗЕРА. Надруковано цей твір було вперше у журналі "Всесвіт" (1926.—№ 15). Потім у Творах, т. 1 (1927-й і 1929 рр.) та у т. 1 Вибраних творів 1932 р. Подаємо за останнім виданням, в якому оповіданню передував невеличкий вступ:
"До етюда "На озера" я відношу й "Мисливські оповідання добродія Степчука". Ці поетичні екзерциції (свідомо беру це не зовсім благозвучне слово) треба розглядати не як оповідання пролетарського мисливця, а як записки переляканого дрібного буржуа. Хіба ж пролетаріат "тікає від людей"? Хіба він ширяє над "мертвими краями старосвітських поміщиків", "шукаючи нових ілюзій до нових невідомих берегів"? Отже, нічого нема дивного в тому, що модернізований Тартарен боїться мертвої качки, дітей і, нарешті, опудала в останньому оповіданні того ж таки добродія Степчука". Написано 1927 року.
Тартарен — герой трилогії "Незвичайні пригоди Тартарена із Тараскона" (1872— 1890) французького письменника Альфонса Доде (1840—1897), в якій у гумористичній формі зображений тип дрібного буржуа — задаваки, заядлого мисливця.
Cela va sans dire (фр.) — само собою зрозуміло.
Дон Квізадо — одне з прізвищ Дон-Кіхота.
БАРАКИ, ЩО ЗА МІСТОМ. Вперше оповідання було надруковане у "Синіх етюдах", у 1926 р. вийшло у ДВУ окремою книжечкою. Востаннє публікувалось у т. 1 тритомника, за другим виданням якого і подаємо у цій книжці.
СВИНЯ. Вийшла першодруком у "Синіх етюдах", потім у т. 1 Творів, за другим виданням якого ми й передруковуємо.
Sus domesticus (лат.) — свиня домашня, і далі перераховуються найпоширеніші домашні породи; sus scrofa (лат.) — дика свиня.
Совнаркомка — розмовне: спецїдальня і спецрозподільник для відповідальних працівників Раднаркому.
КІМНАТА ч. 2. Надруковане вперше оповідання було у журналі "Шляхи мистецтва" (1922.—№ 1), згодом у збірці "Сині етюди" і т. 1 Творів. Подаємо за другим виданням т. 1 Творів 1929 р.
ЛЕГЕНДА. Надруковано це оповідання вперше у "Синіх етюдах", потім у збірці М. Хвильового "Злочин" (X.: ДВУ, 1926). Ввійшло також у т. 1 тритомника і Вибраних творів 1932 р., за яким подаємо у це видання. Заувага М. Хвильового до оповідання:
Див. вступне слово до "Кота в чоботях". Написано 1921 року.
Приймак — Примаков В. М. (1897—1937), радянський військовий діяч, організатор і керівник Червоного козацтва України, бойовий побратим Ю. М. Коцюбинського.
ЗАУЛОК. Це оповідання вийшло вперше окремим виданням у масовій серії бібліотеки "Гарт" 1923 р., потім входило до збірки оповідань "Осінь" (1924) та до т. 1 Творів. Подаємо за виданням 1929 р.
Раковський Християн Георгійович (1873—1941) — голова Раднаркому України з 1919-го по 1924 рік, згодом, внаслідок незгоди з національною політикою Сталіна та участі у внутріпартійній боротьбі на боці "лівої" опозиції, впав у немилість,— спочатку призначений повноважним представником СРСР у Франції та Англії, потім по справі "правотроцькістського блоку" засуджений у березні 1938 р. Воєнною колегією Верховного Суду СРСР на двадцять років ув'язнення, проте розстріляний 11 вересня 1941 р. в орловській в'язниці. Реабілітовано X. Г. Раковського у 1988 р. (див. листи В. Короленка А. Луначарському // Нов. мир.—1988.—№ 10.—С. 218).
ЕЛЕГІЯ. Надруковане оповідання вперше у харківському альманасі "Квартали" (1924.—№ 1), незабаром у збірці "Осінь" та в т.